справа № 462/5391/14-ц

УХВАЛА

20 листопада 2014 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі:            Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, суд, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, переглянути та скасувати заочне рішення Залізничного районного суду від 10 жовтня 2014 року, зазначивши, що вказане рішення було ухвалено за його відсутності, не було повно з’ясовано всіх фактичних обставин справи, наголосив, що так як він не мав можливості брати участі в судовому засіданні – не міг клопотати про застосування строку позовної давності.

Суд, ухвалив розглядати заяву по суті за відсутності осіб, які беруть участь у справі, які в судове засідання не з’явилися, їхня неявка не перешкоджає розгляду, оскільки були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте в судове засідання не з’явилися та причини своєї неявки суд не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.73 ЦПК України суд поновлює строк або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони чи іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Як вбачається із поданої заяви про поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду, що відповідач ОСОБА_1 покликається на те, що дізнався про оскаржуване рішення суду лише 27.10.2014 року, а заява про перегляд рішення датована 06.11.2014 року. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що строк подання заяви про перегляд рішення суду не пропущено.

Зі змісту ст.228 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, законом визначено, що суд може скасувати ухвалене ним заочне рішення лише за наявності одночасно двох підстав, визначених у ст.232 ЦПК України, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. При цьому, для скасування заочного рішення необхідно переконатись, чи є достатні для цього підстави, передбачені законодавством, та провести оцінку поважності причин неповідомлення відповідачем про причини своєї неявки в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, і оцінити надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.10.2014 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11-1/775к-07 від 24.10.2007 року в загальній сумі 577522,69 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку 4577271,58 грн. (а.с.72-73).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 10.10.2014 року у судове засідання не з’явився, при цьому був належним чином повідомлений про час, день та місце судового розгляду в порядку ч.4 ст.74 ЦПК України, що стверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення, яке було повернуте поштовим відділенням у зв’язку із закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що відповідач свідомо не бажав отримати таке, адже як вбачається із відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Львівській області, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку й було направлено дане повідомлення /повідомлення в матеріалах справи/.

Суд звертає увагу на те, що вказана поштова кореспонденція поверталась на адресу суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», а не «за зазначеною адресою не проживає», що свідчить про те, що відповідача було належно повідомлено про необхідність одержання поштової кореспонденції згідно п.п. 93, 99, 110, 116 «Правил надання послуг поштового зв’язку» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, однак відповідач завідомо знаючи відправника даних листів, Залізничний районний суд м.Львова, на переконання суду, уникнув їх одержання, що на думку суду свідчить про його належне повідомлення про час, день та місце розгляду справи та судом були вжиті всі заходи щодо такого повідомлення відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд критично ставиться до покликань заявника на те, що він на час розгляду справи перебував в Львівському СІЗО, оскільки не подав суду жодних доказів на підтвердження таких покликань.

Також суд критично оцінює доводи заявника, що при вирішенні спору суд не взяв до уваги істотні для справи обставини.

Суд критично ставиться до покликань заявника про те, що ПАТ «Універсал Банк» пропущено строк позовної давності, оскільки такі спрямовані на небажання належним чином виконувати зобов’язання за укладеним договором та уникнення відповідальності за невиконання зобов’язання.

Зі змісту ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та нормативно - правові акти, які стосуються початку та перебігу строку позовної давності прийшов до висновку, що твердження відповідача про сплив строку позовної давності є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону.

У відповідності до ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору» так і «строк (термін) виконання зобов’язання (ст.ст.530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Згідно ст.264 ЦПК України, а також правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу та іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново( ст.1, 3 ст.264 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що боржник частково погашав заборгованість, востаннє здійснив проплату 01.04.2012 року /а.с.6-8/.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд приходить до переконливого висновку, що здійснюючи проплати, відповідач ОСОБА_1 тим самим визнавав наявну у нього заборгованість та відповідно даними проплатами частково погашав існуючий борг, а тому перебіг позовної давності переривався в силу ч.1 ст.264 ЦК України. При підтвердженні факту переривання строк позовної давності не вважається пропущеним та не потребує поновлення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 не з’явився у судове засідання без поважних причин і не надав суду будь-яких належних і допустимих доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому, з огляду на вимоги ч.1 ст.232 ЦПК України, відсутні підстави для скасування заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10.10.2014 року і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.208-210, 231, 232 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року – залишити без задоволення.

Роз’яснити відповідачу, що залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не є перешкодою оскарження заочного рішення в загальному порядку, а саме до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова, шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                        /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя:                                                                                          Бориславський Ю. Л.