УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2015 року Справа № 876/4144/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді - Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,
та за участі осіб:
від позивача - Слюзар А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Юсона» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Юсона» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій, спонукання до вчинення дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2013 року позивач приватне підприємство «Юсона» звернувся до суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки №150/22-00/36277904 від 29.08.2013 року висновків про безтоварність (нікчемність) вчинених правочинів позивача та ТОВ «Лідерком» за вересень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року і ТОВ «Нові Технології ТПВ» за травень-червень 2012 року, визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013 року №№0000772200 та 0000782200, зобов'язати відповідача поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані щодо задекларованих суб'єктом господарської діяльності - ПП «ЮСОНА», за період з 01.09.2011 року по 01.07.2012 року сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сум податкового кредиту.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в задоволенні позову Приватного підприємства «Юсона» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій, спонукання до вчинення дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2013 року №№0000772200 та 0000782200 - відмовлено повністю.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить таке скасувати та прийняти нове, яким заявлений позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент здійснення господарських операцій між ПП «Юсона» та ТОВ «Лідерком» і ТОВ «Нові Технології ТПВ» усі контрагенти були платниками ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано, тому не нарахувати податковий кредит відповідно до податкових накладних не було підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Лідерком» за вересень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року та ТОВ «Нові Технології ТПВ» за травень-червень 2012 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №150/22-00/36277904 від 29 серпня 2013 року, згідно якого встановлено порушення позивачем п.135.1, п.135.2, 135.3 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI ( із змінами та доповненнями) завищення доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) по операціях з реалізації ТМЦ та послуг покупцям, попередньо придбаних у ТОВ «Лідерком», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ПП «Юсона», всього в сумі 139 229,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 23 250,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 115 979,00 грн.; п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з придбання робіт та послуг в ТзОВ «Лідерком» всього в сумі 164 563,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 26 250,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 138 313,00 грн.; п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 5 827,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 690,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 5 137,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 65 362,00 грн., в тому числі у вересні 2011 року на суму 4 650,00 грн., у грудні 2011 року на суму 22 596,00 грн., в січні 2012 року на суму 9 733,00 грн., у травні 2012 року на суму 10 883,00 грн., у червні 2012 року на суму 17 500,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищило податковий кредит за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з ТОВ «Лідерком» та ТОВ «Нові технології ТПВ» на загальну суму 67 995,00 грн., в тому числі у вересні 2011 року на суму 5 250,00 грн., листопаді 2011 року на суму 4 025,00 грн., у грудні 2011 року на суму 23 637,00 грн., в січні 2012 року на суму 6 000,00 грн., у травні 2012 року на суму 11 583,00 грн., у червні 2012 року на суму 17 500,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 6 366,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 600,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 4 025,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 1 041,00 грн.. за травень 2012 року в сумі 700,00 грн.
На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №000077220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток розмірі 5 827,00 грн. та №0000782200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 7 957,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 6 366,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1 591,00 грн.
Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4 ст.138 ПК України зазначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
При цьому відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складені первинні документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з акту перевірки, реальність вчинення господарських операцій ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Нові Технології ТПВ» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів здекларований на папері, таким чином у даних підприємств не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт про те, що позивачем завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з придбання робіт та послуг в ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Нові Технології ТПВ».
Згідно п.185.1 ст.185 розділу V ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.1 ст.198 вищенаведеного Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 вищенаведеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Головною ознакою правомірності формування податкового кредиту є реальність здійснення господарської діяльності між підприємствами, яка підтверджується наявністю первинних документів, що оформлені належним чином та містять дані про зміст господарських операцій. Проте позивачем не представлено жодних інших доказів, які б підтверджували реальне отримання придбаного товару та його подальшого використання у господарській діяльності.
Відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між Приватним підприємством «ЮСОНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерком" і Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Технології ТПВ».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість висновків перевірки в частині допущених позивачем порушень податкового законодавства, а відтак і про правомірне винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та підставно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Юсона» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 813/7291/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська
повний текст ухвали виготовлений 24.03.2015