Головуючий у 1 інстанції - Іванов  В.М.

                                                                                              Суддя-доповідач -  Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                           П О С Т А Н О В А

     Іменем України

11 липня  2008 року                                                                  справа № 22-а- 7019/07

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И  Л  А :

13  грудня  2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про  стягнення недоотриманих  сум на оздоровлення за 2002-2007 роки   в сумі   6930 гривень.

            Постановою Петровського районного  суду   м. Донецька   від   19 травня  2008  року позовні вимоги позивача було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто  1590  гривень -  допомога на оздоровлення за   2007 рік.

            Не погодившись з таким рішенням, управління праці та соціального захисту населення  Петровської  районної  у   м. Донецьку  ради  подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом   норм матеріального права.

            Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Петровського району  м. Донецька  як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС (надалі - ЧАЕС) 1  категорії та   інвалідом    3 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 рік і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення  інвалідам 3 групи,  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, яка на час виплати такої допомоги позивачу дорівнювала   420  гривень.

            В судовому засіданні позивач  заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

            Представник  відповідача підтримав   доводи вказані в  апеляційній  скарзі  та  просив  апеляційну скаргу  задовольнити,  а  постанову  суду  першої  інстанції скасувати в  повному  обсязі.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення  сторін,  перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне останню задовольнити частково.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1  є  інвалідом  3 групи,  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення   інвалідам  3 групи,  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії - 4  мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

В 2001-2004 роках Управління виплатило ОСОБА_1. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 26 грн. 70 коп., установлену постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова №836).

В 2005 та 2006 роках Управління виплатилоОСОБА_1.  щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 100 грн., установлену постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова №562).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 67 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", конкретні розміри всіх видів доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір щорічної допомоги на оздоровлення до липня 2005 року не збільшувався, в той час як Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2001 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік", "Про Державний бюджет України на 2004 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати збільшувався неодноразово. Визначені наведеною Постановою та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри щорічних грошових виплат на оздоровлення значно нижчі за відповідні, передбачені ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", кратні розміри мінімальної заробітної плати, і тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин суд застосував нормативний акт вищою юридичної сили - Закон України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХП.

Тому з урахуванням фактично отриманих позивачем сум і розміру мінімальної заробітної плати з відповідача на користь позивача стягнуто не донараховані та несплачені грошові кошти на оздоровлення у сумі 7138 гривень виходячи із розрахунку:

за 2003 рік - (185 гривень х 4) - 26,70 гривень = 718.5 гривень

за 2004 рік - (262 гривень х 4) - 26, 70 гривень = 1026.50 гривень

за 2005 рік - (332 гривні х 4) - 90 гривень = 1238 гривень.

За 2007рік - (460 гривеньх4) -90 гривень = 1590 гривень

            Суд першої інстанції  визнав дії відповідача правомірними при   відмові нарахувати позивачеві допомогу на оздоровлення в 2006 році  оскільки  дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

            Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі по 26, 70 гривень за 2003,2004 роки та  по 90 грн. за 2005,2007 роки суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

            Задовольняючи частково  позовні вимоги   ОСОБА_1. частково  суд   виходив з того, що позивач  пропустив   строк  на звернення до суду за захистом порушеного права, який  передбачено ст.  99  КАС України,  але    суд першої інстанції    не зазначив на підставі  чого  зроблено   висновок  щодо пропуску строку  звернення  до суду.  В порушення  вимог  ч. 2 ст. 99  КАС України  суд не    вказав, коли позивач дізнався  про порушення  його   права.  За вказаних  умов   застосування положень ст. 99  КАС України до правовідносин, що виникли  між сторонами,  є   необґрунтованим  та таким, що суперечить матеріалам справи.

            Порушення   вимог   процесуального права   призвели до  неправильного вирішення   справи судом першої інстанції.

            Відповідно  до ч. 1 ст.  195    КАС України  апеляційний  суд   може вийти за межи  доводів апеляційної скарги   в разі встановлення     під час  апеляційного   провадження порушень,   допущених судом  першої інстанції, які призвели до неправильного  вирішення справи.

            На підставі викладеного колегія суддів вважає, що    підлягають задоволенню  позовні  вимоги  ОСОБА_1. в частині  стягнення     з відповідача коштів на оздоровлення за  2003, 2004, 2005 та  2007   роки відповідно до наведеного вище розрахунку.

            Враховуючи  вищевикладене,   колегія  суддів   дійшла висновку, що   судом першої інстанції   при   прийнятті постанови   були  порушені вимоги   норм процесуального  права, що призвело до неправильного  вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202,  ст. 205, ст. 207.  ст.  211, ст..212 ст. 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, 

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу  Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради  - задовольнити частково.

Постанову  Петровського райсуду м. Донецька  від  19 травня   2008 року - скасувати.

Стягнути з   Управління праці  та соціального захисту населення      Петровської районної у м. Донецьку ради за рахунок  коштів  Державного бюджету   на користь ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення  за   2003, 2004,  2005, 2007  роки  у  розмірі   4573 грн. (чотири   тисячі  п'ятсот   сімдесят   три грн.)

Постанова набирає законної сили з   моменту  її  проголошення.

Повний текст постанови  буде складений   14 липня  2008 року.

Постанова   може бути оскаржена до Вищого  Адміністративного  суду України  протягом  1  місяця з моменту  виготовлення  у повному обсязі.

Головуючий                                                                               О.А.Нікулін

Судді:                                                                                         Г.М.Міронова

                                                                                                    К.П.Горбенко