ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р.Справа № 916/4826/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Ярош А.І., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Фольгін О.Л. - за дорученням,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"

на рішення господарського суду Одеської області

від 30 січня 2015 року

у справі № 916/4826/14

за позовом СП "ALIANTA-VIN" ТОВ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"

про стягнення 19.136,62 євро

Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 132 від 23.03.2015 року.

ВСТАНОВИЛА:

01.12.2014 р. СП "ALIANTA-VIN" ТОВ (далі позивач, ТОВ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у сумі 19.136,62 євро.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі контрактом №К-25/05-12 від 17.08.2012р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: пляшки скляної безбарвної „VITA"-Р-42-700, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 15787,60 євро, а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 3349,08 євро - пені, а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 7280 грн. 14 коп.

Відповідач відзив на позов не надав та його представник жодного разу в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2015 року (суддя Волков Р.В.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі контрактом № К-25/05-12 від 17.08.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: пляшки скляної безбарвної „VITA"-Р-42-700, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 15787,60 євро, а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 3349,08 євро - пені, а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 7280 грн. 14 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що підставами виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого товару є товарно-транспортні накладні, а не контракт, а тому строк оплати отриманого товару для відповідача ще не настав, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений у встановленому законом порядку. Проте 23.03.2015 р. до апеляційного суду надійшло клопотання від представника відповідача п. Луковецької К.О. про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, при прийнятті скарги до провадження апеляційного суду та призначення справи до розгляду на 24.03.2015 р. об 11:30 ухвалою від 17.02.2015 р. сторони були попереджені судом, що нез'явлення їх представників у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення судового розгляду на інші строки і не є перешкодою для розгляду скарги по суті. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що довіреність на представництво інтересів відповідача має не лише п. Луковецька К.О., а також і п. Носенко І.П., який здійснював представництво інтересів скаржника при розгляді справи судом першої інстанції, а також і підписав апеляційну скаргу, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що вказана відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів скаржника може здійснюватися не лише двома названими особами, а також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, немає.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 17.08.2012 року між сторонами у справі укладено контракт № К-25/05-12 (далі Контракт), за умовами якого позивач зобов'язався передати в обумовлений даним Контрактом строк товар - пляшки скляні безбарвні „VITA"-Р-42-700 у власність відповідача, а останній прийняти та оплатити товар в кількості та за цінами, що встановлені та погоджені у даному Контракті.

Згідно п. 11.2. контракту останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. з правом його пролонгації, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, обумовлених цим контрактом.

Відповідно до ст. 43 Закону України „Про міжнародне право" сторони договору згідно із ст. ст. 5, 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України „Про міжнародне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 п. 1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 р. „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" за змістом ст. ст. 41, 12-17, 123 Господарського процесуального кодексу України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

У п. 9.2 Контракту сторони узгодили, що у випадку якщо сторони самостійно не в змозі вирішити виниклий між ними спір, він передається на розгляд до компетентної судової інстанції по місцю знаходження відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є адреса: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, с.м.т. Великодолинське, вул. Леніна, 126.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що згідно умов Контракту дані спірні правовідносини підлягають вирішенню із застосуванням норм законодавства України у зв'язку з тим, що місцезнаходженням відповідача по цій справі є держава Україна, внаслідок чого колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України „Про міжнародне право" та ст. 124 Конституції України розглянув спір по суті.

У п. 4.1 Контракту сторонами погоджено, що товар поставляється на умовах FCA м. Стрешень, Республіка Молдова згідно Міжнародним правилам тлумачення торгівельних термінів "INCOTERMS", публікація Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 р. Поставка здійснюється транспортом покупця. Навантаження товару здійснюється засобами постачальника та за його рахунок.

Відповідно до п.4.5 Контракту датою відвантаження вважається дата, що вказана в CMR-накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 15797,60 євро, зокрема, 24.06.2014 р. на суму 7898,80 Євро, 16.07.2014 р. на суму 7898,80 Євро, а всього на загальну суму 15797,60 Євро.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.2 Контракту у випадку якщо товар відвантажується покупцю без оформлення специфікації, тоді ціна на товар, що відпускається, вид оплати та умови поставки визначаються згідно Інвойсу (рахунку-фактури) і вважаються погодженим сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з інвойсів № 01/07/01-2014/AS від 15.07.2014 р. (а.с.34) та № 01/06/01-2014/AS від 20.06.2014 р. (а.с.30), сторонами визначений порядок оплати товару - через 30 календарних днів з дати його відвантаження.

Таким чином, відповідач міжнародну товаротранспортну накладну CMR серії CR № 0127760 (а.с.14), що складена на підставі Інвойсу№ 01/06/01-2014/AS від 20.06.2014 р. та яка складена - 24.06.2014 р., повинний був оплатити за зазначеним Інвойсом строк, тобто до 24.07.2014 р. (включно), а міжнародну товаротранспортну накладну CMR серії CR № 0117644 (а.с.17), що складена на підставі Інвойсу № 01/07/01-2014/AS від 15.07.2014 р. та яка складена - 16.07.2014р . у строк до - 15.08.2014р. (включно).

Посилання скаржника на те, що підставами виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого товару є товаротранспортні накладні, а не контракт, а тому строк оплати товару для відповідача не настав є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, п. 3.2. контракту, за умовами якого сторони чітко встановили, що вид та умови оплати, вид оплати визначаються згідно Інвойсу (рахунку-фактури) і вважають погодженими сторонами та відповідними вищезазначеними інвойсами, в яких сторони чітко визначили строки оплати поставленого товару - на протязі 30 календарних днів з дати відвантаження товару, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач від виконання своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару ухилився, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність наявної заборгованості у відповідача за поставлений товар у сумі 15787,60 євро матеріали справи не містять та таких доказів, всупереч вимогами ст. 33 ГПК України, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до п. 7.2. Контракту валюта Контракту - Євро. Оплата по контракту проводиться в євро.

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами, внаслідок чого місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув на користь позивача з відповідача 15787,60 євро боргу.

Згідно п. 8.1. у разі невиконання умов цього контракту та додаткових угод до нього, вина сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,2 % від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочки виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, в загальному випадку розмір пені обмежений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Оскільки. нормами чинного законодавства встановлено, що єдиною національною валютою України є гривня, облікова ставка Національного банку України стосується виключно гривні та її вартості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що у випадку здійснення розрахунків у іноземній валюті, підлягають застосуванню умови зовнішньоекономічного контракту, яким передбачені розрахунки в іноземній валюті (євро), укладеного між суб'єктами господарювання України та Республіки Молдова згідно ст. 231 ГК України, а не норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", внаслідок чого суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача пеню у сумі 1848,31 євро за період з 25.07.2014 р. по 19.11.2014 р., виходячи із суми боргу 7898,80 євро на підставі Інвойсу 01/06/01-2014/AS від 20.06.2014р. та пеню у сумі 1500,77 євро за період з 16.08.2014 р. по 19.11.2014 р., виходячи з суми боргу 7898,80 євро на підставі Інвойсу 01/07/01-2014/AS від 15.07.2014 р., а всього пеню у загальній сумі 3349,08 євро.

Здійснені позивачем розрахунок розміру пені перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, а також не спростовується скаржником ані в цілому, ані за його складовими.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2015 р. у справі № 916/4826/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Петров М.С.

Ярош А.І.