У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення загальних зборів трудового колективу Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод від 30.09.2001 року і виписки з протоколу зборів від 31.05.2011 року, визнання недійсним повноважень керівника, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод (далі - Підприємство) та ОСОБА_4 про: 1) визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Підприємства від 30.09.2001 року щодо обрання директором ОСОБА_4; 2) визнання недійсною виписки (витягу) з протоколу загальних зборів трудового колективу Підприємства від 31.05.2011 року щодо обрання директором ОСОБА_4; 3) визнання недійсним повноважень керівника Підприємства ОСОБА_4 починаючи з 30.09.2001 року; 4) зобов'язання засновників (власників) Підприємства провести загальні збори по обранню керівника у відповідності до вимог ч. 3 ст. 65 ГК України; 5) стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позову, посилався на те, що трудовий колектив засновників Підприємства зборів по обранню директора Підприємства в 2011 році не проводив і позивач у таких зборах участі не брав; 30.09.2001 року припадає на вихідний день - неділю; рішення про обрання ОСОБА_4 директором приймали не власники Підприємства, а наймані працівники; протокол загальних зборів трудового колективу Підприємства від 30.09.2001 року підроблений; про підробку протоколу позивачу стало відомо у вересні 2011 року; діями ОСОБА_4 позивачу заподіяно моральних страждань.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року в задоволенні позову - відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позову.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності ОСОБА_4, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши апелянта ОСОБА_3 та представника Підприємства - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позов ОСОБА_3 складається з декількох самостійних позовних вимог, які слід розглянути окремо один від одного.

1. Вимога про визнання недійсним рішення зборів Підприємства від 30.09.2001 року про обрання директора.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із Підприємством з 10.04.1987 року по 04.03.2011 року.

Наказом № 32 від 04.03.2011 року позивача було звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону ВР СРСР від 23.11.1989 року № 810-I "Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду" орендне підприємство діє на підставі статуту, що затверджується загальними зборами (конференцією) його трудового колективу. Орендне підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням орендного підприємства.

З постанови прокурора Ужгородської міжрайонної прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.09.2012 року видно, що члени організації орендарів Підприємства зверталися до Ужгородської міжрайонної прокуратури Закарпатської області для проведення додаткової перевірки щодо незаконних дій директора підприємства ОСОБА_4 по приватизації вказаного Підприємства, незаконного звільнення працівників та одноосібного використання прибутку Підприємства, однак у порушенні кримінальної справи відносно директора підприємства ОСОБА_4 по факту незаконних дій за ознаками злочину, передбаченого ст. 364-365 КК України - відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

В ході такої перевірки прокуратурою встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу Підприємства від 30.09.2001 року директором підприємства було обрано ОСОБА_4 строком на 10 років.

Матеріалами справи, зокрема і судовими рішень, які мають силу преюдиції, встановлено, що статут Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" був затверджений загальними зборами трудового колективу 02.12.1991 року та зареєстрований у виконавчому комітеті Ужгородської районної ради народних депутатів, згідно рішення № 180 від 11.12.1991 року.

Пунктами 3.1, 3.2 Статуту Підприємства визначено, що вищим органом управління підприємством є загальні збори трудового колективу, які скликаються по мірі необхідності, але не менше ніж два рази на рік. Загальні збори трудового колективу обирають директора підприємства, а також ревізійну комісію, розглядають та затверджують правила внутрішнього розпорядку.

Ні статутом Підприємства, ні чинним, на час проведення зборів, законодавством не було заборонено проводити загальні збори трудового колективу у вихідні дні. Статут підприємства не містить таких понять як засновники або учасники Підприємства.

Трудовий колектив підприємства складають всі робітники, спеціалісти та інженерно-технічні робітники, які працюють по трудовому договору або контракту (п. 5.1 Статуту Заводу).

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В порушення цих норм процесуального права позивач не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своєї вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу.

Крім цього, оспорюваним рішенням загальних зборів від 30.09.2001 року відповідач ОСОБА_4 був обраний повторно директором підприємства строком на десять років.

На час звернення позивача до суду з позовом (05.11.2012 року) дане рішення загальних зборів вже було реалізоване, а надані директору цими зборами повноваження втратили чинність.

2. Вимога про визнання недійсним виписки з протоколу загальних зборів трудового колективу Підприємства від 31.05.2011 року та визнання недійсним повноважень керівника Підприємства ОСОБА_4

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Визнання недійсним виписки з протоколу загальних зборів трудового колективу Підприємства та визнання недійсним повноважень керівника Підприємства не є способом захисту цивільних прав та інтересів. Його не можна визнати матеріально - правовим заходом примусового характеру, за допомогою якого буде проведено захист (поновлення) порушених прав позивача та вплив на порушника. Такий спосіб захисту порушених прав не передбачений законом і не може бути застосований судом.

Витяг (виписка) з протоколу є документом, що містить певну частину протоколу. Він є короткою формою повного протоколу, в якому вказується зміст прийнятих рішень, або певною частиною (уривком) протоколу, який відображає конкретне окреме питання порядку денного, що оформлений належним чином.

Витяг містить відомості з іншого (основного) документу - протоколу, а тому сам по собі не створює юридичних наслідків.

Повноваження директора Підприємства визначені у Статуті Підприємства, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної ради народних депутатів від 11.12.1991 року № 180 і судом не можуть бути визнані недійсними.

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав (визнання недійсною виписки з протоколу загальних зборів та визнання недійсним повноважень керівника Підприємства) не відповідають способам захисту цивільних прав і до задоволення не підлягають.

3. Вимога про зобов'язання засновників Підприємства провести загальні збори.

Поняття засновники /власники/ Статут Підприємства не містить. Такі особи не встановлені і їх прізвища не зазначені в позовній заяві.

Оскільки засновники Підприємства не встановлені і не залучені судом першої інстанції до участі у справі в якості відповідачів зобов'язувати їх щось робити (скликати та провести збори) не можливо.

4. Вимога про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Позивач наявність моральної шкоди та основних умов відповідальності ОСОБА_4 не довів.

Тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову колегія суддів вважає правильним.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: