АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.
секретар: Паучек І.І.
за участю представника позивача Кесаревої Г.І., представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі по тексту - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 03 листопада 2011 року уклали кредитний договір № 003-25002-031111.
Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору банк відкриває Держателю кредитну лінію на загальну суму 100 000 грн. та на день укладення кредитного договору встановив ліміт кредитної лінії на суму 10 000 грн.. Кредитні кошти та власні кошти використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, та вчинення інших операцій передбачених договором.
Станом на 13 січня 2014 року ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість за кредитним договором № 003-25002-031111 від 03 листопада 2011 року на загальну суму 14 272 грн. 00 коп.,
№ 22ц-109/15 головуючий по 1 інстанції Кириляк А.Ю.
Категорія: 19/27 доповідач Кулянда М.І.
яка складається з:
- 4 972 грн. 00 коп. - тіло кредиту;
- 4 500 грн. 00 коп. - прострочене тіло кредиту;
- 0,00 грн. - заборгованість за відсотками;
- 4 800 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями.
У зв'язку з наведеним, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 14 272 грн. 00 коп. та судовий збір.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 003-25002-031111 від 03 листопада 2011 року в сумі 14 272 грн. 00 коп.
Вирішено питання про судовий збір.
На дане рішення ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 03 листопада 2011 року було укладено кредитний договір № 003-25002-031111. Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору позивач відкриває відповідачу картковий рахунок № 26250905284317 у національній валюті України - гривні, випускає та надає платіжну картку та ПІН-код до неї; здійснює обслуговування на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в Додатку № 1 до кредитного договору, на умовах викладених в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками; надає відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії, що передбачена п. 1.3 кредитного договору. Відповідно до вказаного пункту банк відкриває Держателю кредитну лінію на загальну суму 100 000 грн. 00 коп. та на день укладення кредитного договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 10 000 грн. 00 коп. Кредитні кошти та власні кошти використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, та вчинення інших операцій передбачених договором.
Відповідно до кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язана щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом.
Відповідачка ОСОБА_3 станом на 13 січня 2014 року порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість за кредитним договором № 003-25002-031111 від 03 листопада 2011 року на загальну суму 14 272 грн. 00 коп., яка складається з: 4 972 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 4 500 грн. 00 коп. - прострочене тіло кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками; 4 800 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зверталася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про застосування наслідків недійсності правочину на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки по кредитному договору № 003-25002-031111 від 03 листопада 2011 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про застосування наслідків недійсності правочину на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки відмовлено (а.с. 65).
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року залишено без змін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що відповідачка допустила неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених кредитним договором, оскільки не сплачувала кредит та проценти за його користування відповідно до умов договору.
Твердження апелянта про те, що позивачем не надано доказів виконання ним умов кредитного договору, а саме видачу грошових коштів, не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до п. 1.3 Договору № 003-25002-031111 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки від 03 листопада 2011 року банк надає клієнту кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 1 00 000 грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 10 000 (десять тисяч гривень).
Відповідачка, ОСОБА_3, в день укладення вказаного договору зняла всю суму кредиту - 10 000 грн. в банкоматі АТ «Дельта Банк», який розташований по вул. Заньковецькій, 18 м. Чернівці.
22 листопада 2012 року відповідачка звернулась до АТ «Дельта Банк» із письмовою заявою, в якій вона визнавала існування в неї заборгованості по кредитному договору, та просила надати їй пільговий період по оплаті, в зв'язку з важкими сімейними обставинами (а.с. ). На дане звернення 12 січня 2013р. їй надана відповідь за вих. 305-1072014/1, згідно якої вбачається, що банк анулював позивачці штрафні санкції нараховані по кредитному договору та призупинив їх нарахування на майбутнє. Вищенаведене підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком, а саме в колонці 14 розрахунку з листопада 2012 року припинено нарахування пені.
Таким чином, позивачем виконано всі умови кредитного договору № 003-25002-031111 від 03 листопада 2011 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_3
Доводи апелянта про те, що вимога банку про дострокове погашення кредиту без його розірвання або припинення суперечить умовам вказаного кредитного договору є безпідставними.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Жодним чином законодавство не зобов'язує при цьому кредитний договір розривати достроково.
Пунктом 5.8 Договору передбачено право банку, у разі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань по сплаті заборгованості за цим Договором понад 91 день, дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку. Однак право банку на дострокове розірвання не є обов'язком і кредитор може скористатись ним на свій розсуд.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» мав право у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості за кредитним договором дострокового стягнення суми заборгованості.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивач суму боргу належними доказами не спростував, а тому рішення суду постановлено з порушенням ст. 10 ЦПК України і не може вважатись законним, спростовуються вищенаведеним, є помилковими та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норма матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: