КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 927/1772/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача Ізмалков А.Г., дов. від 23.03.2015,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2014

(дата підписання - 29.12.2014)

у справі №927/1772/14 (суддя Кушнір І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до Дочірнього підприємства «ЮМАК» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема»

про визнання договору від 01.10.2013 №47800 недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2014 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «ЮМАК» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (далі - відповідач) про визнання договору від 01.10.2013 №47800 недійсним.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір від 01.10.2013 №47800 підписаний невстановленою особою, оскільки підпис від імені покупця виконаний не генеральним директором товариства Євтєєвим Д.О. Таким чином, договір поставки підлягає визнанню недійним, оскільки укладений з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, суд першої інстанції не призначив почеркознавчу експертизу, чим порушив норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.02.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 26.01.2015) позивачу та відповідачу - 30.01.2015, долучені до матеріалів справи.

18.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надали:

позивач - клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі. На вирішення експерта поставити питання «Чи виконано підпис у договорі поставки від 01.10.2013 №47800 від імені ТОВ «АТБ-маркет» Євтєєвим Дмитром Олеговичем?»;

відповідач - відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 18.02.2015 оголошено перерву до 25.03.2015.

У судовому засіданні 25.03.2015 заперечив проти клопотання про призначення експертизи та доводи апеляційної скарги, просив залишити їх без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2014 - без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребуються спеціальних знань. Однак, такої необхідності колегія суддів не вбачає та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Слід вказати, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції за матеріалами та доказами, наявними у справі на час прийняття оскаржуваного рішення.

Додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, відкладаючи судове засідання, ухвалою від 10.12.2014 пропонував позивачу заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи і надати перелік питань, які слід поставити експерту, а також надати пояснення стосовно обставин підписання спірного договору, експериментальні зразки підпису Євтєєва Д.О. та відбитку печатки.

Однак, позивач вимоги ухвали від 10.12.2014 не виконав, клопотання про призначення судової експертизи не заявив.

У суді апеляційної інстанції позивач не пояснив причин неподання клопотання про призначення експертизи місцевому господарському суді.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір №47800 (далі - спірний договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені договором, виготовити та поставити у власність покупцю товар, в певній кількості, відповідної якості та по договірній ціні, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору від 01.10.20013 №47800 ДП «ЮМАК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» у період з 24.10.2013 по 10.02.2014 поставило ТОВ «АТБ-маркет» товару на суму 10275453,12грн, з яких ТОВ «АТБ-маркет» оплачено 8515071,24 грн. Таким чином, заборгованість ТОВ «АТБ-маркет» перед ДП «ЮМАК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» склала 1760381,88 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «АТБ-маркет» зобов'язань по оплаті отриманого товару, ДП «ЮМАК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі №910/22291/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015, позов ДП «ЮМАК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» до ТОВ «АТБ-маркет» про стягнення 2232363,84 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АТБ-маркет» на користь ДП «ЮМАК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» 1757381,88 грн боргу, 194039,68 грн пені, 29301,37 грн 3% річних, 248640,91 грн інфляційних втрат та 44647,28 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 у справі №910/22291/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 залишено без змін.

Вважаючи, що договір від 01.10.2013 №47800 укладено з порушенням норм чинного законодавства, ТОВ «АТБ-маркет» 12.11.2014 звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання договору поставки недійсним з підстав, визначених у ст.ст.203, 207 та 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач стверджує, що спірний договір підписано невідомою особою, оскільки підпис від імені покупця виконано не генеральним директором Євтєєвим Д.О.

Господарським судом Чернігівської області відмовлено у задоволенні позову, з підстав його недоведеності, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з правилами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема, дефекту змісту правочину та дефекту невідповідності волі та волевиявлення. Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом (лист Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008).

Для визнання у судовому порядку недійсним правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (постанова пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9).

У частині 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-5 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для того, щоб вважати правочин дійсним необхідна наявність обсягу цивільної дієздатності у особи, яка його вчинила.

Слід зазначити, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним (п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11).

Згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до довідки серії АА №693985 з ЄДРПОУ керівником ТОВ «АТБ-маркет» є Євтєєв Д.О. (генеральний директор), що діє на підставі Статуту товариства.

Отже, Євтєєв Д.О. є уповноваженою особою на підписання правочинів від імені ТОВ «АТБ-маркет» з необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Дослідивши договір від 01.10.2013 №47800 колегія суддів встановила, що він зі сторони покупця (позивача) підписаний генеральним директором Євтєєвим Д.О., підпис якого скріплено печаткою товариства, при цьому підпис, окрім останнього аркуша, наявний на усіх аркушах договору. Отже, договір є вчиненим з моменту підписання його сторонами (п.10.1 договору).

Крім того, з рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі №910/22291/14 вбачається, що договір сторонами виконувався, оплати ТОВ «АТБ-маркет» частково здійснювались, що свідчить про те, що сторони своїми конклюдентними діями визнавали договір від 01.10.2013 №47800 та претензій одна до одної щодо його дійсності не мали.

Позивачем надано картку із зразками підписів та відбитком печатки, в якій є зразок підпису Євтєєва Д.О. та який, на думку позивача, відрізняється від підпису у договорі. Інших доказів не підтвердження позовних вимог ТОВ «АТБ-маркет» не надав.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження доводів позовної заяви та апеляційної скарги, що договір підписано невідомою особою та обґрунтовані пояснення стосовно виконання неукладеного чи недійсного (на думку позивача) договору поставки. Таким чином, позивачем не доведено підстав позовних вимог.

Твердження позивача, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не призначив судову експертизу, сприймається судом апеляційної інстанції критично, оскільки суд першої інстанції пропонував позивачу заявити відповідне клопотання. А відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду. Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції також критично сприймає твердження позивача про те, що йому не було відомо про спірний договір, про нього позивач дізнався під час розгляду справи №910/22291/14, оскільки при здійсненні оплат позивач в призначенні платежу посилався саме на спірний договір.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2014 у справі №927/1772/14 - без змін.

2. Матеріали справи №927/1772/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій