Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/47/15-ц

Провадження № 2/670/40/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Потапова О.О.,

при секретарі Підлісній І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача Мельника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держземагенства у Віньковецькому районі Хмельницької області про визнання недійсною технічної документації,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1. Вона вказує, що в державному фонді землеустрою Віньковецького району зберігається технічна документація із землеустрою про відведення земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Повідомляє, що зазначені особи безпідставно володіють земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Вказані документи виготовлені з порушенням земельного кодексу України із порушенням будівельних норм та правил України, із захватом приміщень суміжних землекористувачів та спільної криниці. Криниця побудована спільними зусиллями позивачки ї її сусідів. Погоджувальні документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не затвердила у Нетечинецькій сільській раді, тому виготовлені відповідачами документи, які зберігаються у відділі Держземагенства у Віньковецькому районі, слід визнати недійсними.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги, просить їх задовольнити. Повідомила, що судовим рішенням від 03.02.2014 року частково задоволені її вимоги і визнано неправомірним рішення сільської ради с. Нетечинці про затвердження технічної документації ОСОБА_3 щодо виділення останній земельної ділянки по АДРЕСА_1. Акт обстеження меж земельної ділянки від 05 червня 2014 року, який покладений в основу приватизації ділянки АДРЕСА_1, не існує. Це встановлено і не оспорюється відповідачем та сільською радою. Межею між ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 являється стіна сараю, що протирічить будівельним нормам та правилам, які зобов'язують дотримуватись відстані 1 метра від стіни. Окрім того проміри між вуглом стіни і межою у виді дерну проведені невірно сільською радою на момент надання дозволу на приватизацію без погодження з суміжниками меж. Так, відстань, яка встановлена в акті обстеження ділянки в 2013 році, дорівнює 1м 35 см, а експертним висновком вона виміряна рівно 1,00 метр. Тому відділ земельного кадастру провів неправильні заміри, а значить незаконно приватизована ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельна ділянка, а ще тому, що криниця спільна, а вона знаходиться на ділянці ОСОБА_2 на відстані межі 2 метра. Свої вимоги позивачка доповнила під час розгляду справи по суті і просила суд визнати недійсним свідоцтво від 04.03.2015 року про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, просила не приймати як докази письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не допитувались в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання представника не надіслав, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав заяву, в якій просить справу розглядати у відсутності представника Держземагенства.

Судом в якості співвідповідачів притягнуто ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Остання не з'явилась в судове засідання, хоча належно була повідомлена про час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомила, справа розглянута без її участі.

ОСОБА_2 вимоги позивачки не визнав. Послався на рішення, прийняте Вінницьким апеляційним адміністративним судом, яким вирішено спір стосовно межі і криниці по АДРЕСА_1 на його користь. Повідомив, що дозвіл на приватизацію своєї земельної ділянки він отримав від сільської ради законно і вже після цього виготовив технічну документацію і приватизував ділянку по АДРЕСА_1. Всі виготовлені ним документи відповідають діючому законодавству. Межові знаки між ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 є непорушнимим протягом останніх 38 років. До ОСОБА_1 він надавав померлій сусідці, яка проживала по АДРЕСА_2, можливість побудуватись на його ділянці землі, тому сарай розташований на його території і по стіні його проходить межа.

Заслухавши позицію позивачки, ОСОБА_2, свідка, дослідивши письмові докази, слід вважати позов таким, що не підлягає задоволенню.

Висуваючи вимоги до відділу Держземагенства у Віньковецькому районі, позивачка посилається на статтю 198 ЗК України та п.2.8 Інструкції "Про встановлення меж земельних ділянок в натурі", затвердженої наказом Держземагенства України № 376 від 18.05.2010 року і на статті Конституції України і просить суд визнати недійсною технічну документацію з землеустрою.

Зазначені правові норми регулюють правовідносини між власниками і користувачами земельних ділянок на момент проведення кадастрової зйомки площі землі. Частина 1 ст. 198 ЗК України зобов'язує суміжників погоджувати межу земельної ділянки до передачі її у власність шляхом приватизації.

Відділом Держземагенства представлена технічна документація, а саме: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (для ведення особистого селянського господарства); та технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, присадибна ділянка) по АДРЕСА_1.

Надані документи прошиті, пронумеровані, скріплені у виді "книжки" і кожна затверджена печаткою Держземагенства. В кожній окремо книжечці більше 16 сторінок, на яких документи різного змісту: пояснювальні записки; акти обстеження земельних ділянок; заяви, протоколи погодження меж тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами абзацу 1 п. 12 Розділу Х "Перехідних положень" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

ОСОБА_1 окрім "технічної документації" просить визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2, яким посвідчується право власності останього на земельну ділянку АДРЕСА_1.

В письмовій заяві вона не повідомляє, з яких підстав слід визнавати це свідоцтво недійсним, але із загального змісту позовних вимог слідує, що його належить визнати недійсним як таке, що отримане з порушенням норм діючого законодавства.

Із змісту позовних вимог ОСОБА_1 слідує, що наявні у справі № Д3-00591015332014 ОСОБА_2 та у справі № Д3- 00591015882014 ОСОБА_3 документи слід визнавати недійсними. Визнавати їх недійсними потрібно по тій причині, що вони виготовлені без погодження меж з сусідом, тобто в порушення вимог ст. 198 ЗК України, інших законів, і тому, що на спірній території є криниця, викопана спільними зусиллями сусідів, і вона ОСОБА_2 незаконно привласнена.

Згідно чинного законодавства нікчемною угодою вважається така угода, недійсність якої встановлена законом. Визнання такої угоди недійсною судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Оспорювана угода - це угода, недійсність якої прямо не встановлена законом, проте закон передбачає можливість визнання її недійсною судом з певних підстав (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Із змісту вимог позивачки слідує, що вона просить суд визнати недійсною не угоду про надання послуг із виготовлення технічної документації, укладену між відділом Держземагенства з однієї сторони і з іншої сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а бажає всі документи визнати недійсними, посилаючись на наявність спору про спільну криницю та порушену межу. Тобто, документи потрібно визнати недійсними через те, що криниця спільна, а межа спірна. Окрім цього, свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 на ділянку АДРЕСА_1 слід визнати недійсним через те, що межі не визначені, не погоджені із суміжниками, розміри ділянок різняться, а акти їх обстеження проведені без участі суміжників та у складі недіючих комісій сільської ради.

Згідно п.2.8 Інструкції "Про встановлення меж земельних ділянок в натурі", затвердженої наказом Держземагенства України № 376 від 18.05.2010 року, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, копію документа, що посвідчує фізичну особу, матеріали польових топографо-геодезичних робіт, перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, довіреність особи яка діє в інтересах землекористувача.

Виходячи із змісту інструкції, на яку посилається позивачка, цей підзаконний акт не вимагає обов'язку погодження меж з суміжниками. Такого обов'язку не вимагає і стаття 198 ЗК України, яка говорить про проведення кадастрової зйомки, яка включає серед іншого погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та користувачами.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому ст.198 ЗКУ лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та "землекористувачами". Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують тривалі неприязні стосунки, що сторони не приховують і допускають некоректність у відносинах навіть при розгляді цієї справи.

Таким чином, підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. З огляду на це, слід вважати, що спір про право у випадку непідписання акта погодження меж відсутній, позовні вимоги з цього приводу судами розглядатися не повинні. Спір може виникнути в подальшому - коли уповноважений орган приймає (не приймає) рішення щодо надання земельної ділянки у власність або користування з підстав відсутності погодження.

Зазначене твердження витікає з статті 41 ч.2 Конституції України, в якій закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Закон, а саме земельний кодекс гарантує кожному громадянину право отримати безоплатно 6 ділянок землі для різного використання і це право не може нівелюватись позицією сусіда, з яким не погоджено межі.

Окрім того, стаття 198 ЗК України наголошує на тому, до дозвіл повинен давати землекористувач ділянки АДРЕСА_1. Ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 такого статусу в силу ст.78 ч.3 та 116 ч.1 ЗК України не набули після смерті спадкодавця ОСОБА_8, що проживала по АДРЕСА_2.

По заявленим вимогам, але з інших підстав судами неодноразово виносились рішення, які набрали законної сили і мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Так, постановою Віньковецького районного суду від 24 січня 2014 року, яка є серед документів, "книжечка" ОСОБА_3 суд встановив (стор. 4 справи № 670/992/13-а), що під час обмірів виявлено чіткі межові знаки, криниця знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2

Рішенням Віньковецького районного суду від 11 листопада 2014 р. (справа №670/510/14-ц) встановлено, що із експертного висновку та акту обстеження земельної ділянки земельною комісією сільської ради від 02 серпня 2013 року слідує, що розміри ділянки землі в цих документах по АДРЕСА_1(ОСОБА_2) співпадають. Згідно акта обстеження вони становлять 0,42 га (а.с.10), а за експертним висновком - 0,4261га. По АДРЕСА_2, відповідно 0,23га та 0,2305га. Із показань експерта в суді погрішності в десятитисячних викликані якістю вимірювальних приладів. Прилад, застосований ним, є більш досконалим, і у зв'язку з більш точним вимірюванням змінилась конфігурація ділянки землі і її розміри. Суд погоджується з доводами експерта і вважає виконані ним проміри вірними, оскільки сторонами не доведено некомпетентність чи зацікавленість експерта.

Постановою Віньковецького районного суду від 26.12.2014 року (справа № 2-а/670/68/14) встановлено, що рішенням тридцять четвертої сесії Нетечинецької сільської ради У1 скликання ОСОБА_2 правомірно затверджено технічну документацію щодо відведення йому земельної ділянки з метою її приватизації, розташованої по АДРЕСА_1.

Тобто, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 використовують свої земельні права в межах діючого законодавства. Про це заявила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_9, яка працює землевпорядником протягом останіх трьох років в Нетечинецькій сільській раді. Вона повідомила, що межові знаки між ділянками вказаних осіб не порушувались. Акти нею складались в 2013 та в 2014 роках, не підписала акт вона помилково.

Посилання позивачки на недійсність акта від 05.07.2014 року не спростовує твердження цього свідка, що акт нею складений, але вона забула його підписати, проте дані відомості в цьому акті відповідають дійсності.

Без визнання недійсними угод, які укладались ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з фізичними та юридичними особами на етапі приватизації земельних ділянок і документи з яких розміщені в матеріали "техдокументації" неможливо визнати в цілому виготовлені документи недійсними. Тому ОСОБА_1 слід відмовити в задоволенні позову за безпідставністю заявлених вимог і за недоведеністю вимог щодо виданого свідоцтва.

Керуючись ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 78, 116, 198 ЗК України, ст.ст. 8,10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И РІ Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову, заявленого до відділу Держземагенства у Віньковецькому районі Хмельницької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсною технічної документації за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а відсутніми особами - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя О.О. Потапов