УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/931/13-ц Головуючий у 1-й інст. Болейко А.П.
Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Трояновської Г.С., Григорусь Н.Й.,
при секретарі Церпіцькій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 1 грудня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 14 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому наданий кредит в сумі 4000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % річних, строком по 14 березня 2009 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами надання кредиту становить договір.
Позивач зазначає, що банк повністю виконав взяті на себе зобов?язання, а боржник не виконує передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, у зв?язку з чим станом на 25 грудня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 40396 грн. 86 коп., яка складається із: основного боргу в сумі 2666 грн. 48 коп.; заборгованості за відсотками в сумі 98 коп.; пені в розмірі 35329 грн. 55 коп., а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина), 1899 грн. 85 коп. ( процентна складова).
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 40396 грн. 86 коп.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 1 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 5332 грн. 95 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 2666 грн. 48 коп., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 98 коп., пеня за несвоєчасне виконання умов договору в сумі грн. 65 коп., а також штрафи: 500 грн. ( фіксована частка) та 1899 грн. 85 коп. (процентна складова).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт, зокрема, зазначає, що він не укладав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір, а лише звернувся до позивача із заявою, в якій просив розглянути питання щодо надання йому кредитних коштів. Долучені до матеріалів справи Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка», «Стандарт») він не підписував та не знайомився з їх змістом.
Стверджуючи, що ці Умови є складовою частиною кредитного договору, позивач не надав доказів щодо дати їх прийняття та періоду, протягом якого вони діяли.
Твердження позивача про те, що сторони за взаємною згодою збільшили термін позовної давності, є безпідставним, оскільки підписана ним заява не містить такої домовленості, а окремої письмової угоди щодо зміни цього строку укладено не було.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду в межах п'ятирічного строку позовної давності, встановленого угодою сторін.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Судом встановлено, що 14 вересня 2008 року між сторонами укладений договір шляхом підписання відповідачем заяви позичальника, в якій зазначено, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також тарифами складає кредитно-заставний договір.
У заяві позичальника зазначено, що відповідач ознайомлений та згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», «Стандарт»).
Відповідно до вказаної угоди ОСОБА_1 наданий кредит в сумі 4000 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 0,12 % річних, строком по 14 березня 2009 року.
Згідно з п. 5.5 Умов, які були долучені до матеріалів справи позивачем, термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування коштами, винагороди, неустойки за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Оскільки відповідач належним чином не виконував передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, станом на 25 грудня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 40396 грн. 86 коп., яка складається із: основного боргу в сумі 2666 грн. 48 коп.; заборгованості за відсотками в сумі 98 коп.; пені в розмірі 35329 грн. 55 коп., а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина), 1899 грн. 85 коп. (процентна складова).
Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду доказів на спростування наявності заборгованості перед позивачем, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Однак, враховуючи ту обставину, що позивач звернуся до суду з пропуском строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до положень ст. 257, ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За правилами ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною 5 статті 261 ЦК України також передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що хоча у заяві позичальника зазначено про ознайомлення та згоду відповідача з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, проте наявні в матеріалах справи Умови не містять підпису останнього. Будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови були надані йому для ознайомлення перед підписанням заяви, а також, що ці Умови відповідач вважав складовою частиною кредитного договору, підписуючи заяву позичальника,- позивач не надав. Домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності заява не містить.
Надана представником ПАТ КБ «ПриватБанк» копія наказу від 13 вересня 2007 року №СП-2007-229 про затвердження Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка», Стандарт»), не є беззаперечним доказом того, що на момент укладення спірного договору діяли Умови, які передбачали строк позовної давності п'ять років.
Отже, в даному випадку слід керуватись положеннями ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позову давність тривалістю у три роки.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.
Так, перебіг позовної давності розпочався з 15 березня 2009 року. Проте, банк звернувся до суду з позовом 23 січня 2013 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності.
З огляду на вищезазначене, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового,- про відмову у задоволенні позовних вимог за пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 1 грудня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення,- про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча : Судді: