УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року березня «19» дня Колегія суддів Судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючий Карташов О.Ю.
Члени суду Савченко В.О., Свинцова Л.М.
при секретарі Форощук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення
місцевого Слов'яносербського районного суду Луганської області від 29 листопада 2007 року за позовом
ОСОБА_1 до Торгового дому «Астар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Слов'яносербського районного суду Луганської області від 29 листопада 2007 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТД «Астар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, вирішено стягнути з ТД «Астар» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1574, 82грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000грн., вирішено питання про відшкодування судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, дслідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Справа № 22ц-1080\2008р. Категорія 23.
Головуючий в інстанції Кобзій Т.І. Доповідач Карташов О.Ю.
Так, у липні 2007р. ОСОБА_13вернувся до суду з позовом до ТД «Астар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування позову позивач посилаючись на те, що 28.12.2005р. о 8 годині на автодорозі вул. Панфілова у м. Зимогір'я, з вини ОСОБА_2, водія відповідача ТД «Астар», який керував автомобілем ГАЗ - 3307 державний номер НОМЕР_1 та порушив вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнення транспортного засобу відповідача з керованим ним автомобілем ВАЗ-2101 державний номер НОМЕР_2, у результаті якої він отримав тілесні ушкодження, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 3010, 28грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000грн.
При цьому, зазначав, що внаслідок ДТП він знаходився на лікуванні в медичній установі і на придбання ліків затратив суму - 1108, 73грн., на харчування суму - 861, 55грн., на транспорт для поїздок в лікарню, до слідчого, в суд суму - 610грн., в результаті пригоди були пошкоджені його речі вартістю 1430грн. Відповідачем добровільно було відшкодовано шкоду в сумі - 1000грн.
Моральна шкода складається з стресу, перенесеному в момент ДТП, порушення встановленого ритму життя, страху, психологічних переживань, пошкодження здоров'я.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що водій відповідача є винним у скоєні ДТП, а тому відповідач повинен нести матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, розмір якої - 1574, 82грн. складається з витрат позивача на лікування - 1108, 73грн., транспорт - 610грн., за пошкоджені речі - 856, 09грн., за вирахуванням суми відшкодованої шкоди.
Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 60 ЦПК України „Обов'язки доказування і подання доказів" встановлено, що:
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи вбачається, що за фактом скоєного ДТП, ОСОБА_2 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, постановою місцевого Слов'яносербського районного суду Луганської області від 20.06.2007р., кримінальна справа закрита на підставі п. 4 ст. 6 КПК України та ст. 1 Закону України «Про амністію».
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З роз'яснень п. 4 Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", вбачається, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо).
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевий суд при винесені рішення по справі в частині стягнення матеріального збитку не прийняв до уваги письмові докази про його матеріальні витрати, пов'язані з придбанням ліків, і не задовольнив позов в
даній частині, а при вирішені питання щодо відшкодування моральної шкоди не прийняв до уваги всі його моральні страждання.
Проте, колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають шдстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Так, позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в частині витрат на лікування, задоволені судом в повному обсязі, в сумі заявленій в позові - 1108, 73грн., що була підтверджена в ході судового розгляду.
Питання про відшкодування моральної шкоди вирішено судом першої інстанції відповідно до норми ст. 1167 ЦК України, з урахуванням роз'яснень п. 9 Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові № 4 від 31.03.95 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 (v0005700-01) від 25.05.2001р., а саме, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 304 п. 1, ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення місцевого Слов'яносербського районного суду Луганської області від 29 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Торгового дому «Астар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.