ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.15р. Справа № 904/898/15

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (м. Дніпропетровськ) в особі Нікопольського управління по експлуатації газового господарства (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 2013/ТП-ПР-092551 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 01.08.2013 у загальному розмірі 8 595 грн. 58 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Черненко А.А. провідний юрисконсульт (довіреність № 968 від 22.12.2014)

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію від

06.08.2002; паспорт)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Нікопольського управління по експлуатації газового господарства (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) заборгованість за договором № 2013/ТП-ПР-092551 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 01.08.2013 у загальному розмірі 8 595 грн. 58 коп., який виник, у зв'язку з перерахунком об'єму газу, спожитого у період з 9 год. 00 хв. 23.07.2014 по 9 год. 00 хв. 30.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 2013/ТП-ПР-092551 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 01.08.2013. Так, позивач посилається на те, що внаслідок закінчення строку дії повірки засобів вимірювальної техніки, які встановлені споживачу (відповідачу) за адресою: АДРЕСА_1, на підставі пункту 5.13. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання" (далі - Правила) позивачем було виконано технічний розрахунок від 31.07.2014 за спожитий в період з 9 год. 00 хв. 23.07.2014 по 9 год. 00 хв. 30.07.2014 природний газ неопломбованим газовим обладнанням: ВПГ "Junkers" та котлу "Baxi Slim" 1.490 iN, за результатами якого нараховано відповідачу 9 030 грн. 21 коп. За рахунок часткової оплати в липні 2014 року в сумі 240 грн. 00 коп. та переплати в сумі 194 грн. 63 коп., яка обліковувалась за відповідачем, сума була зменшена на вказані суми та стала складати 8 595 грн. 58 коп. Наявність вказаного боргу і є причиною спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 26.02.2015.

У судове засідання 26.02.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач 23.02.2015 подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на наступне.

Відповідно до пункту 5.13.1 Правил перерахунки об'єму протраспортованого газу проводяться за період відсутності (несправності) засобів вимірювальної техніки, починаючи з дня проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття засобів вимірювальної техніки до моменту встановлення повірених засобів вимірювальної техніки, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача. Відповідач посилаються на те, що в порушення вказаних вимог, позивачем було здійснено розрахунок, виходячи із цілодобової роботи засобів вимірювальної техніки (газового обладнання), які встановлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, відповідач у відзиві наголошує, що згідно умов Технічної угоди застосуванням цілодобової роботи газового обладнання при здійсненні технічного розрахунку можливе лише за умови наявності винних дій з боку споживача щодо засобу обліку. А позивач в своєму розрахунку виходив з того, що лічильник газу обслуговує два газових засоби.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов котел "Baxi Slim" 1.490 iN являється одноконтурним і згідно з технічною документацією може використовуватися виключно для опалення приміщень.

Другий газовий засіб ВПГ "Junkers" являє собою двоконтурний котел і може використовуватись як для опалення приміщень, так і для нагріву води.

Необхідність перерахунку спожитого газу виникла в період з 23.07.2014 по 30.07.2014 р. - це літній період і в опаленні приміщень необхідності не може бути.

Таким чином, газовий одноконтурний котел "Baxi Slim" 1.490 iN у даний період для опалення приміщень не використовувався. Відповідачем експлуатувався лише котел ВПГ "Junkers" виключно для нагріву води для купання робітників після робочої зміни.

Крім того, відповідач наголошує, що згідно з правилами трудового розпорядку, його підприємство працює з 9.00 до 18.00, з вихідними - субота та неділя, а отже за період з 23.07.2014 по 30.07.2014 на його підприємстві було лише 5 робочих днів (40 робочих годин) та 2 вихідних (26.07.2014 та 27.07.2014).

Таким чином, відповідач вважає, що позивач при розрахунку використав дані, що суперечать пункту 5.13.1, 5.13.2 Правил та пункту 2.9.1, 2.9.1.4 Технічної угоди (додаток № 3), а також не взяв до уваги режим праці підприємства відповідача.

Як вбачається з розрахунків позивача, доданих до позову, за період з 01.08.2013 по 30.07.2014 відповідач спожив найбільший обсяг за місяць у 0,095 тис.куб.м у січні 2014 року. Нараховане споживання газу за липень 2014 року в об'ємі 1,431 тис.куб.м більш ніж у 2 рази перевищує споживання газу за весь період дії договору з серпня 2013 року по червень 2014 року, а також більш ніж у 23 рази вище середньомісячного споживання газу за той же період.

Відповідач вважає, що своїми розрахунками позивач штучно завищив об'єм спожитого ним газу за розрахунковий період, використавши лише ті дані та вчинив лише ті дії, які призвели за результатами їх застосування до максимальної суми вартості спожитого газу. Враховуючи вказані обставини, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 26.02.2015 відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Так, ухвалою суду від 26.02.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.03.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Позивачем 11.03.2015 було долучено до справи додаткові докази, а саме: технічний розрахунок на суму 9 030,21 грн.; докази направлення відповідачу технічного розрахунку; додаткові пояснення по справі; акт звірки з приводу технічного розрахунку; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. У додаткових поясненнях позивач додатково обґрунтував позовні вимоги та наполягав на їх повному задоволенні.

У судовому засіданні 11.03.2015 відповідач наполягав на тому, що позивачем під час здійснення технічного розрахунку неправомірно не прийнято до уваги режим роботи його підприємства, при цьому доказів, на підтвердження того, що за вказаною адресою знаходиться станція технічного обслуговування відповідач долучити до справи не мав можливості, у зв'язку з чим просив суд призначити судове засіданні на іншу дату, з метою надання часу для долучення відповідних доказів.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.03.2015 оголошувалась перерва по 19.03.2015.

У судовому засіданні 19.03.2015 позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини і докази, що визначені ним у попередній судових засіданнях.

Відповідачем долучено до матеріалів справи докази того, що за вказаною адресою знаходить станція технічного обслуговування з п'ятиденним тижнем роботи та режимом роботи з 9:00 до 18:00, у зв'язку з чим, відповідач просив суд врахувати вказані обставини при винесенні рішення у справі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.03.2015 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.08.2013 між Нікопольським управлінням по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 2013/ТП-ПР-092551 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (далі - договір) (а.с.12-15), відповідно до умов якого постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору (пункти 1.1., 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться у додатку 2 до договору.

У додатку 2 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання № 2013/ТП-ПР-092551 від 01.08.2013 сторони узгодили договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік, а саме: постачальник здійснює протягом 2013 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 0,800 тис.куб.м.

Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу (пункт 2.3. договору).

Кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 2.5. договору споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком № 2. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.6.3. договору).

У пунктах 10.1. та 10.2. договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У додатку 1 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання № 2013/ТП-ПР-092551 від 01.08.2013 сторони узгодили, що у відповідача на пункті призначення встановлено газоспоживне обладнання у відповідній кількості та відповідного типу та режиму роботи, а саме:

- один котел "Baxi Slim" з номінальною витратою газу 5,5 куб.м./год., тип приладу обліку газу - Октава-А, витрата газу приладом на добу - 132 куб.м. Режим роботи 24 години, без вихідних днів;

- один ГК "Junkers" з номінальною витратою газу 2,8 куб.м./год., тип приладу обліку газу - 66-1, № 583456 2004р., витрата газу приладом на добу - 67,2 куб.м. Режим роботи 24 години, без вихідних днів.

Відповідно до пункту 5.6.2. Організації та порядку проведення повірки засобів вимірювальної техніки (ДСТУ 2708:2006) позитивні результати первинної, періодичної та позачергової повірки засобів вимірювальної техніки засвідчують відбитком повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки і (або) свідоцтвом про повірку чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів.

Повірочні тавра засвідчують позитивні результати повірки засобів вимірювальної техніки. Відбитки повірочних та калібрувальних тавр наносять на засоби вимірювальної техніки, експлуатаційні документи (паспорти, свідоцтва) згідно з документами на методику повірки чи калібрування відповідно до Правил виготовлення, застосування і зберігання тавр повірочних та калібрувальних (ДСТУ 3968-2000).

Так, матеріали справи свідчать про те, що станом на 23.07.2014 у газоспоживного обладнання відповідача закінчився строк міжповірочного інтервалу, а саме: у лічильника Октава - А 66-1, № 583696 - останній запис про повірку в паспорті на побутовий газовий лічильник № 583696 датовано 22.07.2009 (а.с.21).

В подальшому, на підставі звернення відповідача до відповідача, 30.07.2014 газопостачальне обладнання відповідача було позивачем відключено від системи газопостачання, що підтверджується актом на відключення газових приладів побутових лічильників газу (ПЛГ) від 30.07.2014, складного о 9:00 годині 30.07.2014.

Так, між позивачем та відповідачем підписано додаток 3 до договору - Технічну угоду на здійснення контролю за обліком газу від 30.12.2013 (далі - Технічна угода), предметом якої є організація та здійснення постачальником обліку витрат природного газу споживача і його приймання-передача.

Так, позивач посилається на пункт 2.9. розділу 2 додатку 3 до договору, в якому передбачено, що визначений за допомогою вузла обліку газу об'єм поданого споживачу газу вважається недійсним та перерахунки об'єму поданого газу проводяться постачальником, зокрема, у випадку, якщо вичерпано термін дії свідоцтва про повірку або атестацію лічильника газу, коректора (обчислювача), звужуючого пристрою, перетворювачів тиску, різниці тиску та температури (пункт 2.9.1.4. Технічної угоди).

Відповідно до пункту 2.9.1. Технічної угоди перерахунок поданого об'єму газу проводиться за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Пунктом 3.12.2. Правил користування природним газом для юридичних осіб затверджених Постановою НКРЕ від 13.09.2012 № 1181 визначено, що перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу проводяться у випадках:

- тимчасової відсутності засобів вимірювальної техніки (зняття засобів вимірювальної техніки на періодичну чи позачергову повірку, ремонт, експертизу);

- непридатності до застосування (несправності) засобів вимірювальної техніки за результатами експертизи, повірки та/або технічної перевірки вузла обліку;

- наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, інші несправності засобів вимірювальної техніки, що впливають на облік газу;

- пропущення строків повірки засобів вимірювальної техніки.

Так, після закінчення строку дії повірки засоби вимірювальної техніки вважаються непридатними до застосування і перерахунок обсягу спожитого газу проводиться відповідно до вимог нормативних документів, починаючи з дня, наступного після дати закінчення строку повірки.

Так, виходячи із того, що у додатку 1 до договору - Переліку комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначено вихідній дані для здійснення вказаного перерахунку, позивачем було здійснено технічний розрахунок від 31.07.2014, в якому зазначено, що на виконання договірних зобов'язань по договору № 2013/ТП-ПР-092551 від 01.08.2013, представником позивача згідно з пунктом 5.13. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання" виконано технічний розрахунок від 31.07.2014 за спожитий в період з 9 год. 00 хв. 23.07.2014 по 9 год. 00 хв. 30.07.2014 природний газ неопломбованим газовим обладнанням: ВПГ "Junkers" та котлом "Baxi Slim" 1.490 iN, за результатами якого встановлено кількість спожитого газу за вказаний період - 1 394 куб.м. газу та, відповідно, нараховано відповідачу 9 030 грн. 21 коп. плати за вказаний обсяг природного газу.

Розрахунок здійснений у зв'язку із закінченням міжповірочного інтервалу лічильників та з урахуванням того, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться наступне газоспоживне неопломбоване обладнання:

- один ВПГ "Junkers" з номінальною потужністю згідно з технічною характеристикою - 2,8 куб.м./год., кількість годин роботи - 168, разом кількість спожитого газу - 470 куб.м.;

- один котел "Baxi Slim" з номінальною потужністю згідно з технічною характеристикою - 5,5 куб.м./год., кількість годин роботи - 168, разом кількість спожитого газу - 924 куб.м. Всього, за вказаним технічним розрахунком позивача, відповідачем за період з 9 год. 00 хв. 23.07.2014 по 9 год. 00 хв. 30.07.2014 спожито 1 394 куб.м. природного газу.

На підставі вказаного технічного розрахунку та з урахуванням Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) від 30.04.2014 № 576, Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) від 30.04.2014 № 583, Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) від 30.05.2014 № 786, Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 30.04.2014 № 578 визначено вартість розрахованого за технічним розрахунком від 31.07.2014 обсягу спожитого газу у розмірі 9 030 грн. 21 коп.

Так, 28.11.2014 на адресу відповідача було направлено претензію № 1 щодо сплати заборгованості за поставлений газ за технічним розрахунком по договору, яка відповідачем була отримана 18.12.2014 згідно поштового повідомлення. Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Отже, при визначенні ціни позову позивачем враховано, що відповідачем у липні 2014 року була здійснена проплата в сумі 240 грн. 00 коп., а також у відповідача обліковувалась переплата в сумі 194 грн. 63 коп., отже сума була зменшена на вказані суми та стала складати 8 595 грн. 58 коп. (9 030,21 - 240,00 - 194,63 = 8 595,58). Наявність вказаного боргу і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення) регулюються Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою НКРЕ від 13 вересня 2012 року № 1181, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1715/22027 (далі - Правила користування природним газом).

Згідно з пунктом 1.4. Правил користування природним газом, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві (субспоживачеві) природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач (субспоживач) зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалося постачання природного газу відповідачу на підставі договору № 2013/ТП-ПР-092551 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 01.08.2013.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за №67/11941 (далі - Правила обліку природного газу), а також згідно з Технічною угодою, що є додатком 3 до договору та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його розподілу.

Згідно з пунктом 5.9. Правил обліку природного газу, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку газу та порушення правил його експлуатації, а також за використання ЗВТ з вичерпаним терміном повірки.

Відповідно до пункту 3.8. Правил користування природним газом, власник комерційного обліку або суб'єкту господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору, забезпечує належний технічний стан ЗВТ та проведення періодичної повірки у визначений строк.

Періодична повірка ЗВТ здійснюється за рахунок власників цих ЗВТ у строки, встановлені нормативними документами (пункт 3.12.1. Правил № 1181).

Також пунктом 5.3.4. договору передбачено обов'язок споживача щодо забезпечення збереження і цілісності вузлів обліку та пломб на них і на газовому обладнанні, у тому числі відключеному від системи газопостачання, що знаходяться на території об'єктів споживача, відповідності ЗВТ, встановлених на комерційному вузлі обліку газу тим, які зазначені у проектній документації на вузол обліку, вчасне проведення державної повірки ЗВТ встановлених на комерційних вузлах обліку газу, недопущення прострочення терміну повірки ЗВТ, встановлених на вузлі обліку газу.

У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо перерахунку за спожитий природний газ та/або здійснення оплати згідно з проведеним перерахунком сторони можуть звернутися до територіальних підрозділів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, або до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення вищевказаних законодавчих норм та умов договору, не здійснив вчасної державної повірки ЗВТ.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мали місце, внаслідок закінчення міжповірочного інтервалу газоспоживного (неопломбованого) обладнання, об'єктивно оцінивши технічний розрахунок від 31.07.2014, проаналізувавши його вихідні дані та підсумок у системному зв'язку з умовами договору, фактичними обсягами споживання природного газу відповідачем за період з липня 2013 року по липень 2014 року (які у даному випадку можуть бути орієнтиром та носять об'єктивний характер), надавши оцінку всім цим доказам у сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що здійснений технічний розрахунок від 31.07.2014 є необґрунтованим, а визначені ним кількісні показники є штучно завищеними та такими, що не відповідають дійсним та фактичним обставинам, а отже його висновки не можуть бути враховані беззаперечно та у повному обсязі при винесенні рішення.

До вказаного висновку суд прийшов з огляду на наступне:

- сама назва спірного договору (договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання) вже свідчить про те, що газопостачання відбувається на об'єкт з визначеним режимом роботи. Абсолютна більшість підприємств має режим роботи - з 9:00 до 18:00. Підприємства з цілодобовим (змінним) чи більш тривалим режимом роботи складають меншість (виключення). Якщо навіть припустити, що газове обладнання може працювати й у неробочий час для обігріву приміщень, оскільки режим роботи вказаного обладнання ніяким чином не пов'язаний з режимом роботи самого підприємства, та не може бути беззаперечно визначений та прив'язаний лише до режиму роботи підприємства, то вказане припущення також спростовується тим, що у період, що розглядається був неопалювальний сезон;

- у додатку 2 до договору - Договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік визначено, що постачальник здійснює протягом 2013 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 800 куб.м., в той же час, як у технічному розрахунку за 7 діб позивачем нараховано - 1394 куб.м. (199,14 куб.м. на добу) спожитого газу. Жодних належних та допустимих доказів того, що сторони внесли зміни до обсягу постачання та споживання природного газу протягом 2014 року позивач суду не надав. Отже, позивач припустив, що відповідач міг спожити 6 173,34 куб.м. (199,14 куб.м.х31 день) газу за один літній місяць. А також те, що у літній місяць відповідач міг за 4 доби спожити договірний річний обсяг газу;

- технічний розрахунок від 31.07.2014 здійснений за період з 23.07.2014 по 30.07.2014, що є літнім періодом, в який, зазвичай, газове обладнання, якщо і використовується, то лише для нагріву води чи в інших цілях, але в будь-якому випадку споживання природного газу у вказаний період є мінімальним по відношенню до середньорічного показника споживання природного газу. Суд вважає це об'єктивною обставиною, яка не може бути не врахована при прийнятті рішення у даній справі;

- здійснивши системний аналіз умов договору, додатку 2 до договору - Договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік та вихідних даних, які застосовані позивачем під час здійснення технічного розрахунку від 31.07.2014, суд прийшов до висновку про їх повну невідповідність та відсутність будь-якого узгодження між ними. Так, господарським судом здійснено розрахунок середньомісячних витрат відповідача на газопостачання, в результаті якого встановлено, що за період з серпня 2013 року по червень 2014 року середній місячний показник витрати відповідача по оплаті послуг з газопостачання склав 286 грн. 35 коп. на місяць.

Якщо виходити із суми, яка нарахована позивачем у технічному розрахунку за період з 23.07.2014 по 30.07.2014 (за сім діб - 9 030 грн. 21 коп.), то витрати відповідача на газопостачання у липні 2014 року, на думку позивача, повинні складати 39 990 грн. 93 коп. (9 030,21 : 7 = 1 290,03 - це витрати на день, 1 290,03 х 31 день (в липні) = 39 990 грн. 93 коп.). Тобто, об'єктивно існуючий середньомісячний показник в 286 грн. 35 коп. ніяким чином не може бути співрозмірним з сумою 39 990 грн. 93 коп., оскільки перевищує її майже у 140 разів.

Так, після здійснених розрахунків, суд прийшов до висновку, що навіть, якщо виходити із того, що для відповідача настали несприятливі наслідки, внаслідок порушення ним вимог законодавства в частині проведення своєчасної повірки газового обладнання, що ним використовується, не може надати господарському суду правові підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності шляхом стягнення перерахованої суми за спожитий природний газ у спірний період у визначеній позивачем сумі, внаслідок її повної невідповідності об'єктивним фактам, що встановленні при вирішення вказаного спору.

Обґрунтованим та адекватним у даній ситуації може вважатися розрахунок, здійснений, зокрема, із врахуванням режиму роботи підприємства відповідача - з 9:00 до 18:00 (9 годин) та з урахуванням вихідних днів - 26.07.2014 та 27.07.2014.

Так, до матеріалів справи відповідачем долучені докази, які підтверджують, що за адресою, де встановлене спірне газопостачальне обладнання: АДРЕСА_1 знаходиться станція технічного обслуговування. Вказане підтверджується договором оренди приміщення № 3 від 01.07.2013, додатком 11 до договору про постачання електричної енергії № 1669 від 07.08.2013. Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучені правила внутрішнього трудового розпорядку ФОП ОСОБА_1, з яких вбачається, що на підприємстві встановлений режим роботи з 9:00 до 18:00, перерва з 13:00 до 14:00. Більш об'єктивним доказом нецілодобової роботи підприємства відповідача є додаток 11 до договору про постачання електричної енергії № 1669 від 07.08.2013, в якому визначено, що станція технічного обслуговування, розташована за адресою: АДРЕСА_1, має кількість робочих днів на тиждень - 5 днів, кількість годин на добу - 11. При цьому, відповідачем у судовому засіданні пояснено, що у вказаній графі (кількість годин на добу) зазначений показник режиму роботи електроустановки споживача (години використання струмоприймачів), оскільки на його об'єкті використовується зовнішнє освітлення у нічний час, а отже енергопостачальною організацію визначений середній показник. Але в будь-якому випадку вказані у додатку 11 відомості суперечать тим даним, що застосовані позивачем у технічному розрахунку, навіть за умови визначення цілодобового режиму роботи у додатку 1 до договору, що не відповідає дійсним обставинам.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що розрахунок заборгованості повинен проводитися наступним чином:

1) час роботи газового обладнання - 9 год./добу х 5 днів роботи = 45 год. роботи:

- 45 год. роботи х номінальну потужність 5,5 м.куб./год. = 247,5 м.куб. природного газу - це за котлом "Baxi Slim";

2) час роботи газового обладнання - 9 год./добу х 5 днів роботи = 45 год. роботи:

- 45 год. роботи х номінальну потужність 2,8 м.куб./год. = 126 м.куб. природного газу - це за ВПГ "Junkers". А всього, за період з 9 год. 00 хв. 23.07.2014 по 9 год. 00 хв. 30.07.2014 - 373,5 куб.м. природного газу.

Судом здійснено наступний розрахунок заборгованості:

1) 373,5 куб.м. : 1000 куб.м. х 6 477,91 грн. (ціна за 1000 куб.м. газу) = 2 419 грн. 50 коп.;

2 419, 50 грн. - 240,00 грн. (планова оплата) - 194,63 грн. (переплата) = 1 984 грн. 87 коп. (заборгованість).

Приймаючи рішення, суд виходив також із наступного.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховую, що згідно з частиною 2 статті 5 Господарського кодексу України серед конституційних основ правового господарського порядку в Україні визначено, зокрема, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.

Відповідно до частини 5 статті 27 Господарського кодексу України органам державної влади, у тому числі судам, як органам державної судової влади, забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання-монополістів, зокрема позивача, що діє у сферах природних монополій та на суміжному ринку.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Отже, суд прийшов до висновку, що здійснюючи технічний розрахунок, позивач штучно завищив та нічим не обґрунтував вихідні дані (цілодобовий режим роботи, два вихідних дня у суб'єкта господарювання), не здійснив аналіз їх узгодження з об'єктивними фактами (середньомісячні витрати на газопостачання відповідача протягом дії договору, договірний річний обсяг газу і т.д.), що може свідчити про порушення позивачем принципів добросовісності, розумності та справедливості під час вказаних дій. Крім того, вказані принципи були порушені при визначені режиму роботи підприємства відповідача у додатку 1 до договору, який містить дані, які не відповідають дійсності, у зв'язку з чим судом не було враховано висновки спірного технічного розрахунку та розраховані у ньому величини, а також відомості, визначені у вказаному додатку до договору.

На підставі вищевикладеного, вимоги про стягнення заборгованості у зв'язку з перерахунком обсягу спожитого природного газу задовольняються частково у сумі 1 984 грн. 87 коп., з огляду на проведений судом перерахунок заборгованості.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53201, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 03340920) в особі структурного підрозділу Нікопольського управління по експлуатації газового господарства (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Сєрова, 51; ідентифікаційний код 24607907) 1 984 грн. 87 коп. - боргу та 421 грн. 89 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 23.03.2015.

Суддя Ю.В. Фещенко