ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 876/11224/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хобор Р.Б.

суддів Попка Я.С., Яворського І.О.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі №813/6906/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів» до Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Красненський комбінат хлібопродуктів» (далі Позивач - ПАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів»), звернувся в суд із позовом до Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, (далі - відповідач Буська ОДПІ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0001062200/224.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані зі здійсненням господарських операцій з його контрагентом ТзОВ «Промторг-Холдинг».

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 26.09.2014 р. № 0001062200/224.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач Буська ОДПІ подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те що, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції; за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у позовних вимогах відмовити повністю.

Судом встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Красненський КХП» з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за взаєморозрахунками з ТзОВ «Промторг-Холдинг» за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р., складено акт від 09.09.2014 р. № 180/22-00/00952060.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Красненський КХП» п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями), заниження податку на додану вартість в сумі 107 507 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 96000 грн., за квітень 2014 року на суму 11 507 грн.

На підставі акту перевірки Буською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0001062200/224, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів» з податку на додану вартість на 161 261 грн., з яких 107 507 грн. зобов'язання за основним платежем, 53 754 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Висновки податкового органу про порушення платником податку норм Податкового кодексу України ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014 року №1557/26-55-22-02/38149168 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Промторг-Холдинг».

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про правомірність дій позивача. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Красненський КХП» не надано сертифікатів якості для переміщення зерна в межах України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 року № 848 «Про затвердження порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки», згідно якою:

«Сертифікат якості - документ, виданий територіальним органом Держсільгоспінспекції на партію зерна та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб, який засвідчує відповідність їх показників якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортного контракту і включає інформацію про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів».

Статтею 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено те, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

Оскільки TOB «Промторг-Холдинг» до звірки не надано первинних бухгалтерських податкових документів, що підтверджують реалізацію товарів та послуг контрагентам, а також, використання складських, виробничих приміщень та обладнання, а саме: складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів (робіт, послуг, переміщення на виробництво, кількість готової продукції та її подальшої реалізації, що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих, необхідних забезпечення процесу виробництва (надання послуг, виконання робіт) та інших підтверджуючих документів, колегія суддів не знаходить можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з придбання товарів (робіт, послуг).

Окрім цього, судом першої інстанції не враховано, що ПАТ «Красненський КХП» не розрахувався за товар з ТзОВ «Промторг-Холдинг», хоча договором передбачено оплата за кожну партію поставки.

Однією з умов договору є те що, у разі коригування (невизнання) контролюючими орган податкових витрат податкового кредиту та застосування штрафних (фінансових) санкцій з підстав вини продавця чи наявності у схемі руху ПДВ підприємств-контрагентів, які підпадають під підприємства з ознаками фіктивності або під класифікацію «вигодонабувач», «транзитер», «податкова яма» та за невірно вказані продавцем коди УKT ЗЕД в первинних документах неправильно складені податкові накладні та податкові накладні, які не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних чи зареєстровано з порушенням чинного порядку.

Покупець право звернутися до продавця з вимогами про відшкодування сум, на які було зменшено витрати на податковий кредит з ПДВ застосованих штрафних санкцій, а продавець зобов'язаний здійснити перерахування цих сум на поточний рахунок покупця в місячний строк з дати направлення вимог на підставі встановленого рахунку та підтверджуючих документів про понесені виграти.

Також судом не враховано, що ПАТ «Красненський КХП» не звертався до продавця з вищезазначеними вимогами.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014р., проголошеній у справі № К/800/116/11 за позовом ТзОВ "Центр підготовки IT спеціалістів" до Білоцерківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Акт перевірки контрагента позивача не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на нього як на обставину, яка обґрунтовує правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є безпідставним, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем доведено твердження про неможливість здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0001062200/224.

Натомість позивачем не належним чином представлено оформлені первинні документи на підтвердження дотримання норм Податкового кодексу України, які відображають реальність господарської операції, а саме відповідних сертифікатів та оплат за договором, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі №813/6906/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

І.О. Яворський

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2015р