Справа № 352/2182/14-ц

Провадження № 22-ц/779/275/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Мельник О.В.

за участю: представника ТзОВ «Кредитні ініціативи» - Ємчука А.В.,

відповідача ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ТзОВ «Кредитні ініціативи» Ємчука А.В. на рішення Тисменицького районного суду від 12 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2010 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що за договором факторингу від 28.11.2012 року відбулося відступлення прав вимоги заборгованості від божників ПАТ «Сведбанк». Відповідач ОСОБА_3 є боржником, оскільки зобов'язання, взяті на себе за умовами кредитного договору № 0803/0806/88-003 від 22.08.2006 року не виконував, суму кредиту та нараховані проценти за користування кредитними коштами у встановлені договором строки не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість. Просив стягнути її з боржника та його поручителя ОСОБА_5

Рішенням Тисменицького районного суду від 12 грудня 2014 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

На дане рішення представник «Кредитні ініціативи» А.В. Ємчук подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що зверненню до суду з цим позовом передувало звернення ТзОВ «Кредитні ініціативи» до Тисменицького районного суду з позовом до позичальника ОСОБА_3 ще в квітні 2013 року про звернення стягнення на майно, що перебувало у іпотеці. Однак, у зв'язку із запровадженням мораторію на звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитом в іноземній валюті в задоволенні вказаного позову було відмовлено. На даний час рішення суду оскаржується в апеляційній інстанції і законної сили не набрало.

Також апелянт вказує, що згідно п.10 договору поруки від 22.08.2006 року сторони домовилися про те, що строком припинення поруки, є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним договором. Оскільки основний позичальник ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором не виконав, то є всі підстави для стягнення заборгованості і з поручителя ОСОБА_5

З цих підстав, рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» вимоги підтримав з тих же мотивів, що зазначені в апеляційній скарзі, просив про її задоволення.

Відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_5 доводів апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 22.06.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0803/0806/88-003, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 15000 доларів СШП на поточні потреби, зі сплатою 14% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 19.08.2011 року (а.с.5-6).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 22.08.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_3 не спростовує того факту, що зобов'язання за кредитним договором ним не виконані.

Судом також встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ФК «Вектор Плюс» 28.11.2012 року уклали договору факторингу, згідно з яким банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах та пов'язані з ними права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій. Штрафних санкцій (а.с. 11-24).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора за кредитним договором № 0803/0806/88-003 від 22.08.2006 р. з позичальником ОСОБА_3

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути в солідарному порядку з відповідача ОСОБА_3 та його поручителя ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 215260, 57 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника та його поручителя.

Однак повністю погодитись з висновком суду колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання укладеного між сторонами кредитного договору визначено 19.08.2011 року, вимоги до поручителя ОСОБА_5 позивачем заявлено після спливу визначеного законодавцем шестимісячного строку з часу закінчення кредитного договору. Тому в даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається. що 08.04.2013 року позивач ТЗОВ «Кредитні ініціативи» зверталося за захистом своїх майнових прав, зокрема в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0803/0806/88-003 від 22.06.2006 року просив звернути стягнення на належний відповідачу ОСОБА_3 предмет іпотеки.

Рішенням Тисменицького районного суду від 03.11.2014 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено з підстав застосування до вказаних правовідносин, та набрання чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 265 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зважаючи на те, що у 2013 році позивач в межах визначеної законодавцем позовної давності звернувся за захистом свого права, то колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції в частині пропуску позивачем строку позовної давності для пред'явлення вимог до ОСОБА_3 є помилковим.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, слід зазначити про наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 54) та реєстру заборгованостей боржників, станом на 28.11.2012 року за ОСОБА_3 рахувалася заборгованість в сумі 19709,30 доларів США, з яких 10148 доларів США- заборгованість по тілу кредиту, 3151,73 доларів США- заборгованість по відсотках, 6409,57 доларів США- пеня.

Зазначена сума боргу в процесі розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 не спростована. Крім цього, наявність саме такої заборгованості встановлено рішенням Тисменицького районного суду від 03.11.2014 року, яке на час розгляду справи апеляційним судом вже набрало чинності.

Що ж стосується нарахування ТОВ «Кредитні ініціативи» відсотків та пені за період з 28.11.2012 року по 01.08.2014 року, то на переконання колегії суддів такі стягненню не підлягають з огляду на невиконання фактором вимог ч. 2 ст. 1082 ЦК України щодо надання боржникові доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Належні докази відступлення були надані ТОВ «Кредитні ініціативи» лише під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, зокрема, нотаріально посвідчені копії договорів факторингу та оригінал кредитної справи ОСОБА_3

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до ОСОБА_3 слід скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 610, 611,1081, 1082 ЦК України , керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ТзОВ «Кредитні ініціативи» Ємчука А.В. задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 12 грудня 2014 року в частині відмови в позові до ОСОБА_3 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість в сумі 160975 грн. 71 коп., як суму еквівалентну 19709,30 доларів США боргу за кредитним договором № 0803/0806/88-003 від 22.08.2006 року, укладеного з АКБ «ТАС-Комерцбанк», з яких 10148 доларів США- заборгованість по тілу кредиту, 3151,73 доларів США- заборгованість по відсотках, 6409,57 доларів США- пені.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 1609 грн. 76 коп. судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв