Справа № 729/111/15-ц Провадження № 22-ц/795/640/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Демченко Л. М. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.

при секретарі:Сахаровій К.О.

за участю:представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами: - ОСОБА_5, - ОСОБА_7 на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28 січня 2015 року про задоволення заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28.01. 2015 року заяву ОСОБА_9 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7420684400:01:000:2353, за адресою:АДРЕСА_1, площею 0,25 га, яка належить ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7420684400:01:000:2354, за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,5947 га, яка належить ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 28.01.2015року і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, її постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не дотримався положень статті 151 ЦПК України, п.4,п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006року № 9, оскільки в оскаржуваній ухвалі суд обмежився лише посиланням на процесуальні норми закону, якими він керувався при постановленні ухвали. Апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведені мотиви, на підставі яких суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, а саме, не вказані реальні обставини, існування яких підтверджується наданими позивачем доказами, які утруднюють чи роблять неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування. Апелянт також вказує, що з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається, які перешкоди або загрози існували на час її постановлення, які б створили неможливість повернення земельних ділянок у власність ОСОБА_5,оскільки з моменту їх дарування жодних дій обдарованим щодо їх подальшого відчуження не вчинялося. ОСОБА_5 зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції порушує його права, як дарувальника майна, тому вона підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.01.2015 року про забезпечення позову і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржувана ухвала є незаконною та не містить в собі відповідних мотивів, тому вона підлягає скасуванню. Апелянт вказує, що позивач ОСОБА_9 заявила позов про визнання недійсними договорів дарування, також просить в позові застосувати наслідки не6дійсності договорів дарування земельних ділянок шляхом повернення їх у власність ОСОБА_5, тому за даних обставин апелянт вважає, що вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову не може вплинути на можливість чи неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також апелянт зазначає, що позивач по справі не є стороною договорів дарування, тому заявлені нею вимоги не є співмірними із вжитими судом заходами забезпечення позову. Апелянт вказує, що з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається, які права позивача захистив суд шляхом винесення оскаржуваної ухвали, при цьому, як зазначає апелянт, позивач ще має довести ту обставину, що оспорювані нею договори дарування будь-яким чином порушують її права. Апелянт вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, оскільки в ній не наведено відповідних мотивів, з яких вбачається реальна загроза утруднення виконання рішення суду в разі задоволення вимог позову. Апелянт вказує, що застосований судом захід забезпечення позову є не співмірним із заявленими вимогами. Також апелянт зазначає, що суд розглянув заяву до подання позову, у відсутності відповідачів, без їх повідомлення, помилково при цьому пославшись на ч.1 статті 153 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 84-93, 95, 96, 97), не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд на підставі приписів п.1ч.1статті 312 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції,-залишенню без змін, оскільки її судом постановлено з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.2-6), 28.01.2015року, згідно штампу вхідної кореспонденції Бобровицького районного суду Чернігівської області, позивач ОСОБА_9 звернулась з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування, в якому просила: визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7420684400:01:000:2353, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,25 га, укладений 02.08.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7420684400:01:000:2354, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,5947 га, укладений 02.08.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Також позивач просила суд застосувати наслідки недійсності договорів дарування вищезазначених земельних ділянок шляхом їх повернення у власність ОСОБА_5

28.01.2015року, згідно штампу вхідної кореспонденції Бобровицького районного суду Чернігівської області (а.с.31-32), позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просила накласти арешт на вищезазначені земельні ділянки.

28.01.2015року (а.с.46), суддею Бобровицького районного суду Чернігівської області було постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до судового розгляду на 09год. 40 хв. на 04.02.2015року в приміщенні Бобровицького районного суду Чернігівської області з викликом сторін на зазначений час.

28.01.2015 року судом була постановлена ухвала про задоволення заяви про забезпечення позову, при цьому суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24.02.2015року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про скасування заходів забезпечення позову у вказаній цивільній справі (а.с. 58-60).

Доводи апеляційних скарг щодо невідповідності оскаржуваної ухвали суду від 28.01.2015року нормам права, яке регулює спірні правовідносини, а також щодо необґрунтованості та безпідставності висновків оскаржуваної ухвали не можуть бути підставою для її скасування, оскільки, на думку апеляційного суду, вказана ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону.

Відповідно до приписів частин 1,3 статті 151 ЦПК України, яка регламентує підстави для забезпечення позову, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.3 статті 152ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до положень ч.1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 ''Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову'', забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 ''Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову'', розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 відносно того, що заява про забезпечення позову необґрунтовано розглянута судом у відсутності відповідачів, без їх відповідного повідомлення, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду від 28.01.2015року. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи (а.с.2-6), 28.01.2015року, згідно штампу вхідної кореспонденції Бобровицького районного суду Чернігівської області, позивач ОСОБА_9 звернулась з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування, в якому просила: визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7420684400:01:000:2353, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,25 га, укладений 02.08.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7420684400:01:000:2354, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,5947 га, укладений 02.08.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Також позивач просила суд застосувати наслідки недійсності договорів дарування вищезазначених земельних ділянок шляхом їх повернення у власність ОСОБА_5 28.01.2015року, згідно штампу вхідної кореспонденції Бобровицького районного суду Чернігівської області (а.с.31-32), позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просила накласти арешт на вищезазначені земельні ділянки. 28.01.2015року (а.с.46), суддею Бобровицького районного суду Чернігівської області було постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до судового розгляду на 09год. 40 хв. на 04.02.2015року в приміщенні Бобровицького районного суду Чернігівської області з викликом сторін на зазначений час. Оскаржувана ухвала суду про задоволення заяви позивача про забезпечення позову була судом постановлена 28.01.2015року ( а.с. 41-43). За даних обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 відносно того, що заява про забезпечення позову необґрунтовано розглянута судом у відсутності відповідачів, без їх відповідного повідомлення, є необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів ч.1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, що і було зроблено судом першої інстанції.

З поданої позовної заяви (а.с.2-6) вбачається, що ОСОБА_9 заявлені позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, із застосуванням наслідків недійсності договорів дарування земельних ділянок та повернення земельних ділянок у власність ОСОБА_5

Як вбачається з оскаржуваної ухвали від 28.01.2015року(а.с.41-43), задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, в тому числі, і постанову (копію) про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 753/6424/13-ц, виданого 31.10.2014року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 4 029 709,90 грн. грошових коштів та 3 670, 40 грн. судових витрат (а.с.26), враховуючи заявлені позовні вимоги, ціну позову, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, виходячи при цьому з ймовірності відчуження земельних ділянок. При постановленні оскаржуваної ухвали судом взято до уваги приписи ч.3 статті 152 ЦПК України, відповідно до яких види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Також при розгляді заяви про забезпечення позову суд керувався роз'ясненнями п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 ''Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову'', відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що висновки оскаржуваної ухвали узгоджуються з приписами норм права, які регламентують спірні правовідносини, є необґрунтованими доводи апеляційних скарг ОСОБА_5,ОСОБА_7 відносно того, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яка існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог; які перешкоди або загрози існували на час постановлення оскаржуваної ухвали, які б створювали неможливість повернення земельних ділянок у власність ОСОБА_5

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_7 відносно того, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не взято до уваги положення ч.3 статті 152 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову була прийнята до уваги вказана норма права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 відносно того, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не зазначено, чи було сплачено судовий збір позивачем, не можуть бути підставою для скасування зазначеної ухвали, оскільки вказана обставина, виходячи з правового аналізу приписів статей 151,152,153 ЦПК України, не є підставою для скасування ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, в матеріалах даної справи (а.с.1) містяться квитанції (копії) про сплату ОСОБА_9 судового збору.

Посилання в судовому засіданні апеляційного суду представників апелянтів на ту обставину, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2013року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_10 про стягнення коштів та моральної шкоди (а.с.14-15) задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельні ділянки, зареєстровані за ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25га та площею 0,5947га, а оскаржуваною ухвалою накладено арешт на земельні ділянки в с. Марківці, Бобровицького району, Чернігівської області, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з наступних підстав. Оскаржуваною ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28.01.2015 року заяву ОСОБА_9 про забезпечення позову задоволено(а.с.41-43).Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7420684400:01:000:2353,за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,25 га, яка належить ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7420684400:01:000:2354,за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,5947 га, яка належить ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. При цьому суд виходив з матеріалів заяви про забезпечення позову (а.с. 31-37), а також матеріалів цивільної справи. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції поряд із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновку про обґрунтованість ймовірності того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, також навів відповідні посилання на норми закону, якими суд керувався при постановленні ухвали.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційних скарг не містять в собі підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 28.01.2015року, і за даних обставин оскаржувана ухвала на підставі приписів п.1ч.1 статті 312 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями: 303, 304, 307; п.1 ч.1 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: