ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа № 922/4929/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ворожбянов А.М.

відповідача - Подольська Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 344 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.14 р. у справі № 922/4929/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Спільного підприємство "Фрегат" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

про повернення майна та стягнення 133289,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківська міська рада, звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило зобов'язати відповідача - Спільне підприємство "Фрегат" ТОВ повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова, в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,415 га, яка розташована по вул. Корчагінців, 36 у м. Харкові, стягнути з відповідача на свою користь доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 133289,91 грн. та судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що нездійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки в розмірі, визначеному земельними актами, тобто за регульованими державою цінами, які є фактично звичайною ціною та призвели в результаті до одержання відповідачем доходів, посилаючись при цьому на положення ст. 1212-1214 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014 р. (суддя Ольшанченка В.І.) у справі № 922/4929/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що повернення в натурі безпідставно набутого майна, тобто земельної ділянки площею 0,415 га. (по вул. Корчагінців, 36 у м. Харкові) неможливо, оскільки, на зазначеній земельній ділянці знаходиться будівля. А отже, примусове звільнення земельної ділянки неможливе без порушення права власності відповідача на будівлю, гарантованого ст. 41 Конституції України. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 133289,91 грн. суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем цих доходів та ін.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі, посилаючись, зокрема на приписи чинних норм, регламентуючих вимоги та ін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи та зазначає позивач, згідно з інформаційною довідкою Реєстру прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 05.05.2014 р. № 21235436 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" площею 644,0 кв.м. зареєстровано за СП "ФРЕГАТ" ТОВ (відповідач у даній справі) на підставі свідоцтва про право власності від 24.05.2000 р. Харківської міської ради.

Рішенням Харківської міської ради від 06.03.2006 р. № 61/06 XLVI сесії IV скликання „Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" СП „Фрегат" ТОВ надано в оренду земельну ділянку строком до 01.03.2056 р. площею 0,1259 га. по вул. Корчагінців, 36 у м. Харкові. (а. с. 94-95).

Пунктом 5 зазначеного рішення передбачено, що особам, зазначеним у додатках 2, 4 до цього рішення не пізніше ніж у 2-х місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до управління земельних відносин Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі, не пізніше ніж у 6-ти місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договір оренди.

Рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 р. № 91/04 відповідачу надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки.

24.07.2014 р. Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0450 га. по вул. Корчагінців, 36 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (торговельні приміщення). За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Позивач зазначає, що згідно з Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 05.05.2014 р. № 21244630, листів Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 12.03.2014 р. № 2549/0/225-14 та Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 23.04.2014 р. № 2278/08 речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по вул. Корчагінців, 36 у м. Харкові, використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що повернення в натурі безпідставно набутого майна, тобто земельної ділянки площею 0,415 га. (по вул. Корчагінців, 36 у м. Харкові) неможливо, оскільки, на зазначеній земельній ділянці знаходиться будівля. А отже, примусове звільнення земельної ділянки неможливе без порушення права власності відповідача на будівлю, гарантованого ст. 41 Конституції України. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 133289,91 грн. суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем цих доходів та ін.

Проте, викладені вище висновки господарського суду, у зазначеній частині на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, у зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення, в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 133289,91 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підстави набуття прав на землю визначені чинним законодавством, яке регулює земельні правовідносини, та, зокрема, розділом IV Земельного кодексу України.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

За приписами ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, за приписами чинного законодавства за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач є власником нежитлової будівлі з 10.02.2003 р.

Таким чином, набувши право власності на зазначене нерухоме майно загальною площею 644,0 кв.м., розташоване на земельній ділянці за адресою: вул. Корчагінців, 36, м. Харків, відповідач фактично набув, у зв'язку з цим, земельну ділянку, без якої існування зазначеного нерухомого майна та його використання є неможливим.

При цьому, наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

Зазначене свідчить про фактичне вибуття із володіння й користування міської ради зазначеної земельної ділянки. Вибуття із володіння та користування власника (територіальної громади м. Харкова) майна (земельної ділянки) є результатом переходу цього майна від власника, який не ставив за мету свідоме відчуження, свідоме передання майна іншій особі.

Отже, використовуючи нежитлові будівлі за адресою: м. Харків, загальною площею 644,0 кв.м., підприємство стало використовувати земельну ділянку, на якій вони розташовані, а тому згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України повинно сплачувати плату за землю відповідно до закону.

Виходячи з положень статті 83 Земельного кодексу України, зазначена земельна ділянка площею 0,0415 га. за адресою: вул. Корчагінців, 36, м. Харків, яку використовує відповідач, відноситься до земель комунальної власності, про що свідчить лист Управління Держземагенства у м. Харкові про відсутність реєстрації прав на земельну ділянку.

За статтями 125 та 126 Земельного кодексу України, використання вищезазначеної земельної ділянки відповідачем здійснюється без документів, що посвідчують право на земельну ділянку (листи управління Держземагентства у місті Харкові та Департаменту земельних відносин), а тому є всі підстави вважати, що набуття земельної ділянки шляхом її використання для розміщення на ній нерухомого майна здійснено відповідачем за рахунок земель комунальної власності, розпорядником яких є Харківська міська рада, без достатньої правової підстави (відсутність правовстановлюючих документів на землю, відповідного правочину, тощо), що дає підстави для застосовування до спірних положень ст. ст. 1212 та 1214 Цивільного кодексу.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також, положення цієї глави застосовуються до вимог, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Отже, відповідно до ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України відповідач як особа, яка набула земельну ділянку внаслідок придбання розташованого на ній нерухомого майна, що є набуттям майна (земельної ділянки) без достатньої правової підстави, повинна відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Як вже зазначалося, розташовані на спірній земельній ділянці нежитлові будівлі, а також і сама земельна ділянка використовуються відповідачем в господарській діяльності, яка відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України здійснюється останнім з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавного податку.

А тому, внаслідок несплати орендної плати за набуту без достатніх правових підстав земельну ділянку, відповідачем за зазначений період, збільшило розмір свого прибутку, а відповідно, і доход, на суму розміру орендної плати, яку він повинно було сплатити власнику земельної ділянки - Харківській міській раді згідно з положеннями пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, а також ст.ст. 14, 15 та 16 Закону України "Про оренду землі" але не сплатив. При цьому, через несплату відповідачем орендної плати за набуту без достатніх правових підстав земельну ділянку доход позивача, який він отримує від здійснення повноважень, встановлених законом щодо розпорядження землями міста, не збільшився, хоча він повинен був збільшитися.

У зв'язку з цим, прийнявши вищезазначене рішення, та встановивши терміни на укладання договору оренди землі, згідно з яким визначається розмір орендної плати за землю, Харківська міська рада розраховувала після зазначеного строку отримувати доходи у вигляді орендної плати за землю від використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки площею 0,1259 га за адресою: м. Харків, Корчагінців, 36, на якій розташовані нежитлові будівлі відповідача.

А тому, внаслідок використання земельної ділянки, набутої без достатніх правових підстав, відбулося безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача на суму розміру орендної плати, яку воно повинно сплатити за зазначений період Харківській міській раді. А тому відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу зазначений доход в повному обсязі з урахуванням сплаченого ним за цей період земельного податку.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, вважає посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем доходів у сумі 133289,91 грн. є безпідставними, так як розрахунок розміру недоотриманого Харківською міською радою доходу у вигляді орендної плати за землю за час використання відповідачем спірної земельної ділянки за період з 01.10.2011 р. - 31.12.2013 р. складає 104377,68 грн. та за період з 01.01.2014 р. - 30.09.2014 р. складає 28912,23 грн. виконано Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради на підставі розрахунку розміру орендної плати згідно з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, що повністю відповідає Положенням про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 р. та станом на 01.01.2013 р. До того ж, було взято до уваги сплату відповідачем земельного податку.

При цьому, при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідача було застосовано базову вартість одного квадратного метру землі у розмірі 253,30 грн. та 291,18 грн. відповідно до рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 року" та рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року"

Враховуючи приписи зазначених вище статей, позовні вимоги про стягнення 133289,91 грн. доходу є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно висновків суду першої інстанції, що позивачем пропущено встановлену законом позовну давність, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи позивач дізнався про порушення його прав з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби харківського міського управління юстиції Харківської області від 05.05.2014 р. № 21244630 та листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 23.04.2014 р. № 2278/08.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами у строк в межах якого має право про захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь Державного бюджету України також підлягають стягненню 2665,80 грн. судового збору та 1332,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.14 р. у справі № 922/4929/14 в частині відмови в позові про стягнення 133289,91 грн. доходу скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з відповідача - Спільного підприємства "Фрегат" ТОВ (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 36, код ЄДРПОУ 30656850) на користь позивача - Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 133289,91 грн. доходу, 2665,80 грн. судового збору та 1332,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.03.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.