ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 Справа № 912/682/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Феоктістов О.В., представник за довіреністю № 821-10 від 29.07.2014;

від віповідача: Гаврилова О.В., представник за довіреністю № 07/01-158 від 25.12.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.02.2015 по справі № 912/682/14 (головуючий суддя Змеул О.А., судді Поліщук Г.Б., Тимошевська В.В.)

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Креатив», м. Кіровоград

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», м. Кіровоград

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2015 року рішенням господарського суду Кіровоградської області по даній справі позов задоволено.

Визнано недійсним договір № П-01/2627-ПГ/2012 на постачання природного газу (для промислових та комунально-побутових підприємств) від 01.10.2012 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» та Приватним акціонерним товариством «Креатив».

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» на користь Приватного акціонерного товариства «Креатив» витрати на сплату судового збору у сумі 1218,00 грн. та витрати на сплату за проведення судової експертизи суми 1771,20 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване підписанням вищезазначеного договору від імені ПрАТ «Креатив» іншою особою, з деяким наслідуванням підпису генерального директора Бойко А.М., що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи та свідчить про відсутність волевиявлення ПрАТ «Креатив» на укладення спірного договору на постачання природного газу, що на думку суду є порушенням норм ч. 3 ст. 203 ЦК України, і підставою для визнання спірного договору недійсним.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована, неповним з'ясуванням, недоведеністю та невідповідністю висновків обставинам, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність підстав для визнання недійсним договору, оскільки вважає, що сторонами було досягнуто згоди по всім умовам спірного договору, умови останнього виконувалися сторонами добровільно та в повному обсязі, а тому навіть якщо позивачем і було перевищено повноваження в момент підписання спірного договору то в подальшому правочин був схваленим ПрАТ «Креатив», про що свідчать дії про прийняття договору до виконання, прийняття обсягів природного газу, використання їх у господарській діяльності, підписання актів приймання-передачі природного газу та виконання послуг по його транспортуванню, здійснення оплати спожитих обсягів природного газу, тощо.

Також апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що умови спірного договору повністю відповідають Типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженому Постановою НКРЕ України від 22.09.2011 № 1580, не суперечать йому, а лише конкретизують його умови.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2015.

10.03.2015 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 10:15 год. 17.03.2015.

17.03.2015 у судовому засіданні представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги з додатком до неї підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.02.2015 по справі № 912/682/14 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Креатив» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення по справі без змін, свої заперечення виклав у відповідних відзивах на апеляційну скаргу (а. с. 82-84, 151-153 том 2).

17.03.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 між Приватним акціонерним товариством «Креатив» (споживач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (постачальник) укладено договір № П-01/2627-ПГ/2012 на постачання природного газу (для промислових та комунально-побутових підприємств (далі- договір)).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник постачає у 2012 році природний газ (далі-газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірі, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. п. 2.1., 2.6., 2.7. договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 «Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік» до договору.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Постачальник та споживач, не пізніше 31 (тридцять першого) [30 (тридцятого)] числа звітного місяця складають акт щодо фактично поставлених постачальником обсягів природного газу споживачу у відповідному місяці, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Даний акт є підставою для проведення споживачем остаточного розрахунку.

Пунктом 4.2. договору, визначено ціну за 1000,0 м3 природного газу, яка складає 4719,216 грн. з ПДВ.

Згідно п. 10.1. цей договір набирає чинності з 1 вересня 2012 року та укладається на строк до 31 грудня 2012 року.

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 «Договірні обсяги постачання газу», у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Матеріали справи не містять доказів того, що у строки, встановлені договором, позивачем заявлялася вимога до відповідача про припинення дії договору.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 № 1580, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 за № 1155/19893, затверджено Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом (п. 1) та постановлено суб'єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом до 1 січня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог та доповнень до позовної заяви (а. с. 3-6, 74-76, 181-182 том 1), позивач просив визнати недійсним договір від 01.10.2012 № П-01/2627-ПГ/2012, посилаючись на наступне:

- договір не відповідає вимогам закону, зокрема, умовам Типового договору;

- генеральним директором ПрАТ «Креатив» Бойко О.М., під час укладення спірного договору перевищено обсяг своїх повноважень, оскільки відповідно до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відстотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою, а у випадку коли вартість майна або послуг перевищує 25 відсотків вартості активів акціонерного товариства, рішення про вчинення правочину приймається загальними зборами акціонерів. Відповідно до статті 31 статуту ПрАТ «Креатив», вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів.

- спірний Договір від імені ПрАТ «Креатив» підписано не генеральним директором Бойко О.М., а іншою особою, тобто в даному випадку відсутнє волевиявлення ПрАТ «Креатив» на укладення договору на постачання природного газу, що є порушенням ч. 3 ст. 203 ЦК України та в силу дії ст. 215 ЦК України є підставою для визнання даного договору недійсним.

Розглядаючи дану справу, місцевий господарський суд на підставі висновку експертизи (а. с. 169-171 том 1) визнав недійсним договір на постачання природного газу, виходячи лише з того, що спірний договір від імені ПрАТ «Креатив» підписаний не генеральним директором Бойко А.М., а іншою особою з деяким наслідуванням його підпису, що свідчить про відсутність волевиявлення ПрАТ «Креатив» на укладення спірного договору на постачання природного газу та є порушенням норм ч. 3 ст. 203 ЦК України.

При цьому, місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки іншим позовним вимогам позивача.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з правовою позицією місцевого господарського суду, якої останній дійшов у своєму рішенні, з огляду на наступне.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи у справі, проведеної на виконання ухвали суду від 14.05.2014, встановлено, що спірний договір від імені ПрАТ «Креатив» підписаний не генеральним директором Бойко А.М., а іншою особою з деяким наслідуванням його підпису.

При цьому, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно п. 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Місцевим господарським судом не досліджувалися питання, які б свідчили про наступне схвалення правочину позивачем, а саме: письмові звернення уповноваженого органу до відповідача, докази поставки відповідачем природного газу за договором та його використання позивачем у своїй господарській діяльності, здійснення позивачем оплат за спожиті об'єми отриманого природного газу.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів встановила, що на виконання умов укладеного між сторонами спірного договору, на підтвердження споживання ПрАТ «Креатив» природного газу, директором товариства підписані акти приймання-передачі природного газу та виконання послуг по його транспортуванню, а також позивачем здійснено оплати за постачання природного газу за 2012 рік з посиланням на спірний договір, як призначення платежу (а. с. 207-211, 214, 215, 221, 231, 236, 239 том 1, а. с. 4-15 том 2).

Додатковим доказом схвалення спірного правочину, колегія суддів вважає також направлення позивачем на адресу відповідача листа від 13.12.2012 № 1084-13/Кр про помісячне узгодження договірних обсягів на постачання природного газу на 2013 рік, згідно Додатку № 2 до договору № П-01/2627-ПГ/2012 на постачання природного газу від 01.10.2013, а також гарантійного листа від 30.01.2013 № 97-13/Кр про здійснення оплати за поставлений в січні 2013 року газ 4-5 лютого 2013 року та прохання відповідача не здійснювати відключення ПрАТ «Креатив» від системи газозабезпечення (а. с. 112-113 том 1).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що господарським судом не було належним чином досліджено первинної документації по договору № П-01/2627-ПГ/2012 щодо здійснення сторонами господарської діяльності за оскаржуваним договором на предмет реального виконання договору (поставки відповідачем природного газу та оплати позивачем обсягів спожитого газу), у зв'язку з чим і не досліджено питання про подальше схвалення такого договору.

Отже, колегія суддів вважає дії позивача такими, що свідчать про схвалення спірного договору, який в силу приписів статті 241 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на невідповідність спірного договору умовам Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ України від 22.09.2011 № 1580 «Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом», з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 204 ЦК України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (Постанова ВГСУ від 29.05.2013 № 11).

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено того, що спірний договір суперечить конкретним нормам законодавства, які передбачають такі наслідки як визнання договору недійсним у випадку не відповідності чи суперечності цим нормам.

Так, колегія суддів, детально дослідивши умови затверджених між сторонами пунктів: п. 2.7, п. 3.3.1, п. 3.3.2, п. 3.3.3, п. 3.5, п. 3.6 - п. 3.10, п. 3.11 (п.п. 3.11.1-3.11.5), п. 3.12 (п.п 3.12.1-3.12.18), п. 3.13. - 3.15, п. 3.17. п. 4.3, п. 5.2.6, п. 5.3.12-5.3.19, п. 5.5, п. 6.2.3 - п.6.2.10, п. 8.5, п. 8.6) Договору на постачання природного газу (для промислових та комунально-побутових підприємств) № П-01/2627-ПГ/2012 від 01.10.2012, встановила лише додаткову деталізацію та конкретизацію умов договору а саме:

- положення п. 2.7. договору стосується складання акта фактично поставлених обсягів природного газу та повною мірою відповідають умовам визначеним сторонами в п. 2.6. та п. 2.8 договору і відповідно п. 2.6. та п. 2.7. Типового договору;

- пунктом 3.3.1. сторонами визначено ГОСТи вимірювального комплексу;

- пунктом 3.3.2. сторонами визначено коефіцієнт коригування при розрахунках витрат природного газу та методику, згідно якої визначається даний коефіцієнт;

- пунктом 3.3.3. сторонами погоджено пломбування ЗВТ;

- пунктом 3.5. сторонами погоджено порядок повірки ЗВТ;

- пунктами 3.6.-3.7. сторони погодили складання актів встановлення та зняття пломб, відключення та підключення (пломбування, розпломбування) систем і обладнання;

- пунктами 3.8. - 3.11. (п.п. 3.11.1.-3.11.5.) сторони визначили порядок обчислення кількості газу на підставі роздрукованих добових та місячних звітів при використанні автоматичних обчислювачів автоматизованих комплексів, коректорів та журналів обліку споживання газу;

- пунктами 3.12. (п.п. 3.12.1.-3.12.18., 3.13.) визначено випадки визнання недостовірними результатів вимірювання вузлів обліку та оформлення відповідного акту;

- пунктом 3.14. погоджено порядок та терміни зберігання роздруківок автоматичних обчислювачів та актів;

- пунктом 3.15. визначено можливість регулювання технічною угодою порядком обліку, обмеження (припинення) транспортування газу та доступу представників Постачальника;

- пункт 3.16. є тотожним п. 3.5. Типового договору, а пункт 3.17. повною мірою відповідає п. 3.6. Типового договору з конкретизацією ГОСТу. Відповідно твердження позивача, викладені в позовній заяві, що даний пункт відсутній в умовах Типового договору є такими що суперечить дійсним обставинам справи;

- пунктом 4.3. договору, визначено порядок зміни ціни на газ, у разі прийняття уповноваженими органами відповідних рішень щодо зміни ціни на газ;

- пунктом 5.2.6. визначено порядок та підстави дострокового розірвання договору;

- пунктами 5.3.12. - 5.3.19. визначено порядок надання журналів обліку споживання газу та погодинних роздруківок, що одержанні з автоматичних обчислювачів за кожен день звітного місяця; дотримання правил безпеки систем газопостачання, призначення відповідальних осіб за правильність та достовірність обліку газу та достовірну передачу інформації про витрати газу; порядок та строки подання звітів про кількість спожитого природного газу, взаємодію сторін у разі зміни параметрів газу, проведення ревізій лічильників газу, згідно паспорту виробника, обслуговування внутрішніх та зовнішніх газових мереж, які знаходяться у власності споживача (позивача);

- пунктом 5.5. визначено розмір запасу резервного палива, який необхідно мати підприємствам включеним до «Графіку переведення підприємств на резервні види палива»;

- пунктами 6.2.3. - 6.2.10. визначено відповідальність сторін;

- пункт 8.5. визначає перелік документів, якими підтверджується настання обставин форс-мажору;

- пунктом 8.6. - визначено право обох сторін на дострокове розірвання договору у випадку, коли строк дії обставин непереборної сили продовжуються більше ніж 30 днів. Крім того, вказаним пунктом передбачено повернення постачальником споживачу попередньої оплати за умови розірвання даного договору з підстав наведених даним пунктом.

Що стосується пункту 3.3. (абз. 1, 2, 4, 5, 6), яким передбачено порядок визначення кількості реалізованого газу, - він повною мірою відповідає п. 3.3. Типового договору. Даний пункт сторонами було лише більш конкретизовано (деталізовано) і розгорнуто (містить вимоги до ЗВТ), у той час як Типовий договір обмежується тільки посиланням на вузли обліку, що визначені у додатку № 1 до договору. Також даним пунктом конкретизовано визначення обсягів газу у разі споживання менше 1 куб в міс.

Так як Сторонами було конкретизовано умови п. 3.3. договору, відповідно останній збільшився на 2 абз., ніж передбачено Типовим договором. Цим спростовуються аргументи позивача про відсутність положень визначених Типовим договором і тим більше про невідповідність.

- пункт 3.4. договору ідентичний за змістом п. 3.4. Типового договору. Частину першу цього пункту було конкретизовано сторонами - визначено, що постачальник має право здійснювати контроль за правильністю застосування відповідних коефіцієнтів при підрахунках витрат газу, а також вимагати позачергової повірки цих приладів органами Держстандарту України.

- пункт 4.7. договору повною мірою відповідає п. 4.6. Типового Договору. (договір було конкретизовано п. 4.3. (стосовно положень даного пункту пояснення наведено вище) - відповідно нумерація пунктів змістилася). Першу частину даного пункту було конкретизовано сторонами строком здійснення оплати «...до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки».

- пункт 8.2. договору повною мірою відповідає п. 8.2. Типового договору - сторони конкретизували перелік форс-мажорних обставин.

Отже, порівняльний аналіз колегією суддів положень спірного договору з положеннями Типового договору, на невідповідність яких посилається позивач у позовній заяві, свідчить лише про конкретизацію (деталізацію) деяких умов договору, що не суперечить діючому законодавству, а тому є відсутніми підстави для визнання недійсним спірного договору.

Крім того, згідно Акту планової перевірки дотримання ліцензіатом ВАТ «Кіровоградгаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, здійсненої за період з 23.09.2013 по 11.10.2013, комісією встановлено, що ВАТ «Кіровоградгаз» привело у відповідність до вимог Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом свої договірні відносини з 01.01.2012 зі споживачами всіх категорій, яким здійснює постачання природного газу, крім населення (а .с. 23 -72 том 1).

Посилання позивача на те, що генеральним директором ПрАТ «Креатив» Бойко О.М., під час укладення спірного договору перевищено обсяг своїх повноважень, оскільки відповідно до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину приймається загальними зборами акціонерів, колегія суддів вважає неправомірним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Порядок прийняття рішення про вчинення акціонерним товариством значних правочинів врегульовано положеннями статті 70 «Значний правочин» Закону України «Про акціонерні товариства».

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Згідно ч. 3 цієї ж статті, якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Згідно п. 1 Додатку № 2 до договору на постачання природного газу «Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік», постачальник здійснює протягом 2012 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 1950,000 тис. куб. м.

Пунктом 4.2. договору, визначено ціну за 1000,0 м3 природного газу, який складає 4719,216 грн. з ПДВ.

Отже, сторони дійшли згоди на поставку природного газу на загальну суму (1950,000 х 4719,216 грн.) = 9202471,20 грн.

На підставі поданих до суду документів звітності (Балансу на 31.12.2011 р. Форма № 1) (а. с. 89-91 том 1), колегією суддів встановлено, що згідно звіту про фінансовий стан ПрАТ «Креатив» станом на 31.12.2011, вартість його активів складала 4294768000,00 грн., 10 % від якої відповідно становить 429476800,00 грн., а 25 % становить 1073692000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що оспорюваний договір не був для позивача значним правочином, в розумінні ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», а відтак не потребував рішення наглядової ради або загальних зборів акціонерів ПрАТ «Креатив».

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.02.2015 по справі № 912/682/14.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.02.2015 по справі № 912/682/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Креатив» відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Креатив» (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31145251) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (25006, м. Кіровоград, вул. А. Тарковського, 67, ідентифікаційний код 03365222) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 609,00 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Справу № 912/682/14 повернути до господарського суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2015.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд