УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/11759/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2013 року по справі № 159/4054/13-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача від 11 квітня 2013 року № 908/31 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, та зобов'язати відповідача повернути на його пенсійний рахунок стягнуту суму пенсії в розмірі 1002.30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем, всупереч вимогам статті 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснено відрахування з його пенсії на підставі свого рішення за відсутності судового рішення про таке стягнення; що його пенсійні виплати за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року в розмірі 1002.30 грн. не залежали від факту його зайнятості, що виключає можливість їх стягнення.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років та з 01 квітня 2009 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області йому призначено підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Рішенням відповідача 11 квітня 2013 року № 908/31 у зв'язку з утворенням переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року в розмірі 1002.30 грн., з його пенсії вирішено стягнути надміру виплачені суми пенсії шляхом щомісячного відрахування 20% розміру пенсії до повного погашення заборгованості.

Вказане рішення прийняте відповідачем у зв'язку з тим, що позивачем було надано відповідачу недостовірні відомості про те, що він не працює (копія трудової книжки та заява про нарахування індексації до пенсії від 19 грудня 2007 року), що призвело до зайвої виплати зазначеного вище підвищення до пенсії в розмірі 1002.30 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_1 було перераховано пенсію з виключенням при проведенні розрахунку вказаного підвищення за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії, оскільки ним не виконано обов'язку щодо повідомлення відповідача про те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, тобто є самозайнятим, що впливає на факт виплати підвищення до пенсії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 60 цього ж Закону передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Можливість утримання надміру виплачених сум пенсій встановлено статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина 1 якої передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї, тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії провадиться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що стягнення виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних, та може бути здійснене як на підставі рішення органу Пенсійного фонду, так і в судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, 19 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про проведення індексації призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в якій зазначив, що він не працює з 01 березня 2002 року, в підтвердження чого додав копію трудової книжки, що він ознайомлений зі своїм обов'язком повідомити органи Пенсійного фонду про всі зміни, що викликають зміну розміру пенсії, зокрема, такі, як: влаштування його як пенсіонера на роботу або зайняття ним як пенсіонером підприємницькою діяльністю, зарахування на військову службу, службу в органах МВС та ін., у разі невиконання чого зобов'язувався відшкодувати переплату у повному розмірі до бюджету Пенсійного фонду.

Враховуючи вказану інформацію позивачу призначено підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою було встановлено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 грн., збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні. Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.

Пунктом 3 цієї ж постанови було установлено, що у 2009 році для підвищення пенсій з 1 березня згідно з частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується коефіцієнт 1,0674. Підвищенню підлягають пенсії, обчислені згідно із зазначеним Законом та Законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за зверненнями, які надійшли до 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться підвищення пенсії.

Таким чином, обов'язковою умовою призначення та виплати згаданого вище підвищення до пенсії є те, що особа, яка отримує пенсію є непрацюючою.

Однак, згідно з наявною у відповідача інформацією, що не заперечується позивачем, ОСОБА_1 є особою, що займається підприємницькою діяльністю з 16 серпня 2002 року, а відтак, не мав права на отримання підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи рішення від 11 квітня 2013 року № 908/31 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, відповідач діяв правомірно, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2013 року по справі № 159/4054/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський