ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 876/366/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Слюсар Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі - Позивач, УПФУ) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області (далі - Відповідач, ВДВС), в котрій просить суд про наступне:

- визнати дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області Демко І.М. неправомірними;

- скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області Демко І.М від 03.10.2014 року № 41335526 про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач неправомірно закінчив виконавче провадження оскільки фактичного поступлення коштів на визначений Позивачем рахунок не відбулось.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що боржником перераховано кошти на банківські рахунки, які належать Позивачу.

Постанову суду першої інстанції оскаржило УПФУ, подавши на неї апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Звертає увагу на те, що підставою закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема сплата коштів саме на ті рахунки, які вказані стягувачем.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Позивача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС перебувало виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу № ф-62у, виданої 07.11.2013 року УПФУ про стягнення з ОСОБА_3 428,96 грн заборгованості зі сплати страхових внесків.

Згідно платіжних доручень № 159 від 27.02.2014 року на суму 121,78 грн, № 383 від 18.04.2014 року на суму 199,80 грн, № 426 від 29.04.2014 року на суму 107,38 грн всього перераховано на рахунок стягувача-УПФУ 428,96 грн. заборгованості у відповідності з вимогою № ф-62у від 07.11.2013 року.

03.10.2014 року заступником начальника ВДВС Демко І.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконання виконавчого документа.

Проте, як вбачається з платіжних доручень № 159 та № 383, кошти за даними платіжними документами були сплачені на розрахунковий рахунок УПФУ за №37194104001336, котрий належить Позивачу, але не вказаний ним у вимозі № ф-62у.

Натомість кошти згідно платіжного доручення № 426 перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, що зазначений у вимозі № ф-62у, а саме на рахунок №25600301142961.

Позивач стверджує, що кошти, перераховані на розрахунковий рахунок №37194104001336, в автоматичному порядку перераховуються казначейською службою на рахунки Міндоходів України, а відтак твердить, що Відповідач не вправі був виносити оскаржувану постанову, не з'ясувавши факт поступлення коштів саме на рахунки Позивача.

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Оскільки п.2 вимоги про сплату боргу № ф-62у, яка була підставою виконавчого провадження, вказує рахунок для сплати коштів - №25600301142961, то сплата коштів на інші рахунки не може вважатися виконанням рішення в розумінні п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав у ВДВС для прийняття оскаржуваного рішення і, як наслідок, неправомірність останнього.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

У задоволенні вимоги про визнання дій заступника начальника відділу ВДВС Демко І.М. неправомірними слід відмовити, оскільки такі дії не є самостійною діяльністю, а об'єктивуються в оскаржуваному рішенні.

Також, беручи до уваги положення ч.2 ст.11 КАС, згідно яких суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним визнати протиправною постанову від 03.10.2014 року № 41335526 про закінчення виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року у справі № 813/7079/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області Демко Ірини Миколаївни №41335526 від 03.10.2014 року про закінчення виконавчого провадження.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 23.03.2015 року