ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 року Справа № 912/3073/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Терещенко Д.Л. (дов. б/н від 21.05.13 р.);

від відповідача: Сілкін М.М. (дов. № 84 від 11.02.15 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства приватної виробничої фірми «Ацинус» м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2015 р. у справі № 912/3073/14

за позовом: приватного акціонерного товариства «Креатив» м. Кіровоград

до: приватного підприємства приватної виробничої фірми «Ацинус» м. Кіровоград

про: стягнення 887 140,99 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 26.01.2015 р. у справі № 912/3073/14, яке підписано 02.02.2015 р. і оформлено відповідно до вимог статті 84 ГПК України (суддя Поліщук Г.Б.), частково задоволено позов приватного акціонерного товариства «Креатив» м. Кіровоград до приватного підприємства приватної виробничої фірми «Ацинус» м. Кіровоград про стягнення 887 140,99 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" м. Кіровоград на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" м. Кіровоград 886 223,18 грн., з яких: 500 000,00 грн. - сума позики, 134 876,71грн. - процентів за користування коштами, 65 054,79грн. - пені, 78 904,11грн. - 30% за користування чужими грошовими коштами, 50 000,00 грн. - 10% штрафу, 57 387,57 грн. втрат від інфляції, а також 17 724,46 грн. судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Креатив" м. Кіровоград на користь приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" м. Кіровоград 3,73грн. витрат за проведення судової експертизи.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення по даній справі та стягнути з позивача на користь відповідача суми понесених витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення винесене при неправильному та неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Господарський суд допустив неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає у скарзі, що відповідно до умов договору № 3089 від 23.07.2013 р., предметом договору та основними умовами договору для сторін є надання зворотної фінансової допомоги відповідачу в національній валюті України в суми 500 000,00 грн.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Але, умовами договору передбачено встановлення 18 % річних від розміру зворотної фінансової допомоги. Тому, умови договору суперечать нормам чинного законодавства України.

Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині стягнення з відповідача 18 % річних від суми договору.

Відповідач вказує у скарзі, що в першому розділі поданого до суду позивачем договору про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 р. № 3089, позивач безпідставно додав пункт 1.5 та змінив умови пункту 1.3. Дані пункти роздруковані на першій сторінці договору, поданого позивачем до матеріалів судової справи.

На клопотання відповідача від 09.10.2014 р. № 363, від 17.10.2014 р. № 372, ухвалою господарського суду Кіровоградської обл. від 22.10.14 р. було призначено судову технічну експертизу документів у справі № 912/3073/14, за результатами проведення якої встановлено, що у договорі про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 р., поданого позивачем до господарського суду змінювався перший аркуш на теперішній.

Після проведення експертизи позивач подав до господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Скаржник вважає, що господарський суд не міг розглядати позовні вимоги позивача, які ґрунтуються на таких доказах, як підроблений договір, а був вправі визнати договір недійсним.

Крім того, відповідач не погоджується з нарахуванням позивачем штрафних санкцій в розмірі 10 % від суми позики, оскільки встановлення 18 % річних за користування грошовими коштами є незаконними, тому нарахування вищезазначених штрафних санкцій за дане зобов'язання є також незаконним.

Також відповідач вважає, що встановлення договором розміру процентів річних від простроченої суми, як захід відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а ні як не проценті за користування чужими грошовими коштами, як це позивач передбачив у договорі. Тобто встановлення 30 % за користування чужими грошовими коштами в договорі, як захід відповідальності, є незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування позикою, отриманою за договором про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.13 р. № 3089 та посилається на те, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Позивач не погоджується з посиланням відповідача на Закон від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків», як такий що регулює відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наведений вище закон регулює лише відносини між визначеними ним суб'єктами фінансових установ і не може регулювати відносини позики між юридичними особами.

Позивач вважає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким регулюються главою 71 Цивільного кодексу України. Сторони договору позикки самостійно встановлюють розмір, методику обчислення процентної ставки за договором й порядок одержання процентів, що прямо передбачено законом і повністю відповідає принципу цивільного права.

Твердження пп ПФВ «Ацинус» про незаконність встановлення процентів та позовну заяву про визнання недійсним договору ПрАТ «Креатив» розцінює як спосіб уникнути відповідальності за виконання зобов'язань, взятих на себе договором від 23.07.2013 р. № 3089.

Відповідач 17.03.2015 р. подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті господарським судом Кіровоградської області справи № 912/567/15-г та набрання законної сили рішення у вказаній справі.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги,доводи. викладені у відзиві на апеляційну каргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між приватним акціонерним товариством "Креатив" (позикодавець) та приватним підприємством приватної виробничої фірми "Ацинус" (позичальник) укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги №3089 від 23.07.2013 р.

Зважаючи на розбіжності в редакціях пунктів договору та висновки судової технічної експертизи документів, факт укладання договору зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 р. № 3089 визнано обома сторонами у справі.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив отримання суми позики за вказаним договором в розмірі 500 000 грн.

При цьому, відповідач у відзиві на позов та поясненнях, наданих до суду, стверджує про укладення з позивачем договору позики в редакції, наданій відповідачем до матеріалів справи (а.с. 37-39).

Позивач, надаючи до суду заяви про зменшення позовних вимог від 22.01.2015 та 26.01.2015, також зазначає про визначення суми заборгованості виходячи з умов договору зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 №3089 в редакції, наданій до матеріалів справи відповідачем.

За викладених обставин господарський суд визнає доведеним факт укладення сторонами у справі договору зворотної фінансової допомоги в редакції, наданій до суду приватним підприємством приватна виробнича фірма "Ацинус".

За умовами даного договору позивач зобов'язався надати відповідачеві зворотну фінансову допомогу, а відповідач прийняв зобов'язання повернути надані грошові кошти в порядку та в строк, визначений даним Договором, а також сплатити проценти за весь період надання позики у порядку та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору (п.1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору зворотна фінансова допомога (надалі - позика) використовується позичальником для поповнення обігових коштів.

Зворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень (п. 1.3).

Розмір процентів, які позичальник сплачує за користування грошовими коштами, наданими відповідно до умов цього Договору, складає 18% річних від розміру позики (п. 1.4).

Положеннями п. 2.1 Договору сторонами передбачено, що позика надається позичальнику на строк 11 (одинадцять) місяців 20 (двадцять) днів, та підлягає поверненню до 14 (чотирнадцятого) липня 2014 року.

Повернення суми наданої за цим Договором позики проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку, у строк визначений в п. 2.1 Договору. Повернення суми наданої за цим договором позики може бути здійснене як частинами, так і шляхом перерахування всієї суми допомоги на розрахунковий рахунок позикодавця (п.п. 2.2 - 2.3).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що сплата процентів за користування позикою відповідно до умов цього Договору здійснюється щомісячно у безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти повинні бути нараховані.

У відповідності до пункту 7 даний Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором.

Умови наведеного договору погоджені сторонами в результаті вільного волевиявлення, договір підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких доповнень чи заперечень та їх підписи скріплено відтисками печаток, що не заперечується сторонами.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір №3089 про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем на виконання умов договору № 3089 від 23.07.2013 було перераховано відповідачу 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 4868 від 25.07.2013 (а.с. 13).

Відповідно до виписки по рахунку ПП ПВФ "Ацинус" вказана грошова сума зарахована на рахунок відповідача 25.07.2013 (а.с. 40-41).

Відповідач у відповідності до встановлених пунктами 2.1 та 2.5 Договору строку зобов'язався до 14.07.2014 погасити борг в сумі 500000,00 грн. та сплатити проценти за користування позикою, проте зобов'язання за Договором не виконав та не повернув позивачу обумовлену договором суму зворотної фінансової допомоги.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід зазначити, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач доказів повернення суми отриманої позики не надав, тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 500 000 грн. суми позики.

Відповідно до пункту 1.4 договору розмір процентів, які Позичальник сплачує за користування грошовими коштами, наданими відповідно до умов цього договору, складає 18% річних від розміру позики.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачем нараховано 134876,71грн. процентів від суми позики, які господарський суд стягнув з відповідача.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення повернення позики з 14.07.2014 по 13.01.2015 в сумі 65561,64грн.

У відповідності до ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 3.3 Договору погоджено, що у випадку несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи перерахування судом першої інстанції, з урахуванням умов п. 2.1 договору та приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, розміру пені, колегія суддів погоджується з тим, що господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 65 054,79грн. пені.

Відповідно до пункту 3.4 договору про надання зворотної фінансової допомоги сторони дійшли згоди, що крім штрафних санкцій, передбачених п.3.2 та п.3.3 даного Договору, у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник вплачує позикодавцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 (тридцять) % річних.

Згідно із частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням умов п. 3.4 договору позивачем нараховано 30% річних за період прострочення повернення позики з 14.07.2014 по 22.01.2015 в розмірі 79315,07грн., які господарський суд також правомірно стягнув з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10% штрафу за прострочення строку сплати процентів в сумі 50000,00грн. відповідно до п. 3.5 Договору, яким передбачено, що при порушенні позичальником строку сплати процентів більше, ніж на один місяць, він зобов'язаний достроково сплатити на рахунок позикодавця штраф в розмірі 10% від суми позики.

Вказана вимога також була задоволена судом першої інстанції.

Господарський суд також правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за серпень-грудень 2014 року в сумі 57387,57 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

В частині заперечень відповідача стосовно незаконності дій позивача з нарахування процентів за користування позикою, колегія судді погоджується з висновком господарського суду, що згідно із приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Умова договору позики про встановлення процентів від суми позики погоджена сторонами договору та відповідає ст.1048 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача в цій частині суд першої інстанції правильно розцінив як спосіб уникнути відповідальності за виконання зобов'язань, взятих на себе договором від 23.07.2013 №3089.

В частині клопотання відповідача про визнання недійсним договору від 23.07.2013 №3089 та окремо пункту 1.4 вказаного договору, слід зазначити, що у відповідності до ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідач у даній справі не скористався правом на подання зустрічного позову. За викладених обставин у господарського суду були відсутні процесуальні підстави для розгляду клопотання відповідача, викладені у запереченні на позов, про визнання правочину в цілому та окремої його частини недійсними.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті господарським судом Кіровоградської обл. справи № 912/567/15-г за позовом приватного підприємства приватної виробничої фірми «Ацинус» до приватного акціонерного товариства «Креатив» про визнання недійсним договору про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 р. № 3089 та набрання законної сили рішення у вказаній справі не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Згідно до приписів статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному. повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи по суті дану справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правову оцінку умовам договору зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 р. № 3089 в редакції, наданій до матеріалів справи відповідачем і визнала доведеним факт укладання сторонами у справі договору зворотної фінансової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства приватної виробничої фірми «Ацинус» м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2015 р. у справі № 912/3073/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнеєв

І.М. Кощеєв