АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3428/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Горкава В.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Прохоровій В.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7
представника третьої особи ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_10 про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, визнання права власності та стягнення грошових коштів.
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та із урахуванням уточнених (змінених) позовних вимог ставив питання про переведення на нього прав і обов'язків покупця за оспорюваним договором купівлі-продажу 11/100 частин квартири, вартістю 190 000 гривень, що належать на праві власності ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1; визнання за ним права власності на спірні 11/100 частин квартири, вартістю 190 000 гривень; стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_6, шляхом перерахування вартості 11/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у сумі 190 000 гривень з депозитного рахунку Печерського районного суду м.Києва, де вони зберігаються.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.
Повернуто ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 150 000 гривень, внесені на депозитний рахунок суду та сплачені по платіжному дорученню №1 від 13.05.2014 року на розрахунковий рахунок №37311001002807, отримувач платежу УДКСУ у Печерському ГУ ДКСУ м. Києва, код отримувача 02896745, Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код Банку отримувача 820019.
Повернуто ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 40 000 гривень, внесені на депозитний рахунок суду та сплачені по платіжному дорученню №0689 від 13.05.2014 року на розрахунковий рахунок 37311001002807, отримувач платежу УДКСУ у Печерському ГУ ДКСУ м. Києва, код отримувача 02896745, Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код Банку отримувача 820019.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Зазначаючи також про невідповідність дійсності обставин, що ОСОБА_6 не отримувала заяви апелянта від 05.12.2014 року про намір придбати у неї 11/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2, з підстав неналежного повідомлення. Оскільки остання у своїй заяві вказана саме цю адресу для листування, знаючи про те, що апелянт не знає інших її контактних даних, буде вимушений посилати свою відповідь тільки за вказаною нею адресою. А також те, що ЦК України не визначає порядку повідомлення співвласників, а відтак вони можуть визначатися відповідно до вимог нотаріального законодавства, а саме ст. 84 ЗУ «Про нотаріат», відповідно, ним було надіслано, через приватного нотаріуса Лахно Ю.В., заяву на адресу вказану самою ОСОБА_6 і яку вона з невідомих причин не отримала.
Представник апелянта та третя особа у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили суд її задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів апеляційну скаргу не визнали, заперечували проти її задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив із встановлених обставин, та того, що відповідач ОСОБА_6 у встановленому законом порядку повідомила позивача про намір продати свою частку, і як встановлено апеляційним судом, відповідач ОСОБА_6 не отримувала заяви позивача від 05.12.2014 року з повідомленням про намір придбати спірних 11/100 частин квартири, а відповідне свідоцтво нотаріуса скасоване, підстави стверджувати про порушення відповідачем ОСОБА_6 передбаченого ст. 362 ЦК України переважного права позивача купівлі частки відсутні.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам постановлене у справі судове рішення не відповідає.
Так, відповідно до ч. 1 ст.362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Відповідно до ч.2 цієї статті продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Згідно до ст. 362 ЦК підставою для пред'явлення співвласником позову про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі - продажу частки майна у праві спільної часткової власності є такі порушення:
- продаж співвласником частки у праві спільної часткової власності без письмового попередження інших співвласників про намір продати свою частку, ціну та інші умови її продажу.
Як вбачається із матеріалів справи 26.11.2013 року відповідач ОСОБА_6, яка на той час була співвласником 11/100 частин вказаної квартири, склала нотаріально оформлену заяву, у якій повідомила позивача про майбутній продаж 11/100 частин вказаної квартири за 190 000 гривень. Зазначаючи, що уразі відмови від купівлі вказаної частини квартири до закінчення тридцяти денного строку з моменту отримання цієї заяви вона вправі укласти договір купівлі - продажу даної квартири з третіми особами.
Дана заява була передана приватним нотаріусом позивачу ОСОБА_9 у визначеному законом порядку.
Після отримання даної заяви, позивач 05.12.2014 року ( з дотриманням строків ) склав нотаріально посвідчену заяву, у якій повідомив відповідача ОСОБА_6 про намір придбати 11/100 частин квартири за ціною визначеною у заяві, яку просив нотаріуса передати відповідачу ОСОБА_6
Приватним нотаріусом Лахно Ю.В. дану заяву було направлено на адресу ОСОБА_6
Зазначене вище свідчить про те, що сторонами були дотримані законодавчо визначені умови щодо повідомлення про продаж частки співвласника, вказана ціна, строки та наслідки відмови, а також висловлена згода на придбання частки власності на запропонованих умовах.
Заява ОСОБА_9 направлена нотаріусом, ОСОБА_6 не була отримана та повернулася за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу НікітенкоЮ.М. договору купівлі-продажу 11/100 частин квартири від 31 січня 2014 року, реєстровий №92, відповідач ОСОБА_6 продала ОСОБА_4, належні їй на праві приватної власності 11/100 частин квартири АДРЕСА_3.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №17173975 від 31.01.2014 року, ОСОБА_4 було здійснено реєстрацію даного договору купівлі -продажу.
Укладаючи договір купівлі - продажу з ОСОБА_4, ОСОБА_6 виходила з того, що позивач ( як співвласник) не погодився на її умови, так як протягом місяця на її адресу не надійшло ніякого підтвердження щодо згоди.
Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції з посиланням на рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року, за яким було встановлено, що лист з заявою ОСОБА_9 від 05.12.2014 року, надісланий нотаріусом ЛахноЮ.В. на адресу ОСОБА_6 був повернутий адресату «за закінченням терміну зберігання».
Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що однією з підстав для пред'явлення позову є також укладення договору купівлі - продажу без одержання повідомлення від співвласників про відмову від здійснення ним переважного права купівлі до спливу одного місяця щодо нерухомого майна і 10 днів щодо рухомого майна з дня одержання ними повідомлення про продаж.
Зазначене вище свідчить, що саме продавець повинна пересвідчитися у відсутності згоди співвласника на здійснення ним переважного права купівлі.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 в заяві - пропозиції поданій до нотаріуса місцем свого проживання визначила квартиру АДРЕСА_3. Саме на цю поштову адресу приватним нотаріусом була направлена висловлена позивачем згода, так як заява за своїм змістом не містила ніяких інших вимог щодо направлення кореспонденції за іншою адресою, або визначення іншого способу висловлення згоди.
Протягом розгляду справи ОСОБА_6 не було надано доказів на підтвердження поважності причин неможливості отримання нею поштової кореспонденції за адресою визначеною нею ж.
А відтак, неотримання продавцем повідомлення не можна розцінювати як відсутність висловленої співвласником згоди на її пропозицію щодо купівлі частки у спільній власності.
Рішення апеляційного суду, на яке посилався суд першої інстанції, не спростовує факту надання згоди ОСОБА_9 щодо купівлі частки, а вказує лише на неправильність оформлення свідоцтва про передачу заяви ОСОБА_6 після повернення поштового відправлення без вручення ОСОБА_6, за закінченням терміну зберігання.
При цьому слід також зазначити, що якщо договір купівлі - продажу підлягає нотаріальному посвідченню, доказом повідомлення учасника спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу заяви продавця згідно із ст. 84 Закону « Про нотаріат».
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року, свідоцтво Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. № 420 від 24 лютого 2014 року про передачу ОСОБА_14 відомостей щодо наміру ОСОБА_9 придбати у ОСОБА_6 11/100 частки квартири АДРЕСА_4 було скасовано.
Враховуючи те, що за ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, з урахуванням вищевикладеного підстав вважати, що позивач відмовився від пропозиції ОСОБА_6 щодо переважного права купівлі частки власності у суду на момент постановлення рішення не було.
Згідно з ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Позивач при звернені до суду вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 190 тисяч гривень, як суму яка була запропонована йому продавцем. Незважаючи на те, що частка була відчужена іншій особі за договором купівлі продажу за вищою ціною, ніж була запропонована у повідомленні, позивач правомірно вніс суму - ціну, вказану у повідомленні.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 у встановленому законом порядку направила співвласнику пропозицію щодо купівлі частки її власності, а ОСОБА_9, як співвласник прийняв дану пропозицію та погодився з ціною продажу. А також те, що при зверненні до суду позивач дотримався вимог діючого законодавства, та вніс на депозитний рахунок суду ціну зазначену у повідомленні в розмірі 190 тисяч гривень, які при задоволенні вимог позивача підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є такими що знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, а відтак підлягають задоволенню в частині переведення прав та обов'язків покупця.
Щодо позовних вимог про визнання права власності, то дані вимоги задоволенню не підлягають так як не грунтуються на нормах діючого законодавства, а саме положеннями ст. 362 ЦК України не передбачені правові підстави щодо вирішення питань пов'язаних з визнанням права власності при переході прав та обов'язків покупця.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України, за яким вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року скасувати та постановити нове, за яким:
Позовні вимоги ОСОБА_9 задовольнити частково.
Перевести на ОСОБА_9 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 11/100 частин квартири АДРЕСА_5, вартістю 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень від 31 січня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М., що належала ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 шляхом перерахування вартості 11/100 частин квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 у сумі 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень, з депозитного рахунку Печерського районного суду м. Києва.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: