Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Дашковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищенаведеним позовом, який мотивував тим, що 26.11.2013 року між ним та ПАТ "Брокбізнесбанк" було укладено договір за № D_250657192 банківського строкового вкладу "Стабільний" і передано на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 25000 доларів США на строк до 29.11.2014 року із процентною ставкою 10% річних. У зв'язку із запровадженням в банку тимчасової адміністрації, ФГВФО 19.06.2014 року повернув частину коштів у розмірі 200000 грн., що по курсу НБУ відповідало 19878 дол. США. Залишок неповернутої суми вкладу становить 8122 дол. США та за користування коштами відсотки у сумі 2500 дол. США, а всього 10622 дол. США. Оскільки, банк не виконує свого обов'язку по поверненню вкладу, а тому, має право вимагати стягнення грошових коштів, які перевищують гарантовану Фондом виплачену суму за рахунок майна банку. За наведених обставин, і просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 лютого 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.

ПАТ "Брокбізнесбанк", подав апеляційну скаргу на рішення суду в якій просить скасувати таке, і ухвалити нове рішення про відхилення позову. При цьому посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, представник апелянта в особі Рябінічевої А.С. підтримала, вимоги скарги й просила задоволити таку з наведених підстав.

Позивач ОСОБА_1 заперечив, вимоги скарги й просив таку відхилити. Оскільки, вважає рішення суду законним.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у частині переданій на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог статей 212 - 214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення суду не відповідає.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. А згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки, ПАТ "Брокбізнесбанк" не ліквідовано і не внесено запис про припинення його дії до єдиного державного реєстру, а тому, банк повинен виконувати взяті на себе зобов'язання з виниклих між сторонами правовідносин.

Але з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Виходячи із припису п. 1 ч. 5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте, постановою Правління НБУ за № 107 від 28.02.14р. відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних, а Рішенням №9 від 28.02.14р. виконавчої дирекції ФГВФО розпочато процедуру виведення ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" із ринку та запроваджено Тимчасову адміністрацію на строк три місяці з 03.03. по 02.06.2014р. із призначенням уповноваженої особи ФГВФО в особі Куреного О.В., а.с. 16-17, 21-22. Рішенням № 42 від 03.06.2014р. виконавчої дирекції ФГВФО продовжено дію тимчасової адміністрації з 03.06.2014 року до дня отримання Фондом рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а.с. 18.

Та постановою Правління НБУ за № 339 від 10.06.2014р. відкликано банківську ліцензію з ліквідацією ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", а.с. 15. А рішенням № 45 від 11.06.2014 року виконавчої дирекції ФГВФО розпочато ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" із відшкодуванням із боку Фонду коштів за вкладами з 11 червня 2014 року, а.с. 19-20.

За даної обставини, вимога ч. 2 ст. 1060 ЦК України щодо обов'язку Банку видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника не може бути виконана банком за час дії тимчасової адміністрації. Оскільки, така вимога діє лише, коли банк є платоспроможним. А в спірних правовідносинах, банк є неплатоспроможним та на нього поширюються спеціальні норми ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відносинах із вкладниками такого банку.

Як передбачено абзацом 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

На виконання даної норми, ФГВФО виплатив 19.06.2014 року ОСОБА_1 частину грошових коштів у сумі 200000,00 гривень.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 48 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду із дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: як складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Виходячи з Переліку (реєстру) вимог кредиторів, акцептованих уповноваженою особою Фонду за № 226/14 від 16.10.2014 року, ОСОБА_1 включений до такого реєстру вимог 04.07.2014 року із сумою вимог: 74969,23 грн. з 4 черговістю задоволення вимог до банку, а.с. 14.

Так, у п. 4 ч. 1 ст. 52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом. А ч. 4 цієї статті зазначає, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Виходячи з даної норми, вимога ОСОБА_1 в частині стягнення суми 10622 дол. США, що перевищує суму, виплачену Фондом, може бути задоволена, лише після повного задоволення вимог попередньої 3 черги.

Приймаючи до уваги наведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані спеціальним законодавством, яким є ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює інший порядок виплати вкладу кредитору. А звідси, такий підлягає застосуванню, а не загальні норми ЦК України, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Наведене в сукупності із встановленими доказами, дає підстави зробити висновок, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, а це у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування, та ухвалення в зв'язку із цим нового рішення про відхилення позовних вимог.

Споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, від сплати судового збору звільняються, п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Таким чином, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 88 ЦПК України на ОСОБА_1 не можуть бути покладені судові витрати не дивлячись на те, що спір вирішено не на його користь. Оскільки від сплати судового збору звільнений Законом, а тому, судові витрати у сумі 837,46 гривень (167492,97 грн. по курсу НБУ х на 1% = 1674,93 грн. : на 50% = 837,46) судового збору, слід компенсувати за рахунок держави, а.с. 2-4.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", задоволити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 лютого 2015 року скасувати та ухвалити в справі нове рішення суду.

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, відмовити.

Стягнення судових витрат у сумі 837,46 гривень судового збору, компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ___________________ Судді : ____________________

____________________