Справа №22-ц-39 2007 р.                                        Головуючий у 1-й інстанції Аршук Т.М.

Категорія 27                                                               Суддя-доповідач Батюк А.В.

УХВАЛА іменем    України

17 січня 2007 року                                                                                         м. Суми

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів              - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,

та осіб, які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому вказувала, що саме проведенням перевірки відповідними органами і було підірвано честь, гідність та ділову репутацію.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. витрат на правову допомогу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без зміни з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 вважає, що їй завдано моральну шкоду внаслідок викладення невірної інформації про неї ОСОБА_2 в заявах, з якими остання зверталась до Конотопського міського голови, прокурора м. Конотопа, за якими була проведена перевірка Конотопською міською радою і Конотопським МРВ УМВС України в Сумській області. У листах відповідачка зазначала, що ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалась з нею та іншими членами кооперативу коштами, які отримала від нових членів кооперативу. Крім того, сумніви у неї викликав протокол загальних зборів жителів 1-го провулку вул. Шевченка.

Відповідно до ст. ст. 277, 297, 299 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Особа має право звернутись до суду з позовом про захист її гідності та честі, ділової репутації.

Відповідно до абз. 2, 3 п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.

Колегія суддів вважає, що не можна вважати поширенням відомостей щодо особи, які містяться в заяві, яка подана до Конотопського міського голови, прокурора м. Конотопа, як такими, що принижують честь, гідність, ділову репутацію.

Сторонами не оспорюється той факт, що відповідачка зверталася з цими заявами лише до Конотопського міського голови і прокурора м. Конотопа, в яких повідомляє про порушення позивачкою законів України.

Таке звернення для вирішення спору, поновлення прав чи захист законних інтересів або для поновлення законності не є поширенням відомостей, як це розуміється у ст. ст. 277, 297 ЦК України.

Компетенція правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, а також порядок перевірки таких звернень цими установами визначені Законами України "Про прокуратуру", "Про місцеве самоврядування", "Про звернення громадян" та іншими нормативними актами.

Вирішуючи даний спір, суд врахував, що не можна застосовувати ст. ст. 277, 297 ЦК України у випадку, коли особа звертається до суду, іншого правоохоронного чи державного органу, установи, організації, наділених відповідно до закону владними повноваженнями, із заявою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган чи організація наділені владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій, інших спеціальних заходів до правопорушника.

З цього слідує, що дії ОСОБА_2 не суперечать вимогам закону, а моральна шкода заподіюється лише неправомірними діями і відшкодовується за наявності вини заподіювача.

Суд першої інстанції у відповідності до чинного законодавста вирішив питання про відшкодування відповідачці судових витрат.

Виходячи з викладеного вище, при розгляді даної справи місцевий суд належним чином з'ясував та перевірив доводи кожної сторони, обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі і відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.