ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 908/5508/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2015 року

у справі№ 908/5508/14

господарського судуЗапорізької області

за позовомКомандитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"

до1. Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", 2. Приватного підприємства "Молокозавод - Олком", 3. Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод"

про стягнення 54 941 567 грн. 37 коп.

за участю представників:

від позивача: Острянко М.М.,від відповідачів 1, 2: Поставець О.О.

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод - Олком" та ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" про солідарне стягнення 54941567,37 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" зобов'язань за договором про надання банківських послуг № СR 12-143/200-4 від 16.08.2012 та невиконанням поручителями ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПП "Молокозавод - Олком" зобов'язань за договорами поруки SR 12-157/200 від 16.08.2012 та SR 12-158/200 від 16.08.2012.

Позивач також звернувся із клопотанням про забезпечення позову та просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майнові комплекси поручителів. Клопотання мотивовано тим, що бездіяльність відповідачів-поручителів свідчить про намагання уникнути відповідальності за грошовими зобов'язаннями та можливе вчинення дії щодо позбавлення належного їм рухомого та нерухомого майна, списання грошових коштів, що знаходяться на їх рахунках, оскільки сума стягнення є досить значною. Майновий комплекс ПП "Молокозавод-Олком", розташований за адресою, м.Мелітополь, вул. Дзержинського, 289а, передано в заставу ПАТ "Банк Кредит-Дніпро". Майновий комплекс ПАТ "Київський маргариновий завод", розташований в м. Київ, проспект Науки, 3, передано в заставу ПАТ "Райфайзен банк "Аваль". Наявність інших кредиторів з великим обсягом кредиторських вимог може потягнути нерівномірний розподіл коштів, виручений з реалізації майна боржника та поручителів, без врахування вимог інших кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.12.2014 у справі №908/5508/14 (суддя Носівець В.В.) клопотання позивача задоволено частково з підстав його обгрунтованості. Накладено арешт на грошові кошти, які належать ПП "Молокозавод-Олком" на користь командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" в межах суми 54941567,37 грн. Накладено арешт на грошові кошти, які належать ПАТ "Київський маргариновий завод" на користь командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" в межах суми 54941567,37 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Бондаренко В.П.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено. Господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем належним чином не доведено необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Командитне товариство "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права, просить скасувати постанову, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідачі - поручителі проігнорували вимоги позивача про повернення боргу. Подібними діями відповідачі намагаються уникнути відповідальності за грошовими зобов'язаннями та можуть вчинити дії щодо позбавлення належного їм рухомого та нерухомого майна, списання грошових коштів, що знаходяться на їх рахунках, оскільки сума стягнення є досить значною.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження. Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 23.03.2015 у зв'язку з відпусткою судді Татькова В.І. для розгляду справи №908/5508/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Представниками позивача, відповідача-1, відповідача-2 надано пояснення щодо своєї правової позиції по справі та повідомлено про прийняття рішення у цій справі по суті спору.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідно до п.п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається із встановлених апеляційною інстанцією обставин, місцевим господарським судом порушено принцип адекватності заходу до забезпечення позову, не здійснено оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не встановлено наявності обставин, які свідчать про можливість порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційною інстанцією встановлено, що посилання позивача у заяві про забезпечення позову на можливе невиконання відповідачами-поручителями рішення суду у даній справі є лише припущенням, яке документально не підтверджено. Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності обставин, які є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що накладення арешту на кошти відповідачів-поручителів в цьому випадку може мати незворотні наслідки та призвести до повного припинення господарської діяльності відповідачів та порушення прав третіх осіб.

З огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що господарським судом апеляційної інстанції під час прийняття оскарженої постанови правильно застосовано положення статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 908/5508/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко