ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 26/48/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 року

у справі господарського суду № 26/48/09 Запорізької області

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

про визнання банкрутом

розпорядник майна Забродін О.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

Запорізького державного підприємства "Радіоприлад": Денисюк О.С. (довіреність №10-ГП від 07.05.2013 року),

ВАТ "Запоріжжяобленерго":не з'явилися,

трудового колективу і Первинної профспілкової організації ЗДП "Радіоприлад": Денисюк О.С. (довіреність №3 від 16.03.2015 року),

Державного концерну "Укроборонпром":Архіпова Н.О. (довіреність №Д-004/2015 від 12.01.2015 року),

ДПІ у Комунарському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області: Чернєву З.В. (довіреність №573/Ч/9-08-10 від 16.03.2015 року).

ВСТАНОВИВ :

у провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 08.07.2009 року за заявою Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Справа перебуває на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою місцевого господарського суду від 10.08.2009 року, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Забродіна О.М.

08.10.2014 року до господарського суду надійшло клопотання боржника за вих. №131-2137 від 08.10.2014 року (з урахуванням доповнення за вих. №131-2379 від 05.11.2014 року) про заборону органам державної фіскальної служби накладати арешт будь-яким способом на розрахунковий рахунок 26001301000754/643/840/978 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 14313317, який належить Запорізькому державному підприємству "Радіоприлад", заборону примусового списання коштів на підставі виконавчих документів із зазначеного розрахункового рахунка на термін до 01.05.2015 року, а також заборону ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя вчиняти будь-які дії з примусового списання коштів з розрахункового рахунка 26001301000754/643/840/978 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 14313317, який належить боржнику, за документами органів державної фіскальної служби (том 16, а.с. 60 - 86, 88 - 121).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 року (суддя Шевченко Т.М.) у задоволенні клопотання Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" відмовлено (том 16, а.с. 141 - 142).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, боржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2014 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задовольнити клопотання боржника за вих. №131-2137 від 08.10.2014 року (з урахуванням доповнення за вих. №131-2379 від 05.11.2014 року). При цьому, скаржник зазначив, що накладення органом державної фіскальної служби арешту на спірний розрахунковий рахунок унеможливить ведення боржником оперативно-господарської діяльності, зокрема, виготовлення продукції для забезпечення потреб армії на виконання державного замовлення, а списання грошових коштів з розрахункового рахунка боржника на погашення податкового боргу призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску та перешкоджатиме відновленню платоспроможності боржника, який є стратегічним підприємством для економіки держави та віднесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Фоміна В.О., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 року у справі - без змін (том 16, а.с. 150 - 155).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 12.01.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2014 року, прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити клопотання боржника про заборону органам державної фіскальної служби накладати арешт будь-яким способом на розрахунковий рахунок боржника 26001301000754/643/840/978 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 14313317, заборону примусового списання коштів на підставі виконавчих документів із зазначеного розрахункового рахунка на термін до 01.05.2015 року, а також заборону банківській установі вчиняти будь-які дії з примусового списання коштів із цього рахунка за документами органів державної фіскальної служби.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 87, 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 15, 24 Закону України "Про оплату праці", статті 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у безпідставній відмові у задоволенні клопотання боржника про вжиття тимчасового заходу (на термін до 01.05.2015 року) забезпечення вимог кредиторів, в тому числі й працівників підприємства-боржника з виплати поточної заборгованості по заробітній платі, шляхом заборони органам державної фіскальної служби накладати будь-яким способом арешт на спірний розрахунковий рахунок боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 12.01.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 10.11.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що справа про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" перебуває на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою господарського суду від 10.08.2009 року. Отже, до підприємства-боржника повинні застосовуватися положення Закону про банкрутство, які регулюють хід процедури розпорядження майном, в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності з 19.01.2013 року.

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища; мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 12 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, про що виноситься ухвала. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Отже, правовідносини щодо виплати заробітної плати, що складаються між підприємством-роботодавцем та працівником, за своєю правовою природою є такими, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 10.10.2012 року у справі №6-113цс12 та від 21.11.2012 року №6-143цс12.

Положеннями статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно з частинами 95.1, 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до частин 87.1., 87.3. статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Отже, накладаючи арешт на рахунок підприємства-боржника в установі банку, податкова інспекція як контролюючий орган, уповноважений державою на стягнення податкового боргу, повинна враховувати конституційне право працівників підприємства-платника податків на одержання заробітної плати за фактично відпрацьований ними час за рахунок власних коштів підприємства-роботодавця, які призначені для виплати основної заробітної плати працівникам та не можуть бути джерелом погашення податкової заборгованості такого підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду від 08.07.2009 року за заявою ініціюючого кредитора порушено справу про банкрутство боржника за загальною процедурою, передбаченою Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року; ухвалою господарського суду від 10.08.2009 року введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Забродіна О.М.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджуються обставини звернення боржника 08.10.2014 року до господарського суду з клопотанням за вих. №131-2137 від 08.10.2014 року (з урахуванням доповнення за вих. №131-2379 від 05.11.2014 року) про заборону органам державної фіскальної служби накладати арешт будь-яким способом на розрахунковий рахунок 26001301000754/643/840/978 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 14313317, який належить Запорізькому державному підприємству "Радіоприлад", заборону примусового списання коштів на підставі виконавчих документів із зазначеного розрахункового рахунка на термін до 01.05.2015 року, а також заборону ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя вчиняти будь-які дії з примусового списання коштів з розрахункового рахунка 26001301000754/643/840/978 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 14313317, який належить боржнику, за документами органів державної фіскальної служби (том 16, а.с. 60 - 86, 88 - 121).

В обґрунтування клопотання боржник зазначив, що накладення податковою інспекцією арешту на належний йому банківський рахунок, унеможливить ведення підприємством оперативно-господарської діяльності, зокрема, виконання державних контрактів по оборонному замовленню, а також своєчасну виплату його працівникам заробітної плати. Також, боржник зазначив, що орган державної фіскальної служби здійснює примусове списання коштів з його розрахункового рахунка в банку на виконання рішень адміністративного суду про стягнення податкового боргу, незважаючи на наявність бюджетної заборгованості перед підприємством-боржником з відшкодування податку на додану вартість на суму більш ніж 5 млн. грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання боржника, суд першої інстанції виходив з того, що визначена частиною 4 статті 12 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, заборона стягнення на підставі виконавчих документів під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується лише заборгованості перед конкурсними кредиторами, тоді як податкова інспекція вживає заходів щодо погашення податкового боргу підприємства-боржника, який виник на підставі рішень адміністративного суду, прийнятих у травні-червні 2014 року, тобто є поточною заборгованістю, на задоволення якої не поширюється дія мораторію.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з такими висновками місцевого господарського суду та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 10.11.2014 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції спростував як такі, що не підтверджені належними та достатніми доказами, доводи апеляційної скарги про те, що накладення органом державної фіскальної служби арешту на спірний розрахунковий рахунок підприємства-боржника призведе до неможливості ведення ним оперативно-господарської діяльності.

Колегія суддів касаційного суду частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду клопотання боржника про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема, працівників підприємства-боржника за вимогами по заробітній платі, вважає їх передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, впродовж червня-вересня 2014 року до ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, в якому відкрито спірний розрахунковий рахунок боржника, надійшли інкасові доручення (розпорядження), стягувачем за якими є ДПІ у Комунарському районі міста Запоріжжя, на підставі яких банк частково списав зі спірного рахунка боржника грошові кошти на погашення його податкової заборгованості, що підтверджена рішеннями адміністративного суду, прийнятими у травні-червні 2014 року (том 16, а.с. 63 - 69, 128 - 138).

Матеріалами справи підтверджуються обставини погашення в повному обсязі заборгованості підприємства-боржника перед працівниками з виплати заробітної плати, в тому числі включеної до реєстру вимог кредиторів згідно ухвали попереднього засідання від 17.08.2010 року, станом на 01.05.2014 року (том 16, а.с. 38).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що клопотання боржника про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони органу державної фіскальної служби накладати арешт на його спірний рахунок в банку, з яким він звернувся до суду у жовтні 2014 року, мотивоване тим, що списання контролюючим органом поточної податкової заборгованості боржника з його розрахункового рахунка на підставі інкасових доручень (розпоряджень) податкової інспекції унеможливить своєчасну виплату підприємством-боржником заробітної плати його працівникам за фактично відпрацьований час.

Однак, розглядаючи зазначене клопотання, суд першої інстанції не перевірив наявності (відсутності) у підприємства-боржника заборгованості перед працівниками з виплати заробітної плати на момент його звернення до суду зі спірним клопотанням та не дослідив, чи списання органом державної фіскальної служби коштів з банківського рахунка боржника узгоджується з положеннями частини 87.3. статті 87 ПК України щодо допустимих джерел погашення податкового боргу платників податків.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, в порушення положень статей 47, 32, 33, 43, 101 ГПК України, на зазначене уваги не звернув, не дослідив істотних обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 10.11.2014 року про відмову у задоволенні клопотання боржника щодо вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів нараховуються штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання боржником поточних грошових зобов'язань, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не узгоджуються з висновками Верховного Суду України за змістом Постанов від 18.12.2012 року у справі №5/34-09 та від 12.03.2013 року у справі №29/5005/16170/2011.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що оскаржувані постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року та ухвала господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню, а справа №26/48/09 в частині розгляду клопотання Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" №131-2137 від 08.10.2014 року (з урахуванням доповнення за вих. №131-2379 від 05.11.2014 року) - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить із врахуванням положень чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство дослідити обставини наявності (відсутності) у підприємства-боржника поточної заборгованості по заробітній платі на момент його звернення до господарського суду з клопотанням про вжиття тимчасового заходу щодо забезпечення вимог кредиторів у жовтні 2014 року та на момент розгляду клопотання судом, перевірити відповідність положенням статті 87 ПК України обраного контролюючим органом джерела погашення поточної податкової заборгованості боржника, що виникла на підставі рішень адміністративного суду, прийнятих у травні-червні 2014 року, та з огляду на встановлене прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду клопотання боржника про вжиття заходів до забезпечення поточних вимог кредиторів по заробітній платі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 року у справі №26/48/09 скасувати, справу в частині розгляду клопотання Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" про заборону органам державної фіскальної служби накладати арешт на розрахунковий рахунок 26001301000754/643/840/978 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 14313317, який належить Запорізькому державному підприємству "Радіоприлад", та заборону примусового списання коштів на підставі виконавчих документів ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський