ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
29.01.07 Справа № 5/2604-9/215
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Р. Марко
суддів Т. Бонк
С. Бойко
При секретарі Скочко Ю.
розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Мостиському ра-ні Львівської області від 13.11.06 № 4731/9/10
на постанову господарського суду Львівської області від 19.10.06
у справі 5/2604-9/215
за позовом ТзОВ»Мостнафта»
до відповідача - ДПІ у Мостиському ра-ні Львівської області
про визнання нечинними податкових повідомлент- рішень
за участю представників сторін:
Від відповідача - Москович А, дор. у справі
Від позивача- Дубас В.М.. дор. у справі
З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду Львівської області від
19.10.06 задовлено частково позов ТзОВ»Мостнафта».
Визнано нечинними податкові повідомлення- рішення від
07.07.06 № 0000312300/0 та № 0000302300/0. В частині позовних
вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат у розмірі
3,40, в позові відмовлено. Стягнуто з держбюджету на користь
ТзОВ»Мостнафта»3,40 грв. держмита.
Не погоджуючись із прийнятою постановою,
відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову
суду скасувати, в позові відмовити з підстав, невірного
застосування положень ст. 5 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств»та ст.. 7 Закону України
«Про ПДВ». Зокрема апелянт зазначає, що при перевірці
позивача встановлено заниження податку на додану вартість
внаслідок віднесення до податкового кредиту ПДВ по отриманих
послугах оренди на загальну суму 10 066,55 грв. Такі дії на
думку ДПІ є неправомірними так, як в акті прийому- передачі
орендного приміщення зазначено, що об»єкт оренди знаходиться
у незадовільному стані і не може використовуватися за
призначенням, а відтак апелянт вважає, що позивач не мав
можливості використовувати дане приміщення в господарській
діяльності, що свідчить про сплату орендної плати
безпідставно, а тому сплачена сума орендної плати
безпідставно віднесена до валових витрат. Позивачем при
перевірці не подано жодних доказів використання орендного
приміщення в господарській діяльності, що свідчить про
правомірне донарахування позивачу сум податкових зобов»язань.
В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
За результатами проведеної відповідачем планової перевірки
з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та
іншого законодавства за період з 01.01.05 року по 31.12.05
року (акт від 19.06.06 року №26/23/25556141) прийнято податкові повідомлення -рішення від 07.07.06 року №0000312300/0 та №0000302300/0, в яких позивачу були визначені відповідно такі суми податкових зобов'язань: 1) із податку на прибуток підприємств в розмірі 12 583 грн. та штрафної санкції з цього податку в розмірі 2517 грн.; 2) із ПДВ у розмірі 10 067 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 5 033 грн.
Зокрема в акті перевірки зазначено, що позивач порушив пункт 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції від 22.05.97 року із наступними змінами та доповненнями, шляхом завищення валових витрат за 4-й квартал 2005 року на загальну суму 50 332,74 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємств за цей же період на загальну суму 12583,18 грн.; та пункт 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року із наступними змінами та доповненнями, шляхом завищення податкового кредиту із податку на додану вартість (ПДВ) за листопад і грудень 2005 року на загальну суму 10 066,55 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань із ПДВ на таку ж суму.
В пункті 3.1.2 акту перевірки «Валові витрати», зокрема, зазначено , що позивачем було завищено суму валових витрат за 4-й квартал 2005 року на загальну суму 50 332,74 грн. шляхом неправомірного включення до їх складу витрат по оренді приміщення, яке «фактично не використовувалось в фінансово-господарській діяльності підприємства»із посиланням виключно на пункт 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як встановлено в судовому засіданні ТзОВ «Мостнафта» (орендар ) підписало договір оренди приміщень (надалі по тексту договір) № - Ф - 3134-5 від 29.07.2005 року з ВЖГ Франківської райдержадміністрації у м. Львові, (орендодавець), які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Боберського, 2, загальною площею 197,6 кв.м. Вищезазначне приміщення передається для здійснення фінансово -господарської діяльності ТзОВ "Мостнафта", а саме відповідно до п.2 договору цільове використання даного приміщення "... для надання послуг населенню". Факт передачі приміщення підтверджується актом прийому - передачі вих. № 361 від 29.07.2005р., згідно якого стан приміщення незадовільний, потребує ремонту.
Пунктом 5. договору орендоодержувач сплачує орендну плату орендодавцю за кожен місяць. Факт сплати оренди підтверджується : рахунок № 2777 від 31.10.2005р. на суму 36353,49 грн., в т.ч. ПДВ 6058,92 грн; -рахунок № 3298 від 30.11.2005р. на суму 11969,04 грн., в т.ч. ПДВ 1994,84грн; - рахунок № 3801 від 30.12.2005р. на суму 12076,76 грн., в т.ч. ПДВ 2012,79 грн.
Зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку в кореспонденції рахунків Дт. 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", 685 "розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами" Кт 93 "витрати", з подальшим віднесенням до складу валових витрат.
Податковий орган вважає, що оскільки позивачем не представлено доказів ( первинних документів) використання приміщення в господарській діяльності, не представлено доказів здійснення ремонту в даному приміщення, так як згідно акту прийому- передачі воно потребувало ремонту, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат, витрат по оплаті орендної платні.
Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.05.1997р. № 283/97-ВР(із змінами та доповненнями) - " до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті ".
У пункті 3.1.5 акту перевірки під назвою «Податок на додану вартість»зазначено, що позивачем за листопад та грудень 2005 року було зайво включено до податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 10 066,55 грн., сплачену у зв'язку із орендою зазначеного вище приміщення із посиланням на пункт 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ( із наступними змінами і доповненнями) (за яким у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються).
Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994р. (з наступними змінами і доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Слід зазначити, що ст. 1 цього ж Закону визначає, що господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Із наведеного вище вбачається, що вірно зазначено судом першої інстанції, що положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено що всі фактично здійснені витрати платника податку є прямо пов'язані із його господарською діяльністю, хоча б й майбутньою, про що свідчить те, що законодавець у тексті наведених вище норм Закону вжив слова «будь-які витрати», «подальшого використання»та «направлена на ..». Крім того, цей же Закон України дозволяє включення будь-яких витрат до валових витрат не тільки при веденні виробництва чи при продажу продукції (робіт, послуг) і охороні праці, а й також при підготовці та організації таких виробництва чи продажу.
Відповідно до пункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) та датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) та дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язують право платника податку на виникнення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із доказуванням платниками цих податків зв'язку здійснених ними витрат із веденням господарської діяльності, тобто із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тому єдиною та достатньою підставою для включення вартості будь-яких робіт (послуг) до валових витрат є наявність документа, який би засвідчував факт оплати чи отримання платником податку результатів робіт (послуг), а для правомірності включення до податкового кредиту із ПДВ є достатньо факту наявності податкових накладних.
Як вище було зазначено, факт сплати орендної плати, а відтак понесення витрат підтверджується рахунками від 31.10.05 року № 2777, від 30.11.05 року № 3298, від 30.12.05 року № 3801, податковими накладними від 31.10.05 року № 2790, від року № 3298, від 30.12.05 року № 3801 та платіжними дорученнями від 23.11.05 року №
5407, від 24.11.05 року № 54 від 25.11.05 року № 5421, від 09.12.05 року № 5528, від року № 5970.
Крім того, позивач надав договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 20.07.06 року № 1678, із якого вбачається, що зазначені вище нежитлові приміщення, що були предметом договору оренди, були придбані позивачем у власність із внесенням відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Враховуючи факт наявності всіх необхідних господарських та первинних документів, які підтверджували факти оплати орендної плати згідно умов договору оренди з метою майбутнього використання його у господарській діяльності - тобто з метою підготовки та організації продажу товарів (робіт, послуг), позивачем підставно віднесено до валових витрат, витрати по орендній платі, а відтак ПДВ до податкового кредиту.
Слід зазначити, що згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.05 року, пункт 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було викладено в новій редакції (чинній із 31.03.05 року), за якою «якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту». Одночасно за тим же Законом в новій редакції було викладено пункт 7.4.1 статті 7 того ж Закону України «Про податок на додану вартість», за якою «податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)».
Отже враховуючи наведене вище, починаючи із 31.03.05 року до податкового кредиту включаються всі суми ПДВ, фактично нараховані чи сплачені у певному звітному періоді платником ПДВ, цу тому числі із метою майбутнього використання у господарській діяльності.
З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд -
Ухвалив:
Постанову господарського суду Львівської області від 19.10.06 у справі № 5/2604-9/215 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Суддя-доповідач Р. Марко
Судді С. Бойко
Т. Бонк