ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 1/Б-294

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу керуючого санацією Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Александрової К.Є.

на постанову у справіЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 №1/Б-294 господарського суду Тернопільської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір"

доВідкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін: від Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" - Перунова Т.Г., розпорядник майна Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" - арбітражний керуючий Окряк А.В., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" - Сидорова І.М.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.08.2014 задоволено клопотання голови комітету кредиторів - генерального директора ТОВ "Торговий дім "Альтаір" Телеш М.В., керуючого санацією ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Александрової К.Є. та розпорядника майна ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Окряка А.В. про вжиття заходів щодо забезпечення конкурсних вимог кредиторів; зупинено виконання заходів погашення податкового боргу, передбачених статтею 95 Податкового кодексу України, згідно постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі №819/510/13-а, якою з ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" стягнуто за рахунок коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та за рахунок готівки, що належить ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", податковий борг на суму 703 777,90 грн. та постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі №819/2504/13-а, якою з ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" стягнено за рахунок коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та за рахунок готівки, що належить ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", податковий борг на суму 904 857,19 грн.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтями 4-1, 66, 67 ГПК України та виходив з того, що з моменту введення процедури санації боржника план санації перебуває в процесі розробки та судом не затверджений, стягнення з боржника грошових коштів призведе до зменшення майнової маси боржника, яка забезпечує кредиторські вимоги, тому виникає реальна загроза правам та законним інтересам конкурсних кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 ухвалу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів - генерального директора ТОВ "Торговий дім "Альтаір" Телеш М.В., керуючого санацією ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Александрової К.Є. та розпорядника майна ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Окряка А.В. про вжиття заходів щодо забезпечення вимог конкурсних кредиторів, шляхом зупинення виконання заходів погашення податкового боргу, передбачених статтею 95 Податкового кодексу України, згідно постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі №819/510/13-а, постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі №819/2504/13-а.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, суд апеляційної інстанції послався на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" установив дію заходів щодо забезпечення вимог кредиторів до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією. Зупинивши виконання заходів погашення податкового боргу боржника, передбачених ст.95 Податкового кодексу України, суд фактично заборонив органам ДПІ виконувати постанови Тернопільського окружного адміністративного суду про стягнення з боржника податкового боргу, що набрали законної сили.

Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014, керуючий санацією ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Александрова К.Є. звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила її скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2014, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статей 66, 67 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 порушено справу про банкрутство ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.01.2014 введено процедуру санації боржника; призначено керуючим санацією боржника керівника боржника - голову правління Александрову К.Є.; продовжено виконання арбітражним керуючим Окряком А.В. в процедурі санації повноважень розпорядника майна боржника, які покладені на нього згідно ухвали суду від 25.10.2013; встановлено строк санації боржника - 12 (дванадцять) місяців з дня винесення ухвали; покладено на керуючого санацією боржника та розпорядника майна боржника повноваження, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 18 названого Закону, протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених Законом. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів (за їх наявності) у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема, шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. Господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала.

Звертаючись до суду із клопотанням про вжиття на підставі ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст.66, 67 ГПК України заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом зупинення виконання передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів погашення податкового боргу, стягнутого з боржника постановами Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі №819/510/13-а та від 14.11.2013 у справі №819/2504/13-а, голова комітету кредиторів, керуючий санацією та розпорядник майна боржника послалися на те, що план санації боржника перебуває в процесі розробки і будь-яке стягнення з боржника коштів перешкоджатиме як його складанню, так і його виконанню в подальшому. Стягнення з боржника податкового боргу на підставі постанов Тернопільського окружного адміністративного суду призведе до зменшення майнової маси боржника, яка забезпечує кредиторські вимоги у справі про банкрутство, відтак виникає реальна загроза правам та законним інтересам конкурсних кредиторів.

Положенням статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на те, що провадження у справі про банкрутство ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" порушено 11.06.2003 та перебуває на стадії санації, враховуючи приписи пункту 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI від 22.12.2011р., застосуванню підлягають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до набрання чинності названим Законом (до 19 січня 2013).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальний кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Процедура санації відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" являє собою систему заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Відповідно до названого Закону, з моменту введення процедури санації розпорядження майном боржника відбувається в порядку, визначеному планом санації, який містить відповідні заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та виконання якого забезпечує фінансове оздоровлення боржника, запобігає визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно до абз.2 частини 1 названої статті господарські суди, крім передбачених заходів, також можуть вживати й інших необхідних заходів для збереження майна боржника.

У справі про банкрутство господарський суд має вживати таких забезпечувальних заходів, які сприятимуть збереженню актів боржника, за рахунок яких буде здійснюватися фінансове оздоровлення, нададуть можливість боржнику підвищувати свою платоспроможність.

Стаття 67 ГПК України передбачає заходи до забезпечення позову (в даному випадку - забезпечення вимог кредиторів), до яких, зокрема, належить зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, господарський суд, керуючись положеннями ст.67 ГПК України, може в якості заходу щодо забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство зупинити стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно із пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючи органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Визначений Податковим кодексом України порядок примусового стягнення контролюючими органами податкового боргу, за своїм змістом дорівнює процедурі примусового виконання виконавчих документів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судами встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі №819/510/13-а, яка набрала законної сили, з ВАТ " Тернопільське об'єднання "Текстерно" стягнуто за рахунок коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та за рахунок готівки, що належить ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", податковий борг на суму 703 777,90 грн. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі №819/2504/13-а, яка набрала законної сили, з ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" стягнено за рахунок коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та за рахунок готівки, що належить ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", податковий борг на суму 904 857,19 грн.

Вказані судові рішення підлягають виконанню контролюючими органами, у даному випадку Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, із застосуванням визначених статтею 95 Податкового кодексу України заходів.

Згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів розповсюджується лише на вимоги кредиторів, строк виконання яких настав до порушення провадження у справі про банкрутство (вимоги конкурсних кредиторів). В свою чергу, на вимоги поточних кредиторів (строк виконання яких настав після порушення провадження у справі про банкрутство) дія мораторію не розповсюджується.

Задовольняючи клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення конкурсних вимог кредиторів, суд першої інстанції, врахувавши, що план санації боржника перебуває в процесі розробки і здійснення заходів щодо стягнення за рахунок грошових коштів та майна боржника значної суми податкового боргу призведе до зменшення майнової маси боржника, яка забезпечує кредиторські вимоги у справі про банкрутство ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", і, як наслідок, утруднить можливість відновлення його платоспроможності в процедурі санації, визнав за доцільне вжити заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство шляхом зупинення виконання передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів погашення податкового боргу на підставі постанов Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 у справі №819/510/13-а та від 14.11.2013 у справі №819/2504/13-а.

При цьому суд першої інстанції саме зупинив стягнення (здійснення заходів) в примусовому порядку податкового боргу на підставі постанов Тернопільського окружного адміністративного суду, а не заборонив їх виконання, як помилково зазначив у своїй постанові суд апеляційної інстанції.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не забороняє керуючому санацією звертатися до суду з клопотанням про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів з метою належного виконання обов'язків, покладених на нього за законом.

Згідно частини 3 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня ведення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала.

Пославшись на те, що згідно статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, суд апеляційної інстанції помилкового не звернув уваги на те, що це положення закону поширюється на той випадок, коли відповідні заходи були вжиті судом у процедурі розпорядження майном.

Судом апеляційної інстанції не було враховано, що у даному випадку, судом першої інстанції вжито необхідних, за його переконанням, заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у процедурі санації саме за клопотанням керуючого санкцією, що не заборонено законом. При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що вжиті судом заходи мають тимчасовий характер і з настанням відповідних обставин або коли в цьому відпаде необхідність, можуть бути скасовані судом.

Посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають, що в межах процедури санації можливе лише накладення арешту на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим, оскільки вони регулюють інші питання, які виникають під час виконання плану санації, ніж ті, що були порушені у клопотанні голови комітету кредиторів, керуючого санацією та розпорядника майна боржника про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що на етапі введення процедури санації до моменту затвердження в належному порядку плану санації та виконання керуючим санацією заходів плану санації на задоволення вимог кредиторів, а також, з метою сприяння збереженню актів боржника, за рахунок яких буде здійснюватися фінансове оздоровлення, та які нададуть можливість боржнику підвищити свою платоспроможність, застосований судом першої інстанції захід щодо забезпечення вимог кредиторів є обґрунтованим і адекватним, та відповідає положенням статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 67 ГПК України, тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції, - залишенню в силі, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу керуючого санацією Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Александрова К.Є. задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у справі № 1/Б-294 скасувати. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2014 у справі № 1/Б-294 залишити в силі.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк