Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 708/915/14-к

провадження № 1-кп/711/171/15

У Х В А Л А

25 березня 2015 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Угорчука В.В.,

суддів: Клочка О.В., Шиповича В.В.,

при секретарі - Буйновській А.П.,

за участі прокурора - Бордуніс О.П., захисника ОСОБА_1, неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси підготовче судове засідання по кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лазо Дальнореченського району Приморського краю РФ, громадянина України, раніше судимого, мешканця АДРЕСА_2, в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 152, ч. 1 ст. 125 КК України, суд -

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він близько 24 години 11.03.2014 року в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням фізичного насильства та використанням безпорадного стану неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, скоїв її зґвалтування. Також за вказаних обставин під час зґвалтування умисне заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обов'язковим.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає.

Як вказано вище, ОСОБА_5 обвинувачується у зґвалтуванні неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 із застосуванням фізичного насильства та використанням її безпорадного стану.

Законодавцем встановлено наступні ознаки об'єктивної сторони зґвалтування:

-застосування до потерпілої особи фізичного насильства таабо

-погрози застосування такого насильства або

-з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Безпорадний стан (як психічна, так і фізична безпорадність) потерпілої особи виключає можливість чинити протидію ґвалтівнику.

Разом із тим, ОСОБА_5 інкриміновано те, що він вступив у статеві відносини з неповнолітньою потерпілою із застосуванням фізичного насильства та з використанням її безпорадного стану через алкогольне сп'яніння, а саме здолав її фізичний опір, тому що вона намагалась перешкодити статевому акту (т.1 а.п.35-36).

Тобто, в обвинувальному акті зазначено взаємовиключні обставини: або потерпіла перебувала в безпорадному стані і не могла чинити опору, або потерпіла дійсно чинила опір, що виключається при безпорадному стані, тому обвинувачений застосував до неї фізичне насильство для здолання її опору. Отже, викладення в обвинувальному акті опису фактичних обставин справи суперечить вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Крім того, інкримінуючи обвинуваченому умисне заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень у вигляді травматичного набряку м'яких тканин правого ліктьового суглобу та крововиливів нижніх кінцівок, орган досудового розслідування і прокурор не вказали, які конкретні дії вчинив ОСОБА_5 для заподіяння саме цих тілесних ушкоджень, а обмежився загальною фразою «здолав фізичний опір неповнолітньої потерпілої». З цього випливає, що фактичні обставини скоєння злочину в обвинувальному акті не викладені.

У всякому разі, не вдаючись до аналізу доказовості фактичних обставин події, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 висунуте неконкретне обвинувачення, чим порушено його право на захист.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_5 та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Ці порушення неможливо усунути під час судового розгляду у передбаченому ст. 338 КПК України порядку, тому що частиною першою вказаної норми закону передбачена можливість змінити прокурором обвинувачення з метою зміни правової кваліфікації таабо обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Про нові фактичні обставини в даному конкретному випадку йтись не може, тому що тим встановленим під час досудового розслідування фактичним обставинам дана перекручена оцінка, що потягло за собою формулювання обвинувачення в такому вигляді, який явно суперечить законодавству і порушує права обвинуваченого на захист і на справедливий суд.

Крім того, у справах такої категорії при складанні обвинувального акта неприпустима натуралізація опису обставин злочину.

Посилаючись на висновки судово-медичних експертиз, слідчий вжив хоча й медичні терміни, але в такому викладенні, що виключає їх публічне оголошення в судовому засіданні (т.1 а.п. 11, 12, 25). Судова практика вважає за необхідне в таких випадках використовувати терміни «біологічні виділення чоловічого/жіночого організму», «пошкодження статевих органів потерпілої» тощо.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність зі стадії підготовчого провадження відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України повернути обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, для усунення недоліків, які викладені в мотивувальній частині ухвали.

Вирішуючи питання про запобіжний захід обвинуваченому, суд враховує те, що йому обрано такий захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого продовжено до 09 квітня 2015 року.

При обранні запобіжного заходу взято до уваги наявність наступних ризиків: можливість переховуватись від органу досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків чи перешкоджати здійсненню кримінального провадження в будь-який інший спосіб, вчинити інший злочин.

Суд вважає, що і на теперішній час існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілу і свідків. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_5 раніше судимий за скоєння тяжкого злочину із застосуванням насильства, підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину в період умовно-дострокового звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків, більшість з яких знаходяться в дружніх стосунках із ним, а також на потерпілу, яка є неповнолітньою і значно молодшою від нього. У зв'язку із викладеним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити до двох місяців.

Керуючись ст. ст. 314, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Повернути обвинувальний акт за звинуваченням ОСОБА_5 в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 152, ч. 1 ст. 125 КК України, прокурору м. Чигирин Черкаської області як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до 24 травня 2015 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору, направити до Черкаського слідчого ізолятора.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо ухвала не буде скасована.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - з дня отримання її копії.

Головуючий: В. В. Угорчук