н.с. 621/192/14-ц

н.п. 2/621/14/15

РІШЕННЯ

Іменем України

20.03.2015 року Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого Бібіка О.В.

за участю секретаря Черепахи В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору № 51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи від 10 вересня 2008 року, укладений між ВАТ «Ощадбанк» в особі завідувача ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 200 000,00 доларів США - недійсним та стягнення з відповідачів судового збору у сумі 243,60 грн.

На обґрунтування позову посилається на наступне.

10 вересня 2008 року між ВАТ «Ощадбанк» в особі завідувача ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_1, яка діяла на підставі наказу № 4 від 03.01.2008 року та ОСОБА_2 укладено Договір №51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи, відповідно до якого вкладник вносить, а Банк приймає на депозитний рахунок № 51095 на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США. Відповідно до п. 1.1. Договору № 51095 від 10.09.2008 року днем звернення депозиту є 10 жовтня 2008 року.

10 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» із заявою про закриття рахунку та повернення йому 60000,00 (шістдесяти тисяч) доларів США з нарахованими процентами.

ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Слов'янська, № 4 на підставі заяви відповідача ОСОБА_2 повернуло йому кошти, внесені на депозит за Договором № 51095 від 10.09.2008 року у розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) доларів США та сплатило проценти у розмірі 237,00 доларів США. На підтвердження отримання грошових коштів у розмірі 60 000,00 доларів США та 237,00 доларів США відповідач ОСОБА_2 особисто підписав заяву на видачу готівки № 1 та № 2 від 10.10.2008 року.

16.03.2009 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» із заявою про повернення йому 250 000,00 тисяч доларів США, які нібито передані ним Банку за Договором №51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи від 10.09.2008 року і надав Банку копію Договору № 51095 від 10 вересня 2008 року, відповідно до якого він вніс, а Банк прийняв 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США.

Окрім договору №510095 від 10.09.2008 року про передачу банку 200 000,00 доларів США, відповідач надав копію квитанції № 1 від 10 вересня 2008 року, відповідно до якої банк отримав 200 000,00 доларів США з призначенням платежу - відкриття рахунку та копію меморіального ордеру від 21 січня 2009 року, відповідно до якого банк зарахував кошти ОСОБА_2 в розмірі 250 000 доларів США з призначенням платежу - рах. 2906 - поточне зарахування компенсації, зарахування коштів; депоз. ОБ 1м- Зм дол. США рах. № 51095.

Філією - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» було проведено службове розслідування по зверненню відповідача ОСОБА_2, яким було встановлено, що реальним депозитним договором за № 51095 є договір на суму 60 000 доларів США, які відповідач отримав 10.10.2008 року у день повернення внесених коштів відповідно до умов договору.

Депозитний договір за № 51095 від 10.09.2008 року на суму 200 0000,00 доларів США є недійним. Цей договір є безгрошовим. Кошти у розмірі 200 000,00 доларів США банку відповідач не передав, а банк їх не отримував, що підтверджується виписками з програмно - технічного комплексу АСВО «Вклади» по операціям за вкладами фізичних осіб ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» за банківські дні 10.09.2008 року та 21.01.2009 року.

10.09.2008 року банком прийнято від відповідача ОСОБА_2 60 000 доларів США, які ним і були отримані 10.10.2008 року, що підтверджується заявою ОСОБА_2 на видачу готівки № 2 від 10.10.2008 року.

18.03.2008 року прокуратурою Ленінського району м. Харкова було порушено кримінальну справу відносно відповідачки ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. На теперішній час справа знаходиться у провадженні слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, тривають досудові слідчі дії.

Підписання договору № 51095 від 10.09.2008 року на суму 200 000 доларів США є зловмисною домовленістю представника Філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на привласнення коштів державного банку. Відповідно до типової форми депозитного договору в системі АТ „Ощадбанк", який застосовується при укладанні їх з клієнтами банку, поповнення банківських депозитних рахунків додатковими грошовими коштами в період їх дії є неможливим, оскільки умовами типової форми депозитного договору не передбачено додаткових зарахувань грошових коштів на вже діючий рахунок. Продовження (пролонгація) дії договору також не передбачена. Типова форма депозитного договору затверджується Центральним апаратом АТ «Ощадбанк» і є обов'язковою для використання для всіх структурних підрозділів, в тому числі філій - регіональних обласних управлінь та їх відділень. Внесення будь - яких змін до умов депозитного договору - заборонено. Тому, меморіальний ордер на суму 250 000 доларів США, виданий на ім'я ОСОБА_2 вважають фіктивним.

11 березня 2015 року до канцелярії суду із Харківського слідчого ізолятору надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, просила врахувати її показання, дані в ході досудового розслідування (т.2 а.с. 193, 194)

У судовому засіданні представники позивача Хряпинська С.С., Ковеза Ю.М. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили наступне.

10 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України», згодом перейменованого на ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Зав. ТВБВ 100200326 філії - Харківського обласного ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_1, було укладено договір № 51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи.

На виконання п.1.1 даного договору, позивач вніс, а банк прийняв на депозитний рахунок № 51095 кошти у сумі 200 000 (двісті тисяч) доларів США строком на 1 місяць, тобто до 10 жовтня 2008 року. Факт внесення позивачем вказаної суми на депозитний рахунок підтверджується квитанцією № 1 від 10 вересня 2008 року.

10 жовтня 2008 року позивач вказані кошти не забрав і за домовленістю з банком отримував відсотки за депозит до 10 січня 2009 року. 21 січня 2009 року позивач вніс додатково 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США на вказаний депозитний рахунок, про що отримав меморіальний ордер на 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США по депозитному договору № 51095 із врахуванням попередньо внесеної суми.

ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір № 51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» отримала грошові кошти, видала квитанцію та меморіальний ордер підписавши їх і скріпивши мокрою печаткою банку. ОСОБА_2 в свою чергу отримавши видані банком документи не зобов'язувався перевіряти чи потрапили кошти на його депозитний рахунок, адже відповідно до п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується, зокрема договором банківського рахунку, а п. 8 гл. 2 розд. IIІ Інструкції про касові операції у банках України затверджених постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (яка була чинна на момент укладення банківського вкладу), вказано, що після завершення приймання готівки клієнту видасться квитанція, або інший документ, який підтверджує про внесення готівки.

В судових дебатах відповідач ОСОБА_2 та його представник просили відмовити по суті позовних вимог, а не через сплив строку позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, дійшов наступного.

Сторони визнали той факт, та він підтверджений належними письмовими доказами, котрі не викликали сумніву у жодної у сторін, що 10 вересня 2008 року між ВАТ «Ощадбанк» в особі завідувача ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_1, яка діяла на підставі наказу № 4 від 03.01.2008 року та ОСОБА_2 укладено Договір №51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи, відповідно до якого вкладник вносить, а Банк приймає на депозитний рахунок № 51095 на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США. Відповідно до п. 1.1. Договору № 51095 від 10.09.2008 року днем пс зернення депозиту є 10 жовтня 2008 року.

10 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» із заявою про закриття рахунку та повернення йому 60000,00 (шістдесяти тисяч) доларів США з нарахованими процентами ( Т.1 а.с.9-10, 11)

Зняття відповідачем ОСОБА_2 вкладу та відсотків відбулося 10.10.2008 року о 08 год.56 хв.

Відповідно до квитанції № 1 від 10.09.2008 року, яка має відповідні реквізити та печатку банку, ОСОБА_2 вніс до каси «Ощадбанку» 200000 дол. США о 13 год. 04 хв., та відкрито відповідний рахунок.(т.1 а.с.8)

Від імені «Ощадбанку» на той час діяла відповідач ОСОБА_1, як керуючий ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», та її повноваження підтверджуються Висновком за результатами службового розслідування за фактом звернення громадян ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо повернення грошових коштів з депозитних рахунків в національній та іноземній валюті за договорами, укладеними між ними та ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» (т.2 а.с. 7-16)

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Так, основною умовою застосування цієї статті є наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам роз'яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Представниками позивача не надано належних доказів, котрі би свідчили про наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони ОСОБА_1 з другою стороною ОСОБА_2

Посилання представників позивача на письмову позицію відповідача ОСОБА_1, як на підставу задоволення позову, викладену нею у заяві від 26.02.2015 року, де вона не визнала позов ОСОБА_2 до банку через те, що гроші до каси « Ощадбанку» не вносились. (Т.2 а.с.193,194) Не може бути прийнята судом як визнання позову відповідачем ОСОБА_1, так як вона вказує на позов ОСОБА_2, а дана справа розглядається судом за позовом «Ощадбанку» до ОСОБА_2, та факт внесення грошових коштів у сумі 60000 грн. визнається як представниками позивача, так і відповідачем ОСОБА_2, де відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, вказана обставина не підлягає доказуванню. Крім того, підтверджується також вищевказаними належними письмовими доказами. Отже, твердження відповідача ОСОБА_1 про невнесення ОСОБА_2 грошей до каси «Ощадбанку» спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

За наведеного, та з урахуванням тієї обставини, що позов пред»явлено не ОСОБА_2 до банку, а навпаки, суд не може визнати належним письмовим доказом пояснення відповідача ОСОБА_1 від 26.02.2015, котрі надійшли до канцелярії суду із Харківського слідчого ізолятора.

Представники позивача, як на докази зловмисної домовленості представника з іншою особою посилаються на триваюче досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014220000000552 від 07.07.2014 року за фактом замаху на заволодіння грошовими коштами ХОУ АТ «Ощадбанк» за ч.2 ст.15 ч.4 ст. 190 КК України, та судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст. 366 КК України (Т.2 а.с. 166-169, 196, 183-189).

Однак, вказані рішення не є такими, що набрали законної сили та в розумінні ст.. 129 Конституції України є обов»язковими до виконання і на підставі ч.4 ст.61 ЦПК України є преюдиційними для даної справи.

Натомість, сторони визнали ту обставину, що є не скасована постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження від 26.05.2009 року. За змістом якої, лише одні здогадки про те, що ОСОБА_7 ОСОБА_2, ОСОБА_6 діяли за попередньою змовою зі злочинним умислом, направленим на заволодіння (хищение) чужим майном не належних їм грошових коштів ВАТ «Ощадбанк» без наявності будь-яких об»активних доказів, в силу положень ст.. 62 Конституції України, не може бути покладено в основу обвинувачення вказаних осіб у скоєнні вказаного злочину.

Дана постанова містить і аналіз показань підозрюваної ОСОБА_1 від 03.04.2009 року (Т.2 а.с.126, 108-111).

Відповідно до коментарів Верховного Суду України до розділу ХІ Перехідні положення Кримінального процесуального кодексу України, зокрема п. 3 наявність не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи позбавляє особу права, за зверненням чи повідомленням якої була винесена зазначена постанова, на подання нею повторної заяви чи повідомлення про злочин та внесення їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказане, спростовує доводи представників позивача про встановлення на час розгляду справи судом факту зловмисної домовленості представника банку ОСОБА_1 з іншою особою - відповідачем ОСОБА_2

Крім того, представниками позивача не доведено належними доказами наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Зокрема, із наданої виписки програмно-технічного комплексу АСВО «Вклади» по операціям за вкладами фізичних осіб ТВБВ № 10020/0326 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» за банківський день та висновку за результатами службового розслідування від 24.04.2009 року не встановлено кількісний та якісний склад збитків АТ «Ощадбанк» на суму 200000 дол. США за депозитним договором № 51095 від 10.09.2008 року, які завдав відповідач ОСОБА_2 ( Т.1 а.с.20-31, т.2 а.с.7-16).

В той же час, факт внесення ОСОБА_2 на рахунок АТ «Ощадбанк» суми 200000 дол. США за депозитним договором № 51095 від 10.09.2008 року підтверджується квитанцією №1 від 10.09.2008 року та договором № 51095 на вклад «Депозитний Ощадного Банку» в іноземній валюті для фізичної особи від 10 вересня 2008 року ( Т.1 а.с.6-8), що відповідає п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується, зокрема договором банківського рахунку, а п. 8 гл. 2 розд. IIІ Інструкції про касові операції у банках України затверджених постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (яка була чинна на момент укладення банківського вкладу), вказано, що після завершення приймання готівки клієнту видасться квитанція, або інший документ, який підтверджує про внесення готівки.

Доказів про фальшивість квитанції, якою підтверджено приймання працівником банку готівки від клієнта, саме 10.09.2008 року суми 200000 дол. США за депозитним договором № 51095 від 10.09.2008 року , укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк» , представниками позивача не надано.

Не відображення у програмному забезпеченні банку вказаної фінансової операції не є беззаперечним доказом зловмисної домовленості представника банку ОСОБА_1 з іншою особою - відповідачем ОСОБА_2, та може бути як вказаною обставиною, так і наслідком несумлінної поведінки представника банку ОСОБА_1

Таким чином, суд, відмовляючи в задоволенні позову про визнання правочину недійсними з підстав, визначених ст. 232 ЦК України, виходить із того, що вказана стаття передбачає наявність умислу при укладенні договорів, що повинно підтверджуватися відповідними доказами.

Представниками позивача не надано доказів про те, чи усвідомлювала представник банку ОСОБА_1 що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя і чи передбачала вона настання не вигідних для банку наслідків, чи свідомо допускала (або бажала) ці наслідки.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-214, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання депозитного договору № 51095 від 10 вересня 2008 року, укладеного між ВАТ «Ощадбанк» в особі завідувача територіального відокремленого без балансового відділення № 10020/0326 філії Харківського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 200000 ( двісті тисяч) доларів США недійсним - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Бібік