Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" лютого 2009 р. Справа № 60/13-08
Колегія суддів у складі:
Головуючого судді Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників сторін:
позивача –Ясінський А.В. довіреність 10-06/004 від 16.01.2009 року.
відповідача –Молочко Н.Г. довіреність № 1373 від 12.03.2008 року.
третя особа - не з’явилася
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№09Х/1-10) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.08 р. по справі № 60/13-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" м. Харків
до Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2008 року (суддя Чистякова І.О.) позовні вимоги задоволено. Господарським судом визнано недійсним договір № 2479 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, укладений 26.04.2007 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК".
Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області по справі 60/13-08 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Евросеть ВСК" у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийнято при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить залишити апеляційну скаргу КП "Міський інформаційний центр" без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 17.12.08 року по справі № 60/13-08 без змін.
Представник третьої особи в судове засідання 16.02.2009 р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив. Враховуючи, що третя особа була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.84, т.2), судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю третьої особи за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання договору № 2479 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, укладеного 26.04.2007 року між комунальним підприємством “Міський інформаційний центр” та товариством з обмеженою відповідальністю “Евросеть ВСК” недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.
11 листопада 2008 року позивач через канцелярію господарського суду надав заяву (вх. № 17783) про уточнення позовних вимог, які були прийняті до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2008 року. Відповідно до зазначеної заяви позивач уточнив підстави позову, а саме додатково посилався на те, що спірний договір було укладено з порушенням ст. 761 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, якою передбачається, що право передачі майна в найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути особа, уповноважена на укладання договору найму. Позивач просить суд визнати договір № 2479 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, укладений 26.04.2007 року між позивачем та відповідачем, недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону та суперечить Цивільному кодексу України (в редакції 2003 року).
Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2479 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій. Даний договір укладено у відповідності до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 та Порядком надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 977.Відповідно до додатку 1 до договору адресою розташування спеціальних конструкцій є: м. Харків, вул. Петровського, 38, вид –щит на фасаді, розмір –7,70х1, 13х1.
Однією з підстав в обґрунтування позову про визнання договору № 2479 недійсним позивач вказує те, що від імені ТОВ “Евросеть ВСК” договір було підписано представником Плоховим Ігорем Сергійовичем, який діяв на підставі довіреності,посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тубольцевою М.Н. та зареєстрованої у реєстрі за № 1357, яка на момент підписання договору № 2479 від 26.04.2007 року, акту прийому-передачі місць та інших додатків до нього, втратила свою силу, оскільки була видана строком на одинадцять місяців з 05 травня 2006 року до 04 квітня 2007 року. Згідно з діючим законодавством України угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладання або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Позивач вказує, що наступного схвалення ТОВ “Евросеть ВСК” договору №2479 від 26.04.2007 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, укладеного від імені позивача представником Плоховим І.С., який не мав належних повноважень на його підписання, не відбулося. Будь - яких письмових звернень (лист, телеграма, телетайпограма тощо), які б свідчили про схвалення угоди позивачем відповідачу не направлялось, а пропозиції про схвалення угоди зі сторони відповідача ТОВ “Евросеть ВСК” не одержувало.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищезазначені обґрунтування та доводи позивача не можуть бути підставою для визнання договору № 2479 від 26.04.2007 року недійсним, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах справи знаходяться документи, які підтверджують виконання позивачем умов договору № 2479, а саме, що позивач отримав від відповідача за спірним договором у користування місце за актом прийому-передачі місць від 26.04.2007 року, користувався ними та вносив плату за користування цим місцем, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок, наданих відповідачем згідно з супровідним листом 15.09.2008 року за вх. № 16711.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що договір №2479 про надання місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій від 26.04.2007р. не може бути визнаний судом недійсним з підстав його укладення особою,що не мала повноважень діяти від імені позивача, оскільки зазначені дії позивача свідчать про схвалення ним спірного договору.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір № 2479 від 26.04.07р. було укладено з порушенням чинного законодавства, в зв’язку з чим він є недійсним, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.З Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Згідно з п.5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.
Повноваження КП „Міський інформаційний центр" щодо надання у користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій встановлено п.6 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" №977 від 20.10.2004 року.
Відповідно до п.2.1 рішення Харківської міської ради із змінами та доповненнями від 25.09.2002 року „Про створення комунального підприємства „Міський інформаційний центр" одним із основних видів діяльності комунального підприємства „Міський інформаційний центр" є надання в користування розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, для розташування спеціальних конструкцій.
Договір № 2479 від 26.04.2007 р. було укладено між КП «Міський інформаційний центр»та ТОВ «Евросеть ВСК» за формою примірного договору про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (Додаток № 4 до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року № 977 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові»). Цей примірний договір затверджено нормативним актом, а саме, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 977 від 20.10.2004 р. «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові».
Відповідно до умов Договору № 2479 про надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 26.04.2007 р. відповідач надав позивачеві в користування не майно, а місце, яке знаходиться у комунальній власності.
Відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові (Додаток № 1 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові»): «Місце розташування рекламного засобу –це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до ч.1 ст. 761 Цивільного Кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Рішенням УІ сесії Харківської міської ради ХХІУ скликання на відповідача покладено виконання функцій з надання в експлуатацію розповсюджувача зовнішньої реклами місць, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова , для розташування спеціальних конструкцій .
Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до власних ( самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
12.03.1992 року виконавчим комітетом Харківської обласної ради народних депутатів було прийняте рішення № 68 “Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області” з додатками. На виконання цього рішення ХІІ сесією ХХІ скликання Харківської міської ради народних депутатів 28.09.1992 року було прийнято рішення “Про комунальну власність міста”.
Відповідно до листа № 7366 від 11.09.08р. комунального підприємства «Жилкомсервіс»житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38 є об’єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова і відображається на балансі КП “Жилкомсервіс”. Таким чином, утримання цього будинку в цілому (підтримання в належному стані його систем тепло - та водопостачання, каналізаційної системи, покрівлі, фасаду, під’їздів, прибудинкової території) відноситься до обов’язків КП “Жилкомсервіс”.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, фактичними обставинами та матеріалами справи підтверджується, що будинок за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38 не вилучався в установленому порядку з об’єктів комунальної власності.
Заперечення позивача з приводу того, що він розміщував на фасаді будівлі за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 38 вивіску, а не спеціальну конструкцію -щит, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки те, що позивач розміщував спеціальну конструкцію - щит на фасаді підтверджується додатком №1 до договору №2479 від 26.04.07 р. , де чітко вказано вид, розмір та назва спеціальної конструкції, а саме, щит на фасаді (7,70x1,13x1). Крім того, для укладення даного договору позивач відповідачеві надав копію довідки робочого органу про встановлення пріоритету на розміщення спеціальної конструкції на зазначеному місці, в якій було вказано, що ТОВ «Евросеть ВСК»встановлено пріорітет саме для отримання дозволу на розміщення спеціальної конструкції –щит на фасаді, а не вивіски.
Крім того, відповідно до п.5.3.5.2. „Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"(Додаток №1 до Рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 р. „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові", встановлено, що: вивіска –стаціонарна спеціальна конструкція, призначена для розміщення фірмового (комерційного) найменування особи, її власного зареєстрованого знаку для товарів та послуг, інформації про характер її діяльності, призначеної для доведення до відома споживачів.
Місце розміщення вивіски повинне інформувати споживача про місцезнаходження підприємства і вказувати місце входу до нього.
Вивіска повинна містити інформацію, яка розкриває характер діяльності особи (як правило, без використання переліку товарів або послуг) і його найменування, у відповідності до ст. 90 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про рекламу" в редакції від 18.03.2008р. вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Таким чином, розміщений позивачем щит не містить інформації, яку повинна містити вивіска відповідно до Закону України "Про рекламу", тому посилання позивача на вищевказану норму Закону судова колегія вважає також необґрунтованою.
Також господарський суд Харківської області у своєму рішенні невірно послався на ст. 9 ч. 6 Закону України «Про рекламу», зазначивши, що позивачем на місці була розміщена вивіска.
Оскільки, відповідно до ст. 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі. Тобто, як витікає із змісту даної статті, акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Оскільки зміни до Закону України «Про рекламу», а саме, ч. 6 ст. 9 Закону, були внесені лише Законом України № 145-VI від 18.03.2008 року, а на момент укладення спірного договору діяв Закон України «Про рекламу»без відповідних змін, то положення ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу»із змінами від 18.03.2008 р. не можна застосовувати до тих відносин, які були на момент укладення спірного договору.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17грудня 2008р. по справі № 60/13-08 прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п.2 ст. 103, п. 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.08. р. по справі № 60/13-08 скасувати та прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" (61037, м.Харків, вул. Плеханівська, 117, 2-й поверх; код ЄДРПОУ: 34017530; п/р 26002101928001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м.Київ, МФО 300346) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м.Харків, пр.Леніна, 38, кімн. 618; код ЄДРПОУ: 32135675; п/р 2600030114375 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931) 42грн.50коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
суддя Камишева Л.М.
суддя Лакіза В.В.
Постанову підписано 18.02.2009 р.