Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

Справа № 541/2249/14-к

№ провадження 1-кп/541/8/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.

при секретарі Ніколаєнко М.В.,

з участю прокурора Передерій А.А., Корсун В.С.

захисника, адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014170260000688) по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кибинці Миргородського району, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда 3 групи з дитинства, не судимого в порядку ст. 89 КК України, зареєстрованого в АДРЕСА_2, та фактично проживає в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ

20 липня 2014 року, близько 8 год., в м. Миргороді, на території торгового павільйону ПАБ «БОЧКА», що розташований на розі вулиць Свідницького та Слави, ОСОБА_2 в ході суперечки із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, діючи під раптово виниклим умислом, маючи намір та бажання на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно наніс один удар ножем в черевну порожнину ОСОБА_3, після чого з місця події зник.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_3 отримав згідно висновку експерта № 243 від 25.07.2014 року тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної стінки з ураженням м'язу передньої черевної стінки та капсули печінки, які могли утворитися від одноразової дії колюче-ріжучого предмету, з силою, достатньою для їх утворення, та по ступеню тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України не визнав, оскільки вважає, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 він заподіяв при самообороні від його нападу. Суду пояснив, що в 20 липня 2014 року він разом із своїм знайомим, ОСОБА_4, приїхали до цілодобового магазину-бару по вулиці Свідницького, який називають «Бочка», де купили по «Джин-тоніку». Коли він з ОСОБА_4 вживали куплений слабоалкогольний напій, до бару приїхали ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невідомий йому чоловіків. Всі вони сіли за один стіл та почали вживати спиртні напої, спілкуватись. ОСОБА_3 постійно провокував конфліктні ситуації з ним. Підставою конфлікту було те, що ОСОБА_2 раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі та нешанобливо відгукувався відносно дядька потерпілого, який на даний час відбуває довічне позбавлення волі. Коли за столом залишились ОСОБА_6 та ОСОБА_3, останній почав наносити удари кулаками рук по обличчю ОСОБА_2. Захищаючись ОСОБА_2 витягнув з кишені розкладний ніж відкрив його та вдарив у черево потерпілого. Потім ОСОБА_2 пішов додому. По дорозі ножа викинув у річку.

Вина ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення підтверджується доказами, які є належними та допустимими і узгоджуються між собою.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який суду повідомив, що 20 липня 2014 року вночі разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 приїхали в бар «Бочка» по вул. Свідницького. Там зустріли ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Разом сіли та вживали алкогольні напої. В певний момент ОСОБА_7 та ОСОБА_5 поїхали на базар. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла розмова про відбуття покарання ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі та про дядька ОСОБА_3, який відбуває довічне позбавлення волі. ОСОБА_3 здійснив телефонний дзвінок дядьку та почав розмову. За столом сиділи тільки він та ОСОБА_2 В певний момент він надав телефон ОСОБА_2, який після розмови поклав телефон на стіл та вдарив його в живіт. ОСОБА_3 побачив як ОСОБА_2 виймає лезо ножа. Він відразу вибіг на вулицю та побіг до будинку ОСОБА_5, звідки його доставили в лікарню.

Показаннями свідка ОСОБА_4, який будучи допитаний в судовому засіданні повідомив, що він дійсно 20 липня 2014 року разом із ОСОБА_2 прибув до бару «Бочка», який розташований по вул. Свідницького в місті Миргород. Там зустрілись із знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Всі спільно сіли за стіл. В певний момент він вийшов на вулицю та спілкувався з таксистами. Через деякий час побачив, як бар покинули ОСОБА_7 та ОСОБА_5, потім через невеликий проміжок часу з бару вибіг ОСОБА_3 тримаючись за живіт, з якого йшла кров. Свідок ОСОБА_4 стверджує, що під час перебування в барі разом із компанією, він не бачив жодних конфліктів між обвинуваченим та потерпілим.

Показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які повідомили суду, що перебуваючи в барі «Бочка» 20 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було жодних конфліктних ситуацій. В певний момент вони поїхали на базар та залишити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самих за столом. Коли вони їх залишали, в них не виникало підстав вважати, що між ними може виникнути бійка чи інший конфлікт.

Висновком судово-медичної експертизи № 243 від 21.07.2014 року, відповідно до якої в потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної стінки з ураженням м'язу передньої черевної стінки та капсули печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент спричинення. Показання як потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 можуть відповідати даним судово -медичної експертизи.

Висновком судово-медичної експертизи № 242 від 22.07.2014 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден, що розташовані в ділянці грудної клітки зліва по білягрудинній лінії на рівні 6-го ребра; на грудній клітки зліва по середньо ключовій лінії, на рівні 7-го ребра; на задній поверхні лівого плеча в нижній третині; в ділянці лівого ліктевого суглобу; на спині зліва по біляхребтовій лінії на рівні 5-го ребра; на спині з права по лопатковій лінії, на рівні 3-го ребра; на зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині, які могли утворитись не менше, ніж від восьми точок прикладення сили твердих тупих предметів, по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані ушкодження не характерні для самооборони. Даним висновком не підтверджуються свідчення обвинуваченого, щодо нападу відносно нього ОСОБА_3 та заподіяння йому як мінімум трьох ударів в обличчя та область голови.

Протоколами проведення слідчих експериментів від 21 липня 2014 рок та від 28 липня 2014 року та додатками до них в ході проведення яких підозрюваний ОСОБА_2 розповів про обставини заподіяння ним ножового поранення потерпілому ОСОБА_3 та відтворив їх на місці вчинення. В ході слідчої дії ОСОБА_2 розповідав та показував як потерпілий заподіює йому не менше трьох ударів в область обличчя та голови. Однак дані свідчення суперечать висновку судово-медичної експертизи № 242 від 22.07.2014 року, де відсутня інформація про виявлені на його голові будь-яких тілесних ушкоджень, також відсутня інформація про наявність тілесних ушкоджень в ОСОБА_2 характерних для захисту.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 608 від 10.12.2014 року відповідно висновків якої, на час інкримінованого йому діяння ОСОБА_2 не знаходився в емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність у досліджуваній ситуації психічних вад не має та не мав.

Зважаючи на вищенаведені докази, суд приходить до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, мали місце.

Дії ОСОБА_2, що виразились у нанесенні ОСОБА_3 20 липня 2014року умисного тяжкого тілесного ушкодження містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого з приводу заподіяння ним ножового поранення потерпілому з метою захисту від протиправної поведінки останнього в момент його активних дій по нанесенню ударів обвинуваченому та вважає їх способом захисту від покарання за біль тяжкий злочин. Покази обвинуваченого спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які повідомили суду про відсутність конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, хоча ОСОБА_2 повідомляв, що саме при вказаних свідках потерпілий виявляв відносно нього протиправну агресивну поведінку, а свідки зупиняли його. Також не знайшли свого підтвердження свідчення обвинуваченого з приводу нападу на нього ОСОБА_3 шляхом заподіяння йому ударів кулаками рук в область обличчя, голови.

При призначенні покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, особу підсудного, який характеризується позитивно, являється інвалідом 3 групи з дитинства.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи наслідки які настали в результаті злочинних дій обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_2 за вчинений злочин необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, що є необхідним для виправлення винного та попередження скоєння ним злочинів в майбутньому і пересторогою для інших осіб від вчинення протиправних дій.

Цивільний позов прокурора в інтересах Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації про стягнення на її користь з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілого підлягає до повного задоволення на підставі вимог ст.1206 ЦК України. Судом достовірно встановлено, що саме в наслідок злочинних дій обвинуваченого потерпілий отримав тілесне ушкодження, що привело до необхідності лікування в Миргородській ЦРЛ. Згідно довідки витрати які були профінансовані за рахунок бюджету на лікування потерпілого ОСОБА_3 становили 2815 грн. 86 коп.

За результатами розгляду справи, суд приходить до переконання про доцільність та необхідність обрати ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що ним вчинено тяжкий злочин, він не має постійного місця роботи, відсутність сімї, а отже, зважаючи на його моральні якості, може ухилитися від виконання вироку (ризик переховування).

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121 КК України і призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід до набрання вироком законної сили - тримання під вартою, взявши його під варту негайно із зали суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з часу фактичного його затримання 24 березня 2015 року, зарахувавши в строк відбуття покарання період перебування під вартою.

Цивільний позов прокурора в інтересах Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілого задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації (ГУДКУ в Полтавській області р/р 31418544700305, код 37845125, ОПЕР МФО 831019, призначення платежу КЕКД 24060301) 2815 ( дві тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 86 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого задовольнити.

Речові докази: шорти та футболка ОСОБА_2, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області, знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, в разі подання апеляційної скарги, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області на протязі 30 днів, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд, засудженим з моменту вручення йому копії вироку, а іншими учасниками процесу в той же строк з моменту його проголошення.

Суддя О.А. Городівський