Справа № 357/13759/14-к

1-кп/357/25/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий - суддя Бобкова Н. В. ,

суддя - Мезін В.Б.

суддя - Сливка В.В.

при секретарі - Сінчук С. Л.,

за участю прокурора - Савченка В.О.

потерпілої - ОСОБА_1

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014110030002958 від 20.06.2014 р. щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжин Чернігівської області, українця, гр. України, не одруженого, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер не присвоєно, раніше судимого:

1) 03.07.2000р. Ніжинським районним судом Чернігівської обл.. за ст.142 ч.3, 93 п - а, ст. 42 КК України (редакції 1960 р.) до 10 р. п/волі;

2) 23.11.2010р. тим же судом за ст.185 ч.2 КК України до 2 р. п/волі;

3) 16.06.2011р. тим же судом за ст.ст.309 ч.2,70 КК України до 2 р.п/волі. Звільненого з місць позбавлення волі 18.03.2013р. умовно-достроково на 7 міс. 30 дн., -

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Ніжин Чернігівської області, українця, гр. України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в силу ст. 89 КК України судимості не маючого,-

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Ніжин Чернігівської області, українця, гр.України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, раніше не судимого,-

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у житло.

Злочин скоєно за наступних обставин.

ОСОБА_2, будучи судимим 03.07.2000 р. Ніжинським районним судом Чернігівської обл. за ст.142 ч.3, 93 п - а, ст.42 КК України (реда. 1960 р.) до 10 р. п/волі;

маючи непогашену судимість за вчинення розбою, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовились вчинити крадіжку грошей з АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, та яка, за наявною у них інформацією, повинна була бути відсутньою за своїм місцем проживання.

Для реалізації свого злочинного наміру, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, вони в ніч на 20 червня 2014 р. близько опівночі приїхали на невстановленому досудовим слідством автомобілі до АДРЕСА_1 та припаркували його неподалік будинку ОСОБА_1, щоб мати можливість спостерігати за навколишньою обстановкою.

Близько 5 год. того ж дня, ОСОБА_2 направився до домоволодіння ОСОБА_1, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишились чекати його неподалік від місця скоєння злочину щоб попередити один одного в разі виявлення сторонніми особами їхніх злочинних дій.

ОСОБА_2, маючи намір пересвідчитись у відсутності ОСОБА_1 за її місцем проживання, подзвонив у дзвінок біля хвіртки кв.АДРЕСА_1 і після того, як двері даного будинку ніхто не відчинив, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, переліз через паркан на територію вказаного домоволодіння та, підійшовши до вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, почав відчиняти замок за допомогою спеціальних пристосувань.

Під час спроби відчинити замок, вхідні двері квартири відчинила потерпіла ОСОБА_1, яка запитала у ОСОБА_2, що він робить. Будучи викритим потерпілою, ОСОБА_2, виходячи за межі попередніх домовленостей з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, направлених на таємне викрадення грошей з квартири потерпілої, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, з корисливих мотивів, діючи відкрито, схопив ОСОБА_1 рукою за обличчя та штовхнув, внаслідок чого потерпіла впала на підлогу кухонної кімнати.

Після цього ОСОБА_2 протиправно проник до будинку потерпілої, штовхнув на підлогу, де схопив її за руки, заломив їх їй за спину і змотав рушником та прозорою липкою стрічкою, та почав вимагати у неї гроші, погрожуючи при цьому застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_1, та яке виразилось в погрозі застосування електрошокера, який ОСОБА_2 мав при собі, та про наявність якого не було відомо іншим учасникам злочину - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_2 наніс потерпілій декілька ударів руками та ногами по тілу та голові.

Потерпіла ОСОБА_1, усвідомлюючи небезпеку для свого життя та здоров'я, сприймаючи погрози ОСОБА_2 як реальні, бажаючи припинити його неправомірні дії, віддала ОСОБА_2 з гаманця гроші в сумі 700 грн. та золоті сережки вагою 4 гр., вартістю 1997 грн. 15 коп., які зняла з себе.

Однак ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати злочинний намір, направлений на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в цей час знаходилися в автомобілі неподалік будинку потерпілої та спостерігали за навколишньою обстановкою, і з якими він періодично зв'язувався телефоном з метою узгодження своїх дій, переслідуючи корисливі мотиви, почав оглядати будинок і в спальній кімнаті вказаного будинку знайшов медалі, значки та пам'ятні знаки з часів Великої Вітчизняної війни: медаль «20 років перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.» вартістю 147грн. 25коп.; медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.» вартістю 147грн. 25коп.; медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.» вартістю 147грн.25 коп.; медаль «50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.» вартістю 147грн. 25коп.; медаль «60 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.» вартістю 147грн. 25коп.; ювілейну медаль«За доблесну працю в ознаменування 100 -річчя з дня народження В.І. Леніна» вартістю 182грн. 40коп.; медаль «50 років збройних сил СРСР 1918-1968 р.р.» вартістю 114грн.; медаль «70 років озброєних сил СРСР 1918-1988 р.р.» вартістю 114 грн.; медаль «Ветерану війни, учаснику бойових дій», вартістю 147 грн. 25 коп.; 2 медалі «Ветерану праці СРСР» вартістю по 114 грн. кожна на загальну суму 228 грн.; 2 пам'ятні знаки «50 років визволення України» вартістю 34 грн. 20коп. кожна на загальну суму 68грн. 40коп.; пам'ятний знак «Дружинник» вартістю 28грн. 50коп.; пам'ятний знак «Служба побуту України» вартістю 11 грн. 40 коп.; пам'ятний знак «П'ятдесятиріччя союзу РСР» вартістю 11 грн. 40 коп.; 5 шт. пам'ятних знаків «Московський монетний двір» вартістю 51 грн. 30 коп. кожен на загальну суму 256 грн. та «Георгіївський хрест 4 ступеня» вартістю 3420 грн.

Продовжуючи вимагати у ОСОБА_1 гроші, ОСОБА_2 застосував щодо неї електрошокер, від чого потерпіла відчула фізичний біль.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у виді синців на верхніх кінцівках, синець на обличчі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які не спричинили тривалий розлад здоров'я та значну стійку втрату працездатності.

Після вказаних протиправних дій ОСОБА_2 залишив місце злочину, а викраденими грошима та майном ОСОБА_1, на загальну суму 8072 грн. 25 коп., разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпорядились на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України, визнав частково і показав суду, що на початку червня 2014 р., точної дати не пам'ятає, наглядно знайомий на ім'я ОСОБА_16, який проживає в м. Києві, зателефонував йому та запропонував вчинити крадіжку грошей в значній сумі - близько 10 тисяч доларів США в м. Біла Церква, на що він (ОСОБА_2) погодився. Викрадені гроші домовилися розділити порівну.

Приїхавши в м. Біла Церква, ОСОБА_16 показав йому будинок, де, як знає на даний час, проживає потерпіла ОСОБА_1, однак вчиняти крадіжку вони того дня не стали, оскільки біля будинку стояла карета швидкої медичної допомоги.

Наступного разу, під приводом відвідати сауну, він запропонував поїхати з ним до м. Біла Церква своїм знайомим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживають в м. Ніжин Черніговської обл., вони погодилися та 19.06.2014 р. електропотягом близько 16-17 год. приїхали на залізничний вокзал в м. Київ.

Він з ОСОБА_16, на автомобілі останнього, їх зустріли та поїхали в м. Біла Церква. Про намір вчиняти крадіжку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не розповідав. Приїхали в місто Біла Церква близько 21 год. та зупинилися на незначній відстані від будинку потерпілої. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він повідомив, що сауна зайнята і необхідно почекати, що їм перпетелефонують.

При собі він мав пару ключів-відмичок, які тримав в кишені, та рукавички. Планував потрапити в будинок потерпілої через вікно, або відкрити замок вхідних дверей відмичкою.

Дочекавшись ранку, оскільки, за повідомленням ОСОБА_16, близько 04 год. 30 хв. потерпіла мала поїхати на дачу, він (ОСОБА_2), взявши у ОСОБА_4 мобільний телефон, т.я. через нього міг слухати музику, ходив до будинку потерпілої, щоб роздивитися обстановку і, повернувшись до автомобіля, де ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дрімали, повідомив ОСОБА_16, що зайде до будинку з заднього двору, перелізши через паркан, щоб його менше хто бачив.

Близько 4-ї год. 30 хв. ранку, вдруге пішов до будинку потерпілої. Світло в будинку не горіло. Він підійшов до хвіртки та подзвонив у дзвінок, ніхто з будинку не вийшов. Перелізши через паркан, з заднього двору підійшов до вхідних дверей будинку потерпілої, та намагався підібрати ключ, щоб відчинити замок дверей.

Несподівано вхідні двері будинку відчинилися, потерпіла, одягнена в халат, стояла на порозі і запитала «Ти хто такий, що тут робиш?». Злякавшись, оскільки їх могли почути сусіди, він (ОСОБА_2) схопив потерпілу за руку та заштовхнув в будинок, де в кухні посадив її на табурет. Вона випадково підслизнулася та впала на підлогу. Він допоміг їй піднятися та завів в кімнату. При цьому руки не зв'язував, не погрожував, лише говорив, щоб мовчала і не кричала. З метою доведення свого умислу на вчинення крадіжки, почав оглядати будинок, потерпіла при цьому ходила слідом за ним. Гроші та сережки йому вона віддала добровільно, без примусу, а медалі (близько 30 шт.) він знайшов при огляді кімнати та забрав. Дійсно декілька разів телефонував ОСОБА_16, питав, де можуть бути гроші та повідомив, що значних грошей в будинку не знайшов, той відповів, що розбереться з «навідником».

Після цього він (ОСОБА_2), пішов з будинку потерпілої, сказавши їй «Не вздумайте іти в міліцію». Шнур від стаціонарного телефону випадково зачепив ногою та обірвав. В будинку пробув близько 40 хв. Ніякого шокера до потерпілої не застосовував і насильства щодо неї не чинив.

Повернувшись до автомобіля, повідомив ОСОБА_16, що потерпіла віддала лише 450 грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спали і розмову не чули. Викрадені сережки та медалі нікому не показував. Оскільки настрою відпочивати вже не було, поїхали в м. Київ.

Приїхавши до залізничного вокзалу в м. Києві, він, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 електропотягом поїхали в м. Ніжин. Через декілька днів він передав ОСОБА_3 декілька нагород з метою визначення їх вартості, а сережки віддавв матері і повідомив, що їх знайшов.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав і показав суду, що дійсно за пропозицією ОСОБА_2 погодився поїхати з ним та ОСОБА_4 до м. Біла Церква, де мали відвідати сауну та відпочити з дівчатами. При цьому будь-яких речей з собою не брали, послуги мав оплачувати ОСОБА_2

19.06.2014 р. електропотягом близько 16-17 год. разом з ОСОБА_4 приїхав на залізничний вокзал в м. Київ, де ОСОБА_2 з молодим чоловіком на ім'я ОСОБА_16, на автомобілі останнього, їх зустріли та через деякий час поїхали в м. Біла Церква.

Про намір вчиняти крадіжку їм ОСОБА_2 не розповідав. По дорозі вживали пиво та горілку, які придбали за кошти ОСОБА_2

В м.Біла Церква приїхали вже затемно і в приватному секторі зупинилися, ОСОБА_16 постійно комусь дзвонив, ОСОБА_2 повідомив, що сауна зайнята і треба чекати, при цьому кудись виходив.

Він (ОСОБА_3), внаслідок вживання горілки та пива, заснув в автомобілі, при цьому його мобільний телефон лежав на панелі салону автомобіля. Прокинувся вже вранці, коли ОСОБА_2 сів до автомобіля та повідомив, що сауни не буде. Всі разом поїхали до м. Києва, де на залізничному вокзалі о 08 год. 40 хв. сіли в електропотяг сполученням Київ-Ніжин. Через декілька днів, при зустрічі з ОСОБА_2, останній дав йому дві медалі та попросив дізнатися їх належність та вартість. Вказані медалі при нагоді показав та віддав знайомому ОСОБА_8, який пообіцяв дізнатися їх належність.

Під час досудового слідства, в присутності захисника, даваав визнавальні покази, однак ці покази не відповідають дійсності, оскільки є надуманими. Також на нього тиснули оперативні працівники, хоча з відповідними заявами нікуди не звертався.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого злочину також не визнав, ствердив покази ОСОБА_3 і показав суду, що дійсно за пропозицією ОСОБА_2, який зателефонував йому з м. Києва, погодився поїхати з ним та ОСОБА_3 до м. Біла Церква, де мали відвідати сауну та відпочити з дівчатами.

В м. Київ приїхав з ОСОБА_3 електропотягом з м. Ніжина 19.06.2014 р. близько 18 год. На залізничному вокзалі ОСОБА_2 познайомив їх з молодим чоловіком на ім'я ОСОБА_16, який керував автомобілем «Нісан нота» темного кольору, серії НОМЕР_6. Всі разом поїхали до м. Біла Церква, по дорозі розпили пляшку горілки. В м. Біла Церква ОСОБА_2 та ОСОБА_16 купували їжу та пиво, ОСОБА_16 комусь неодноразово телефонував. ОСОБА_2 також попросив у нього (ОСОБА_4) мобільний телефон та виходив з ним на вулицю.

Чекаючи сауну, він з ОСОБА_3 заснули в салоні автомобіля. Прокинулися вранці, ОСОБА_2 повідомив, що сауни не буде, тому всі разом повернулися в м. Київ, де електропотягом разом з ОСОБА_3 поїхали в м. Ніжин.

Через декілька днів його затримали працівники міліції та вилучили мобільний телефон з сім-картками.

Незважаючи на невизнання вини у вчиненні інкримінованого їм злочину обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, суд рахує, що їх вина у вчиненні інкримінованого злочину доведена показами потерпілої, свідків, дослідженими матеріалами провадження.

Потерпіла ОСОБА_1 ствердила суду, що в частині будинку АДРЕСА_1, проживає одна. Її квартира має окремий вихід і огорожу. Дзвінок є як на вхідних дверях в будинку, так і на хвіртці огорожі, яка тильною стороною межує з АДРЕСА_7.

20.06.2014 р. близько 05 год. почула дзвінок, піднявшись та підійшовши до вікна, нікого у дворі не побачила. Підійшовши до вхідних дверей, привідкрила їх, в цей час побачила перед собою незнайомого чоловіка в кофті з капюшоном на голові, як зараз знає - ОСОБА_2, який несподівано різко рукою штовхнув її в обличчя, збивши з ніг. Вона впала обличчям до підлоги, ОСОБА_2 сів на неї зверху та зв'язав їй руки рушником та липкою стрічкою «скотчем», яку мабуть приніс з собою, вимагав гроші та погрожував при цьому вбивством.

Також ОСОБА_2 двічі вдарив її ногою по голові, наніс декілька ударів руками по тілу, потім підняв і вона сіла на стілець. Їй було погано, вона просила води, тоді ОСОБА_2 звільнив їй руки і вона випила води.

Нападник почав викидати речі на підлогу, щось шукав, при цьому продовжував словесно погрожувати, вимагав гроші. Оскільки в руках ОСОБА_2 був якийсь предмет, побоюючись за своє життя, вона запропонувала йому свої сережки, які зняла з себе та віддала з гаманця гроші в сумі 700 грн.

Обшукуючи кімнату, ОСОБА_2 постійно комусь телефонував. Потім знайшов медалі та ордени і забрав їх. В руках ОСОБА_2 був ніж чи електрошокер, точно вказати та описати зазначену річ не може, однак зазначений предмет ОСОБА_2 декілька разів приставляв їй до голови та живота і вона чула звуки електричного розряду, бачила відблиски, відчувала фізичний біль.

Залишаючи будинок, ОСОБА_2 наказав їй 20 хв. не вставати та навмисно пошкодив стаціонарний телефон.

Потерпіла вказала, що ОСОБА_2 був одягнений в темний одяг, руки були в рукавичках з обрізаними кінчиками «пальців».

Свідок ОСОБА_10 ствердила суду, що ОСОБА_1, яка є її хрещеною матір'ю, 20.06.2014 р. близько 06год. 20 хв. зателефонувала і повідомила про напад та побиття за місцем проживання. Зателефонувавши до міліції, вона (ОСОБА_10) прийшла до будинку ОСОБА_1, де вже були працівники міліції, які в присутності понятих проводили огляд. Потерпіла була збуджена, тремтіла, на руках та скроні в неї були синці. Вона розповіла, що близько 05-ї год. ранку почула дзвінок, однак не побачивши нікого через вікно, відчинила двері. Незнайомий чоловік штовхнув її рукою в обличчя, збив з ніг, сів на неї та зв'язав руки рушником та «скотчем», наніс два удари ногою по голові, застосовував предмет схожий на електрошокер. При цьому ОСОБА_1 вказувала, що нападник погрожуючи вбивством вимагав гроші, розмовляв по телефону, перевертав речі. Вона віддала йому свої сережки та гроші. Він також знайшов та забрав нагороди.

Крім того, свідок ОСОБА_10 зазначила суду, що обстановка в будинку дійсно була порушена, речі розкидані, на тілі потерпілої бачила синці та почервоніння в районі сонячного сплетіння, куди, як зазначала потерпіла, нападник приставляв предмет, від якого йшов електричний розряд.

Свідок ОСОБА_11 ствердив суду, що проживає по-сусідству з потерпілою ОСОБА_1 і в ніч з 19 на 20 червня 2014 р. не спав та сидів на подвір'ї, де періодично палив цигарки. Близько 2-ї год. вулицею проходив якийсь чоловік в темному одязі, але точно описати його не може. Близько 5-ї год. чув дзвінок до ОСОБА_1 та чоловічий голос «ОСОБА_1 відкрийте», однак хто то був, сказати не може. Приблизно через хвилину двері ОСОБА_1 відчинила, що було далі - не чув, т.я. пішов до себе в будинок. Автомобілів на вулиці в той час не бачив.

Свідок ОСОБА_13 - матір обвинуваченого ОСОБА_2. ствердила суду, що наприкінці червня 2014 р., син зателефонував і попросив винести з дому на вулицю кульок з якимись речами, які зберігав під матрацом на ліжку в кімнаті, де він спав. Дійсно, під матрацом виявила кульок з медалями, понад 10 шт., який винесла на вулицю та передала працівникам міліції. Син при цьому сидів в службовому автомобілі поряд з працівниками міліції.

Крім того, син за декілька днів до цього, дав їй золоті сережки круглої форми, які ніби-то знайшов неподалік базару. Вона за власною ініціативою, в зв'язку з відсутністю коштів, здала зазначені сережки до ломбарду, а отримані кошти в сумі 430 грн. витратила на продукти харчування.

Свідок ОСОБА_8 ствердив суду, що наприкінці червня 2014 р. знайомий ОСОБА_3 попросив дізнатися, чи можливо встановити власника двох нагород часів Великої Вітчизняної війни : у виді хреста та зірки, які ніби-то випадково до нього потрапили. Він (ОСОБА_8) пообіцяв через знайомого історика дізнатися зазначену інформацію, однак через декілька місяців працівники міліції вказані хрест та зірку у нього вилучили. Про крадіжку ОСОБА_3 нічого не повідомляв.

Крім того, вина всіх обвинувачених у вчиненні інкримінованих слідством дій стверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами:

= заявою потерпілої ОСОБА_1 до Білоцерківського МВВС про вчинення на неї 20.06.2015 р. близько 05- ї год. ранку нападу чоловіком, який застосовуючи фізичну силу, заволодів її грошима в сумі 700 грн., золотими сережками та медалями (а.с. 63 т.1)

= даними, які містяться в протоколі огляду місця події, проведеним слідчим 20.06.2014 р. в період часу з 06 год.50 хв. до 09 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 з застосуванням технічних засобів - фотоапарата і дактилоскопічного порошка, в присутності понятих, за участю потерпілої та спеціаліста, під час якого були виявлені три сліди пальців рук, два сліди рукавичок, липка стрічка, полотенце, слід низу підошви взуття. Наведене стверджене фототаблицею до протоколу та таблицею зі слідами рукавички. (а.с.65-79 т.1)

Даний протокол приймається судом як допустимий доказ, оскільки він складений слідчим відповідно до вимог КПК України, підписаний усіма її учасниками без зауважень.

Вказане підтверджує покази потерпілої ОСОБА_1 про насильство щодо неї з боку ОСОБА_2 у виді зв'язування рук полотенцем та липкою стрічкою, про наявність у останнього рукавичок.

Згідно висновку судово-криміналістичної експертизи №531 від 25.06.2014 р. «Слід розміром 19х15мм, виявлений та вилучений під час ОМП від 20.06.2014 р. в житловому будинку АДРЕСА_1, придатний для ідентифікації особи, сліди розмірами 17х24мм та 16х15мм для ідентифікації особи не придатні». (а.с.2-4 т.1)

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи №811 від 17.09.2014 р. «Слід папілярних ліній розмірами 19х15мм, вилучений при огляді місця події 20 червня 2014 року з житлового будинку АДРЕСА_1. залишений гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1». (а.с.6-10 т.1)

= даними, які містяться в акті застосування розшукової собаки від 20.06.2014 р. в період часу з 07 год. 15 хв. до 08 год. 10 хв., з якого вбачається, що розшукова собака взяв слід від місця проникнення в будинок, провів по подвір'ю, вивів на АДРЕСА_7 і повернув наліво, де довів до буд. №50, де слід загубився.

Наведене підтверджує покази потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 про місце проникнення останнього на подвір'я АДРЕСА_1 зі сторони АДРЕСА_7 та шлях, яким він залишив будинок. (а.с.80т.1)

= висновком судово-медичної експертизи №184 від 21 червня 2014 р., згідно якого при судово-медичній експертизі гр.. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11 знайдені наступні ушкодження: синці на верхніх кінцівках, синець на обличчі. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами, можливо в строк та при обставинах, указаних у постанові та обстежуваною. Дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; не спричинили тривалий розлад здоров'я та значну стійку втрату працездатності. Діагноз «Пошкодження зв'язок правого плечового суглоба» не підтверджений об'єктивними даними і тому не може прийматись до уваги при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Всі тілесні ушкодження на тілі гр. ОСОБА_1 не вкладаються в механізм їх виникнення при падінні з висоти власного зросту.

При цьому потерпіла вказувала експерту, що невідомий чоловік бив її і шокером. (а.с.87 т.1)

= даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання, проведеного 28.06.2014 р. в присутності понятих, під час якого потерпіла ОСОБА_1 серед пред'явлених для впізнання осіб категорично впізнала ОСОБА_2, як того, хто вчинив 20.06.2014 р. її пограбування за місцем проживання. Наведене стверджене відповідною фото таблицею. (а.с.96-99 т.1)

Даний протокол приймається судом як допустимий доказ, оскільки він складений слідчим відповідно до вимог КПК України, підписаний усіма її учасниками без зауважень.

= заявою ОСОБА_13 від 28.06.2014 р. про добровільне надання для приєднання до матеріалів провадження 22 медалей часів Великої Вітчизняної війни та колодки для кріплення медалі, які були надані їй сином ОСОБА_2 21.06.2014 р. на зберігання (а.с.89 т.1)

= заявою ОСОБА_8 від 28.06.2014 р. про добровільне надання для приєднання до матеріалів провадження Георгіївського хреста 4-го ступеню та ордена НОМЕР_7, наданих йому ОСОБА_3. (а.с.90 т.1)

= ксерокопіями посвідчень викрадених в будинку потерпілої нагород (а.с.81-86)

= висновком судової товарознавчої експертизи від 16 липня 2014 р. про вартість нагород та пам'ятних знаків, а також золотих жіночих сережок та бувших у використанні мобільних телефонів марки «Samsung GT- S5230» червоного та чорного кольору , «Nokia 6233», «Nokia 105» та «Prestigio РАР4322 DUO» (а.с.115 т.1)

= довідкою про вартість грама золота 585 проби станом на 20.06.2014 р. (а.с.156 т.1)

= рапортом начальника СКР 2-го МВМ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітана міліції Олійника В.С. про те, що під час затримання ОСОБА_4, останній видав мобільний телефон марки «Prestigio РАР4322 DUO» з сім картками мобільного зв'язку «Білайн» НОМЕР_8, та № НОМЕР_3, а також ним були надані два мобільні телефони марки «Samsung GT- S5230» червоно та чорного кольору без сім карток мобільного зв'язку. (а.с.113 т.1)

= даними, що містяться в протоколі огляду речей: нагород, пам'ятних знаків, мобільних телефонів паперового конверту з полотенцем, паперової коробки з липкою стрічкою, паперової коробки зі зліпком сліду низу підошви взуття - вилучених під час ОМП 20.06.2014 р., З-х ДВД-дисків з інформацією від оператора мобільного зв'язку та фототаблицею до протоколу (а.с.116-117, 121-131 т.1)

= постановою про визнання вищевказаних оглянутих предметів речовими доказами (а.с.118-120 т.1)

= розпискою потерпілої ОСОБА_1 від 16.09.2014 р. про отримання на відповідальне зберігання належних їй нагород та пам'ятних знаків в кількості 18 шт. (а.с.133 т.1)

= роздруківкою телефонних дзвінків в період часу з 02 год. до 07 год. 20.06.2014 р. (а.с.144-155 т.1), та випискою, складеною на підставі вказаної роздруківки (а.с.134 т.1), з яких вбачається, що в період час з 05 год. 29 хв. до 06 год.02 хв. абоненти ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в районі вул.. Привокзальної,8 в м. Біла Церква, неодноразово телефонували один одному по номерах стільникового зв'язку НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

= даними, що містяться в протоколі огляду місця події, проведеного 18.09.2014 р. за участю ОСОБА_4, який в присутності понятих показав на місце, де перебував автомобіль, на якому він приїхав 20.06.2014 р. до м. Біла Церква і в якому знаходився під час пограбування ОСОБА_2 потерпілої. Наведене стверджене фототаблицею до протоколу.( а.юс.165-166 т.1)

= даними, що містяться в протоколі огляду місця події, проведеного 18.09.2014 р. за участю ОСОБА_3 який в присутності понятих показав на місце, де перебував автомобіль, на якому він приїхав 20.06.2014 р. до м. Біла Церква і в якому знаходився під час пограбування ОСОБА_2 потерпілої. Наведене стверджене фототаблицею до протоколу.( а.юс.167-168 т.1)

Дані протоколи приймаються судом як допустимий доказ, оскільки вони складені слідчим відповідно до вимог КПК України, підписаний усіма її учасниками без зауважень.

Всі вищезазначені докази узгоджуються між собою.

Твердження обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що вони їхали в м. Біла Церква Київської області з м. Ніжина Чернігівської області з метою відвідати сауну та відпочити і не мали наміру вчиняти крадіжку майна потерпілої ОСОБА_1, судом не приймаються до уваги і розцінюються як спосіб захисту, оскільки вказане спростовується сукупністю вищезазначених досліджених судом доказів.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ствердили суду, що грошових коштів та будь-яких речей при собі не мали, спиртне та продукти харчування 19.06.2014 р. купували за рахунок ОСОБА_2, прибули в м.Біла Церква на автомобілі раніше не знайомої сторонньої особи. При цьому дії обвинувачених: постійне перебування в автомобілі неподалік будинку потерпілої, спілкування телефоном з ОСОБА_2 тоді як він безпосередньо перебував в будинку потерпілої, свідчать саме про їх намір вчинити крадіжку майна потерпілої ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою.

Сам ОСОБА_2 ствердив суду, що дійсно неодноразово спілкувався телефоном, який взяв у ОСОБА_4, під час вчинення пограбування в будинку потерпілої, зазначивши при цьому, що телефонував ОСОБА_16, т.я. не знайшов в будинку значної суми грошей, на яку розраховував і саме з цього приводу радився, що робити. При цьому пояснити, чому зафіксовані з'єднання абонентів ОСОБА_2-ОСОБА_3-ОСОБА_4 у вказаний час, не зміг.

Вказані покази ОСОБА_2 суд розцінює як намір вигородити ОСОБА_4 та ОСОБА_3, т.я. згідно роздруківок абоненти ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в районі вул. Привокзальної,8 в м. Біла Церква, в період з 05 год. 29 хв. до 06 год.02 хв. неодноразово телефонували один одному по номерах стільникового зв'язку НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5, якими на той час користувалися.

Доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що вони в цей час спали в автомобілі і не знають, хто міг користуватися їх телефонами, суд розцінює критично, як спосіб захисту.

Факт передачі ОСОБА_2 після вчиненого злочину ОСОБА_3 частини викрадених нагород: хреста та зірки, які той в подальшому передав свідку ОСОБА_8, також опосередковано свідчить про їх попередню змову між собою на вчинення зазначеного злочину.

Суд вважає доведеним обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_2 розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_1, оскільки потерпіла як на досудовому слідстві, так і в суді категорично зазначила, що нападник, вимагаючи гроші, погрожував їй вбивством, зв'язував, наносив удари ногою по голові та застосовував електрошокер, що вона сприймала як реальну загрозу своєму життю.

Підстав не довіряти цим показанням потерпілої, які є послідовними і незмінними, у суду немає. Крім того вони об'єктивно підтверджуються вилученими на місці події речовими доказами - рушником та липкою стрічкою.

Активні дії ОСОБА_2 щодо потерпілої, яка має похилий вік - 82 роки: збиття її з ніг на підлогу, зв'язування рук з метою подолання активного опору, нанесення ударів в область голови, застосування електрошокера та погроза вбивством свідчать про небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої насильство.

Доводи ОСОБА_2 та захисників про спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень, що не були небезпечними для її життя, не спростовують того, що ці тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_2, з врахуванням вищезазначених обставин, були небезпечними для здоров'я потерпілої.

За таких обставин, судова колегія вважає, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст.187 ч.3 КК України, оскільки він, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судова колегія кваліфікує за ст.185 ч.3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

При призначенні покарання обвинуваченим, суд у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, їх наслідки, думку потерпілої щодо покарання для обвинувачених, дані, що характеризують особи останніх, ставлення винних до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, вчинив злочин, віднесений до категорії тяжких, як особа за місцем фактичного проживання характеризується негативно (а.с.37 т.1) на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Ті обставини, що ОСОБА_2 у вчиненому розкаюється, частково відшкодував потерпілій завдані збитки, суд розцінює як пом'якшуючі покарання.

Ті обставини, що ОСОБА_2 вчинив злочин щодо особи похилого віку та рецидив злочину, суд розцінює як обтяжуючі покарання.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і рахує доцільним призначити йому покарання у виді позбавлення волі і з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України, за якою його визнано винним.

ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України судимості не має, вчинив злочин, віднесений до категорії тяжких, як особа за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.50 т.1), на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин щодо ОСОБА_3 судом не встановлено. Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про наявність на утриманні малолітньої дочки нічим не стверджено і тому судом до уваги не приймається.

ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив злочин, віднесений до категорії тяжких, як особа за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.57 т.1), на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин щодо ОСОБА_4 судом не встановлено.Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про наявність на утриманні малолітньої дочки нічим не стверджено і тому судом до уваги не приймається.

З врахуванням наведених обставин щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з врахуванням їх ролі та конкретних дій при вчиненні інкримінованого злочину , суд вважає, що виправлення та перевиховання вказаних обвинувачених можливе без ізоляції від суспільства і рахує доцільним призначити їм покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням ст.ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, поклавши на них певні обов'язки, передбачені ст.76 КК України

Потерпілою ОСОБА_1 у ході судового розгляду кримінального провадження, з врахуванням повернутих речей, заявлено цивільний позов на суму 5697 грн. 15 коп., а саме 2697 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків та 3000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Цивільний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, який суд згідно ст. 129 КПК України має вирішити.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала. Відповідно до ч.4 ст.174 цього ж Кодексу у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Обвинувачений ОСОБА_2, визнаючи позов про відшкодування завданих ОСОБА_1 матеріальних збитків, повністю відшкодував його шляхом грошового переказу на ім'я потерпілої. про що суду надана відповідна квитанція.

Крім того, потерпілою ОСОБА_1 заявлено позо про відшкодування з обвинувачених моральної шкоди в сумі 3000 грн.

На даний час ОСОБА_2, визнаючи зазначений позов, відшкодував потерпілій 1000 грн. поштовим переказом, про що суду надана відповідна квитанція.

Заявлену потерпілою невідшкодовану суму в розмірі 2000 грн., суд на підставі ст.ст.1167,1168 ЦК України рахує необхідним задовольнити, враховуючи при цьому характер та тривалість моральних переживань потерпілої в зв'язку з розбійним нападом на неї та спричиненням легких тілесних ушкоджень, що є доведеним, а також виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає достатнім розмір заявленої нею суми, що підлягає стягненню з обвинувачених - солідарно.

Процесуальні витрати у провадженні за проведення судових експертиз: №531 від 25.06.2014 р. в сумі 393 грн. 12 коп. (а.с.1 т.1), №811 від 17.09.2014 р. в сумі 343 грн. 98 коп. (а.с.5 т.1), в загальній сумі 737 грн. 10 коп. підлягають відшкодуванню на користь держави з обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах - по 245 грн. 70 коп. - з кожного.

Речові докази у провадженні:

= нагороди та почесні знаки, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_1 - необхідно залишити їй по-приналежності

= паперовий конверт з полотенцем, паперову коробку з липкою стрічкою, паперову коробку зі зліпком сліду низу підошви взуття - які передані на зберігання до кімнати речових доказів Білоцерківського МВВС - необхідно знищити;

= три ДВД-диски з інформацією від оператора мобільного зв'язку та фототаблицею до протоколу, які долучено до матеріалів провадження - необхідно залишити в справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України та призначити покарання: 7(сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

Строк відбуття покарання рахувати з 28.06.2014 р.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання: 3(три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку 2(два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання: 3(три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку 2(два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання .

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 (дві тисячі) грн. - солідарно.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат 737 грн. 10 коп., в рівних частинах - по 245 грн. 70 коп. - з кожного.

Речові докази: нагороди та почесні знаки, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_1 - залишити їй по-приналежності, паперовий конверт з полотенцем, паперову коробку з липкою стрічкою, паперову коробку зі зліпком сліду низу підошви взуття - знищити; три ДВД-диски - залишити в справі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою в СІЗО УДПС України в м. Київ та Київській області.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу змінити - з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши з-під варти з залу суду - негайно.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів після отримання копії вироку - обвинуваченим ОСОБА_2 та протягом зазначеного терміну з дня його проголошення - іншими сторонами процесу.

Головуючий Н. В. Бобкова

Суддя В.Б.Мезін

Суддя В.В.Сливка