КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 05/5026/1089/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Остапенка О.М.

Верховця А.А.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.02.2015 р.

у справі № 05/5026/1089/2012 (Суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі

про визнання поточним кредитором у справі за заявою боржника Приватного підприємства "Алчер-Бокс"

про визнання його банкрутом

за участю представників сторін:

від заявника: не з»явились

від боржника: не з»явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.02.2015 р. у справі № 05/5026/1089/2012 визнано Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі кредитором боржника та включено його вимоги до реєстру вимог кредиторів на суму 8473,79 грн. у четверту чергу. У визнанні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.02.2015р. змінити в частині невизнання кредиторських вимог управління зі сплати фінансових санкцій та пені; визнати кредиторські вимоги управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі до ПП «Алчер-Бокс» в повному розмірі 9579,94 грн., в т.ч. єдиний внесок на загальнообов»язкоаве державне соціальне страхування - 8473,79 грн., фінансові санкції - 565,98 грн., пеня - 540,17 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 24.03.2015р.

Встановлено, що в судове засідання 16.12.2014р. представники сторін не з»явилися, причини неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.05.2014р. до господарського суду Черкаської області надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі про визнання кредитором боржника на суму 9579,94 грн., в тому числі 8473,79 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 565,98 грн. фінансових санкцій та 540,17 грн. пені.

Судом засовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон-1992) а також норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції, чинній з 19.01.2013 та з наступними змінами, далі - Закон- 2013).

Відповідно до ст. 1 Закону - 2013 кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ст. 38 Закону - 2013 вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Враховуючи викладене, вимоги заявника на суму 8473,79 грн. визначені відповідно до поданих боржником звітів суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду за період з грудня 2012 року по червень 2013 року на суму 9260,80 грн., з їх частковим погашенням на суму 787,01 грн. є вимогами, які виникли у період після порушення провадження у справі про банкрутство під час дії норм Закону-1992 та пред'явлені у ліквідаційній процедурі, щодо якої застосовуються норми Закону- 2013. Вимоги пред'явлені заявником в межах двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тому підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу відповідно до п.4 ч.1 ст.45 3акону-2013;

вимоги заявника на суму 565,98 грн. фінансових санкцій та 540,17 грн. пені, застосованих відповідно до рішення заявника від 20.02.2013 №89 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникли на підставі рішення, винесеного під час процедури санації боржника, яка здійснювалась відповідно до норм Закону-1992, тому ці вимоги визнанню не підлягають, як такі, що визначені всупереч дії мораторію ст. 12 Закону-1992.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону Закон-1992 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов»язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за не виконання грошових зобов»язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при проваджені справи про його банкрутство.

Боржник повинен виконувати зобов»язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується, за винятокм випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, наведені Управлінням пенсійного фонду України в Черкаському районі в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про визнання Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі кредитором боржника та включено його вимоги до реєстру вимог кредиторів на суму 8473,79 грн. у четверту чергу, а у решті вимог відмовлено.

Дослідивши матеріали наявні у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. 99 ст. ст. 101- 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Черкаської області у справі № 05/5026/1089/2012 від 19.02.2015р. залишити без змін.

2. Матеріали справи № 05/5026/1089/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді О.М. Остапенко

А.А. Верховець