ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 922/4352/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача - Станішевський І.С. - за довіреністю від 13.05.2014р. № 14-125;

від відповідача - Лагутін І.В. - за довіреністю від 07.07.2014р. № 33-05/31,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (вх.№4351Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2014р. у справі № 922/4352/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки, Харківська обл.,

про стягнення 355198,49 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2014р. у справі №922/4352/14 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)- 102264,44 грн. 3% річних, 248843,47 грн. інфляційних втрат, 7022,16 грн. судового збору. В частині стягнення 3% річних у розмірі 4090,58 грн. - відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" умов договору купівлі-продажу природного газу від 02.07.2012р. № 346-БО, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до боржника наслідків прострочення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до умов договору та положень Закону.

При цьому, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне включення до періоду прострочення виконання грошового зобов'язання день погашення відповідачем існуючої заборгованості шляхом заліку зустрічних однорідних вимог та задовольнив позовні вимоги в цій частині в розмірі 102264,44 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2014р. у справі № 922/4352/14 в частині розподілу судових витрат, поклавши 7022,16 грн. судового збору на позивача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Зокрема, Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5", посилаючись на ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зазначає про наявність підстав для покладення витрат по сплаті судового збору на позивачу у справі, в наслідок неправомірних дій якого виник господарський спір між сторонами.

У зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., на підставі розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. відкладено розгляд апеляційної скарги. Зобов'язано позивача та апелянта у справі за три дні до судового засідання надати суду розрахунок інфляційних втрат в розмірі 139539,52 грн., зобов'язання зі сплати яких припинилося на підставі заяви про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 27.12.2013р. №01-12/2160 з зазначенням розміру інфляційних втрат по кожному окремому періоду.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 19.02.2015р. оголошено перерву.

13.03.2015р. Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" подано додаткові пояснення щодо неможливості надання відповідного розрахунку інфляційних втрат позивача, зобов'язання зі сплати яких припинилося на підставі заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 27.12.2013р. № 01-12/2160 (вх.№4087).

У зв'язку з хворобою судді Гетьмана Р.А., на підставі розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2014р. у справі № 922/4352/14 змінити в частині розподілу судових витрат, поклавши 7022,16 грн. судового збору на позивача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, колегія суддів дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.07.2012р. між ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", (продавець), з однієї сторони, і Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (покупець), з другої сторони, керуючись Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", іншими нормативними документами, уклали договір, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 10900,00 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.1 договору продавець передає покупцеві газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 гривень.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом жовтня - грудня 2012 року поставила, а апелянт прийняв природний газ на загальну суму 49768693,53 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 року з урахуванням корегуючого акту приймання-передачі природного газу від 14.11.2013 року на суму 2745762,50 грн., актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 року з урахуванням корегуючого акту приймання-передачі природного газу від 14.11.2013 року на суму 18591003,17 грн., актом приймання-передачі природного газу від 14.11.2013 року на суму 28431927,86 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 17-21).

Проте, Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" умови договору від 02.11.2012р. щодо строку оплати за отриманий ним природний газ не виконало, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 49768693,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на адресу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" була надіслано претензію щодо негайної сплати основного боргу в сумі 49768693,53 грн., нарахованих штрафних санкцій на загальну суму 8676761,64 грн. (а.с.24, 25).

27.12.2013р. Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" листом №01-12/2159 визнало претензію позивача від 27.12.2013р. № 266836/1.5-13 про сплату основного боргу в сумі 49768693,53 грн., нараховані штрафні санкції на загальну суму 8676761,64 грн. (а.с. 26).

27.12.2013р. Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заяву № 01-12/2160 про припинення зобов'язань, в тому числі за договором від 02.07.2012р. № 346-БО, заліком зустрічних однорідних вимог, яку останній отримав 27.12.2013р. (а.с. 27-29).

При цьому, порушення апелянтом умов договору від 02.07.2013р. №346-БО стало підставою для звернення ПАТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовною заявою до господарського суду Харківської області про стягнення додатково 106355,02 грн. 3 % річних та 248843,47 грн. інфляційних втрат за період з 02.12.2013р. по 27.12.2013р.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Характер встановлених між сторонами договірних відносин свідчить, що договір від 02.07.2012р. №346-БО має правову природу договору поставки.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з п 7.1 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Також, відповідно до п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачаться з матеріалів справи, апелянт не заперечує факт неналежного виконання взятих на себе умов договору від 02.07.2012р. №346-БО щодо строку оплати поставленого йому природного газу та проведення розрахунків за отриманий природний газ лише 27.12.2013р. шляхом подання позивачу заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 01-12/2160.

При цьому, відповідно до претензії від 27.12.2013р. № 26-6836/1,5-13 розрахунок боргу 3% річних та інфляційних втрат за договором від 02.07.2012р. № 346-БО, зобов'язання з оплати якого припинено на підставі вказаної заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, здійснено за наступні періоди: за поставку природного газу у жовтні 2012 року - за період з 15.11.2012р. по 01.12.2013р. у сумі 86180,44 грн.; за поставку природного газу у листопаді 2012 року - за період з 15.12.2012р. по 01.12.2013р.; за поставку природного газу у грудні 2012 року - за період з 15.01.2013р. по 01.12.2013р. (а.с.24, 25).

Як вбачається з позовної заяви, період, за який здійснено донарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням договору від 02.07.2012р. № 346-БО, визначено з 02.12.2013р. по 27.12.2013р.

Колегія суддів зазначає, що з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, пленум Вищого господарського суду України в п.1.9 постанови № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" дав наступні роз'яснення: день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи, що на підставі заяви від 27.12.2013р. № 01-12/2160 про припинення зобов'язань зарахування зустрічних однорідних вимог припинено основне зобов'язання зі сплату боргу за договором від 02.07.2012р. № 346-БО, таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтоване включення позивачем в період, за який здійснено донарахування 3% річних та інфляційних витрат, день отримання зазначеної заяви № 01-12/2160 , а саме 27.12.2013р.

Відповідно до п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах позовних вимог, дійшла висновку про правомірність оскаржуваного рішення в частині стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 102264,44 грн. 3% річних, а також 248843,47 грн. інфляційних втрат.

Щодо посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок розміру витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, з урахуванням правил округлення чисел до відповідного розряду та частковим задоволенням позовних вимог, дійшла висновку, що сума судового збору, яка підлягає стягненню з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", складає 7022,16 грн., що свідчить про правильність здійснення місцевим господарським судом перерозподілу судових витрат між сторонами у справі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо судовий спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від вирішення спору.

Тобто, в даному випадку застосування норми пов'язане з оцінкою судом причин виникнення спору.

Відповідно до п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дії позивача щодо звернення з відповідним позовом до місцевого господарського суду є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та спрямовані на захист своїх прав та законних інтересів.

Крім того, місцевим господарським судом, з чим погоджується і колегія суддів, встановлено, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій ПАТ "Харківської ТЕЦ-5", які полягали в порушенні умов договору купівлі-продажу природного газу від 02.07.2012р. № 346-БО, укладеного між сторонами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України під час перерозподілу витрат по сплаті судового збору між сторонами, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення в цій частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факт порушення місцевим господарським судом вимог діючого законодавства під час розподілу витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви між сторонами у справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2014р. у справі №922/4352/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2014р. у справі №922/4352/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.03.2015р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.