АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4754/14-ц Номер провадження 22-ц/786/755/15Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: відповідача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Полтава і Полтавці» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 січня 2015 року по справі за позовом Кредитної спілки «Полтава і Полтавці» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Позивач 10 грудня 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14379,92 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28 березня 2013 року між Кредитною спілкою та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 19, відповідно до якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 10000 грн. строком на 24 місяці з 28.03.2013р. по 28.03.2015р. з відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 0,19 % щоденно на залишок основної суми кредиту. В цей же день, між Кредитною спілкою та ОСОБА_2 для забезпечення кредитного договору було укладено договір поруки. В зв'язку з тим, що позичальник допустив порушення умов кредитного договору щодо своєчасного погашення, виникла заборгованість в сумі 14379,92 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 січня 2015 рокупозовні вимоги Кредитної спілки «Полтава і Полтавці» - задоволені.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Полтава і полтавці» заборгованість по договору кредиту в сумі 14397 грн. 92 коп.

Встановлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розстрочку у виплаті 14397 грн. 92 коп. на дванадцять місяців, встановивши виплати в рівних частинах щомісячно.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Полтава і полтавці» сплачені судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі КС «Полтава і полтавці» просить рішення місцевого суду скасувати в частині встановлення відповідачам розстрочки сплати заборгованості. Рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості та солідарного стягнення судових витрат просить залишити без змін. Посилається на те, що при ухваленні рішення судом дана неправильна оцінка встановленим обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд застосував розстрочку виконання рішення суду лише на підставі клопотання відповідача ОСОБА_2, яке не підтверджено належними та допустимим доказами. Окрім того, не погоджуються з тим, що така розстрочка була застосована й щодо ОСОБА_3, який взагалі не заявляв клопотання про застосування розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2013 року між Кредитною спілкою та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 19, відповідно до якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 10000 грн. строком на 24 місяці з 28.03.2013р. по 28.03.2015р. з відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 0,19 % щоденно на залишок основної суми кредиту. Графік погашення заборгованості було погоджено між сторонами та він є складовою частиною кредитного договору.

28 березня 2013 року між Кредитною спілкою та ОСОБА_2 для забезпечення кредитного договору було укладено договір поруки № 8, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах зобов'язався перед кредитором нести відповідальність за своєчасне і повне виконання зобов'язань членом кредитної спілки ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору.

В зв'язку з тим, що позичальник допустив порушення умов кредитного договору щодо своєчасного погашення, виникла заборгованість в сумі 14379,92 грн., розрахунок якої наведений позивачем в позовній заяві.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості місцевий суд прийшов до висновку, що боржником ОСОБА_3 було порушено умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 14397,92 грн. Оскільки кредитний договір було забезпечено договором поруки, укладеним із ОСОБА_2, то місцевий суд, враховуючи норми ст.ст. 526, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, стягнув заборгованість за кредитним договором солідарно із боржника і поручителя.

Предметом оскарження є застосування судом першої інстанції розстрочки виконання рішення суду на один рік, а тому рішення суду переглядається лише в цій частині.

Під час розгляду справи по суті ОСОБА_2 27 січня 2015 року звернувся до суду із заявою (а.с.22), в якій зазначив, що позов визнає та просив зменшити суму платежу та/або встановити розстрочку на один рік, в зв'язку з тяжким матеріальним становищем. Також, просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, визначення порядку виконання рішення чи вжиття заходів для забезпечення його виконання суд повинен враховувати, що для цього повинні існувати обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Тобто, процесуальним законом передбачено можливість відстрочити або розстрочити виконання рішення суду лише у виняткових випадках.

При цьому, тягар доведення наявності беззаперечних підстав для застосування відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду лежить саме на особі, яка просить застосувати таку відстрочку.

Задовольняючи клопотання відповідача про застосування відстрочки виконання рішення суду строком на один рік, місцевий суд взагалі в рішенні послався лише на те, що відповідач має тяжке матеріальне становище та не звернув уваги на те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для застосування відстрочки виконання рішення суду відповідачем ОСОБА_2 не надано.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився та не надав суду, як заперечень щодо пред'явленого позову, так і будь-які заяви про застосування судом розстрочки виконання рішення. На вказані обставини місцевий суд також не звернув уваги та, задовольняючи заяву ОСОБА_2, безпідставно застосував розстрочку виконання рішення суду також і щодо стягнутої заборгованості з відповідача ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для розстрочки виконання рішення суду.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо залишення без змін рішення в частині солідарного стягнення судових витрат, оскільки застосований місцевим судом солідарний порядок розподілу судових витрат є невірним, так як солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічні роз'яснення викладені в п. 35 абз.6 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» .

Сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 243,60 грн. (а.с.9) підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивача. Окрім того, в зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, підлягає стягненню в рівних частках з відповідачів сплачений судовий збір в сумі 121,80 грн. (а.с.35) за подачу апеляційної скарги.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору на загальну суму 365,40 грн. (243,6+121,8=365,4) підлягають стягненню з кожного із відповідачів в рівних частках, тобто по 182,70 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду в частині встановлення розстрочки виконання рішення суду та розподілу судових витрат з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Полтава і Полтавці»- задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 січня 2015 рокув частині встановлення розстрочки виконання рішення суду та розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення розстрочки виконання рішення суду на один рік.

Стягнути з ОСОБА_3на користь Кредитної спілки «Полтава і Полтавці»витрати по оплаті судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Полтава і Полтавці»витрати по оплаті судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) П.М.Карнаух

(підпис) Л.І.Пилипчук

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця