АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10169/14-ц Номер провадження 22-ц/786/866/15Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: представника відповідача Васильєва Р.О.,

адвоката ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» - Васильєва Ростислава Олеговича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В.,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.

Визнано незаконним звільнення на підставі ст. 41 п.2 КЗпП України. Прийнято рішення про поновлення ОСОБА_5 на посаді касира торгівельного залу Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» магазин №1 гіпермаркету «FOZZY» з 06 жовтня 2014 року.

Стягнуто з Кременчуцької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2014 року станом на 29 січня 2015 року в розмірі 5467,08 (п'ять тисяч чотириста шістдесят сім, 08) грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 ( одна тисяча) грн., витрати пов'язані з наданням правової допомоги 782, 64 (сімсот вісімдесят дві, 64) грн.

Стягнуто з Кременчуцької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» на користь держави судовий збір в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім, 20) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» Васильєв Ростислав Олегович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач в листопаді 2012 року, згідно наказу №208 К, була прийнята на роботу на посаду касира торгівельного залу в Кременчуцькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», між сторонами був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Звільнена з роботи наказом № 397 к від 06 жовтня 2014 року за п.2 ст.41 КЗпП України, тобто, в зв'язку з втратою довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що обставини по справі місцевим судом були встановлені вірно і їм дано належну правову оцінку.

Так, при вирішенні спору по суті місцевим судом було вірно враховані ті обставини, що надані відповідачем докази правомірного звільнення з роботи ОСОБА_5, не містять в собі достовірних даних, які б свідчили про порушення позивачем трудової дисципліни, а тому не несуть юридичного навантаження.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України згідно якої підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. а ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікована Постановою ВРУ № 3933-ХІІ від 04.02.94р. тягар доведення наявності законної підстав для звільнення лежить на роботодавцеві.

Оскільки винність позивачки у вчинені порушення трудової дисципліни роботодавцем доведено не було, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно задоволено позовні вимог в частині поновлення на роботі, відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно задоволено позовні вимог в частині стягнення майнової шкоди, у відповідності до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України. згідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стягнення 1000 грн. моральної шкоди на користь позивача, на думку колегії суддів, здійснено судом з дотриманням засад розумності та співмірності та врахуванням вимог ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303; 308; 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» Васильєва Ростислава Олеговича - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) П.М.Карнаух

(підпис) Т.О.Кривчун

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця