Справа № 750/5993/14 Провадження № 22-ц/795/385/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Сапон А. В. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М.

при секретарі:Сахаровій К.О.

за участю:ОСОБА_5, її представника - ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, ОСОБА_9, його представника - ОСОБА_10

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення коштів за договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.11.2014 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення коштів за договором поруки - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 50 000 грн. за договором поруки. В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_9 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів поставки та поруки - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 500 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.206-209). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2014року,виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_12.(а.с.98,99), спадкоємцями майна ОСОБА_11,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є її донька ОСОБА_13 та її мати ОСОБА_5

Від ОСОБА_5, особи, яка не брала участі у справі, на вказане рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга, за якою апеляційним судом було відкрито апеляційне провадження. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 06.11.2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення коштів за договором поруки; вимоги зустрічного позову ОСОБА_9 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів ОСОБА_5 просить задовольнити. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване нею рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Апелянт вказує, що вона не погоджується з наявністю договору поставки від 12.03.2012року, який було укладено між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_11 Апелянт вказує, що відповідно до умов договору поставки, ФОП ОСОБА_11 не приходила до згоди укласти в забезпечення виконання зобов'язань по ньому договору поруки, тим більш з ОСОБА_9, договір поруки не містить підпису ФОП ОСОБА_11 Апелянт зазначає, що при вирішенні спору по суті суд не взяв до уваги норми статей 11,509,712 Цивільного кодексу України, статей 173,174,265 Господарського кодексу України. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що ФОП ОСОБА_7 не надав письмових замовлень, а всі видаткові накладні підписані не ФОП ОСОБА_11, а іншої особою-ОСОБА_14., яка не мала відповідних повноважень отримувати товар в інтересах сторони договору - ФОП ОСОБА_11 На думку апелянта, судом не прийнято до уваги норми статей 237,244 ЦК України, статей 1,3,9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'',Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995року. Апелянт вказує, що на отримання товару ОСОБА_14 не мала відповідних повноважень, зокрема, довіреності на одержання цінностей, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи(керівника) про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей; матеріали справи не містять довіреностей ФОП ОСОБА_11, виданих ОСОБА_14 на одержання товару за накладними. Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження господарських операцій по поставці товару ФОП ОСОБА_11, зокрема, яким чином та в якій спосіб здійснювалась доставка товару, наявність товарно-транспортних накладних.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів ч.1статті 303, статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з приписами ч.1,ч.2 статті 11 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.2-3), фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_9 про стягнення коштів за договором поруки, посилаючись на те, що між ними укладено договір поруки від 12.03.2012року, за яким поручитель ОСОБА_9 поручається перед кредитором ФОП ОСОБА_7 за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 свого обов'язку за договором поставки від 12.03.2012 року, укладеним між нею та ФОП ОСОБА_7 Згідно умов договору поруки, а саме п.2, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, ОСОБА_9 відповідає перед ФОП ОСОБА_7 частково: у розмірі 50 000 гривень. ФОП ОСОБА_7 в позовній заяві стверджував, що відповідно до вказаного договору поставки, він поставив ФОП ОСОБА_11 товар на загальну суму 8 127 030грн., при цьому заборгованість ФОП ОСОБА_11 перед ним за договором поставки від 12.03.2012року складає 5 149 799 грн., оскільки вона частково сплатила йому кошти за поставлений товар в розмірі 2 269 191грн., товар на суму 708 040грн.було повернуто постачальнику. На підставі статей 526,553,554 ЦК України, оскільки ФОП ОСОБА_11 було порушено зобов'язання за договором поставки, забезпечене порукою, ФОП ОСОБА_7 просив стягнути з ОСОБА_9 50 000грн.за договором поруки.

ОСОБА_9 звернувся із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_7 про визнання недійсними: договору поставки від 12.03.2012 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 та договору поруки від 12.03.2012 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_9.(а.с.46-48). Підставою для визнання вказаних договорів недійсними ОСОБА_9 зазначав ту обставину, що ФОП ОСОБА_11 не підписувала договір поставки від 12.03.2012 року. Таким чином, ОСОБА_9 стверджував, що недійсність договору поставки від 12.03.2012 року на підставі того, що ФОП ОСОБА_11 його не підписувала, тягне за собою і недійсність договору поруки від 12.03.2012 року.

Задовольняючи вимоги позову ФОП ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення 50 000грн. за договором поруки, суд першої інстанції виходив з норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також з того, що згідно матеріалів справи (а.с.4-5), 12.03.2012 року між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було укладено договір поруки. Відповідно до п.1 укладеного договору поруки, поручитель ОСОБА_9поручається перед ФОП ОСОБА_7 за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 свого обов'язку за договором поставки від 12.03.2012 року, укладеним між кредитором і боржником. Згідно п.2 укладеного договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором частково: у розмірі 50 000 гривень. Суд першої інстанції зазначив, що 12.03.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 укладено договір поставки (а.с.6-7), який підписано сторонами та скріплено печаткою. Згідно п. 1.1 договору поставки, постачальник - ФОП ОСОБА_7 зобов'язується передати у власність (поставляти) взуття (надалі - товар), в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець - фізична особа-підприємець ОСОБА_11 зобов'язується в термін та на умовах, передбачених цим договором, прийняти такий товар та оплачувати його вартість. Відповідно до п. 8.1 договору поставки, даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому разі до повного виконання покупцем зобов'язань з оплати поставленого товару.Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує, що обставини отримання товару за договором поставки та часткової сплати коштів за вказаний товар сторонами по справі визнані та не заперечувалися. Виходячи з того, що поручитель ОСОБА_9 відповідає перед ФОП ОСОБА_7 за невиконання зобов'язання з оплати за поставлений товар в розмірі 50 000 гривень, але вказані кошти в добровільному порядку не сплатив, чим порушив умови договору поруки та законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, суд першої інстанції задовольнив вимоги позову ФОП ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення коштів за договором поруки.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.08.2014року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу стосовно підпису ФОП ОСОБА_11 на договорі поставки від 12.03.2012року (а.с.54-55), висновок судового експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 08.10.2014року №2751/2752/14-24 міститься в матеріалах справи (а.с.66-74). В ході судового розгляду даної справи в суді першої інстанції клопотань від учасників судового розгляду з приводу призначення по справі додаткової або повторної експертизи не надходило.

Відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову про визнання недійсними договорів, суд першої інстанції з посиланням на норми статті 203, ч.2статті 207,208,215; ч.1 статті 218 ЦК України виходив з того, що доводи ОСОБА_9 відносно того, що ФОП ОСОБА_11 не підписувала договір поставки від 12.03.2012 року, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи та спростовуються тим, що оспорюваний договір містить печатку ФОП ОСОБА_11 і підпис ОСОБА_11 Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує, що обставини отримання товару за договором поставки від 12.03.2012року та часткової сплати коштів за вказаний товар сторонами по справі визнані та не заперечувалися. З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для визнання договору поставки від 12.03.2012 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11, недійсним. Враховуючи дійсність договору поставки, суд першої інстанції вказав, що відповідно, і відсутні підстави для визнання недійсним договору поруки від 12.03.2012 року, укладеним між фізичною особою - ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, рішення судом ухвалено на основі встановлених по справі обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вказане рішення суду від 06.11.2014року сторонами по справі не оскаржується. В ході апеляційного розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_9 виконано дане рішення суду в частині стягнення з нього на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 50 000 грн. за договором поруки та 500грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, що підтверджується квитанціями: №246045958 від 26.11.2014року та №246046072 від 26.11.2014року (а.с.203).

В апеляційній скарзі (а.с.104-108) ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 06.11.2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення коштів за договором поруки; вимоги зустрічного позову ОСОБА_9 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів ОСОБА_5 просить задовольнити. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване нею рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Апелянт вказує, що вона не погоджується з наявністю договору поставки від 12.03.2012року, який було укладено між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_11 Апелянт вказує, що відповідно до умов договору поставки, ФОП ОСОБА_11 не приходила до згоди укласти в забезпечення виконання зобов'язань по ньому договору поруки, тим більш з ОСОБА_9, договір поруки не містить підпису ФОП ОСОБА_11 Апелянт зазначає, що при вирішенні спору по суті суд не взяв до уваги норми статей 11, 509, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 265 Господарського кодексу України. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що ФОП ОСОБА_7 не надав письмових замовлень, а всі видаткові накладні підписані не ФОП ОСОБА_11, а іншої особою-ОСОБА_14., яка не мала відповідних повноважень отримувати товар в інтересах сторони договору - ФОП ОСОБА_11 На думку апелянта, судом не прийнято до уваги норми статей 237,244 ЦК України, статей 1,3,9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'',Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995року. Апелянт вказує, що на отриманні товару ОСОБА_14 не мала відповідних повноважень, зокрема, довіреності на одержання цінностей, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи(керівника) про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей; матеріали справи не містять довіреностей ФОП ОСОБА_11, виданих ОСОБА_14 на одержання товару за накладними. Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження господарських операцій по поставці товару ФОП ОСОБА_11, зокрема, яким чином та в якій спосіб здійснювалась доставка товару, наявність товарно-транспортних накладних. Апелянт також зазначає, що господарські операції, щодо дійсності яких сторони спору висловлюють протилежні за змістом міркування, в разі їх фактичного здійснення мали отримати відповідне відображення у документах бухгалтерського та податкового обліку, проте, такі документи в судовому засіданні не досліджувались.

В ході апеляційного розгляду даної справи представником апелянта були заявлені клопотання щодо призначення по справі почеркознавчої експертизи (а.с.211), економічної експертизи(а.с.212-215), технічної експертизи (а.с.216-218). В судовому засіданні апеляційного суду представник ФОП ОСОБА_7-ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечували проти призначення по справі вказаних експертиз. Відповідно до ч.2 статті 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як зазначено в рішенні суду першої інстанції (а.с.84-88), обставини отримання товару за договором поставки від 12.03.2012року та часткової сплати коштів за вказаний товар сторонами по справі визнані та не заперечувалися.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вищезазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Необхідно зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права особи та можливість його захисту в обраний нею спосіб.

Згідно з приписами ч.1, ч.2 статті 11 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, справу було судом розглянуто в межах заявлених сторонами позовних вимог, згідно поданих ними позовів та доказів(а.с.2-3, а.с. 46-48).

В ході апеляційного розгляду даної справи представником апелянта були заявлені клопотання щодо призначення по справі почеркознавчої експертизи(а.с.211), економічної експертизи(а.с.212-215), технічної експертизи(а.с.216-218). В судовому засіданні апеляційного суду представник ФОП ОСОБА_7-ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечували проти призначення по справі вказаних експертиз. Відповідно до ч.2 статті 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як зазначено в рішенні суду першої інстанції (а.с.84-88), обставини отримання товару за договором поставки від 12.03.2012року та часткової сплати коштів за вказаний товар сторонами по справі визнані та не заперечувалися.

Обставини, на які посилається апелянт в доводах апеляційної скарги та питання, які апелянт просить поставити на вирішення експертиз в заявах про призначення по справі економічної (3 питання) та технічної (15 питань) експертиз(а.с.212-215,216-218), не є предметом і підставами заявлених по справі позовів;справу судом першої інстанції розглянуто в межах заявлених сторонами позовних вимог, згідно ч.1 статті 11 ЦПК України; і як встановлено в ході апеляційного розгляду даної справи, сторони по справі рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржують.

Відповідно до ч.1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Приймаючи до уваги вищенаведене та межі заявлених у суді першої інстанції позовних вимог (а.с.2-3, 46-48), приписи ч.1,ч.2 статті 11 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення коштів за договором поруки та яким задовольнити вимоги зустрічного позову ОСОБА_9 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України регламентує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Виходячи з правових приписів вказаних норм закону, ОСОБА_5 має право на звернення до суду з відповідним позовом.

Також необхідно зазначити, що предметом обговорення апеляційного суду було питання щодо припинення поруки у зв'язку зі смертю ОСОБА_11, за договором поруки від 12.03.2012року, згідно ч.3 статті 559 ЦК України та п.4 вказаного договору поруки, відповідно до якого порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. З даного приводу ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду було представлено його письмове повідомлення від 30.04.2014року ФОП ОСОБА_7 з приводу того, що він відповідно до укладеного договору поруки від 12.03.2012року у зв'язку зі смертю ОСОБА_11 буде виконувати зобов'язання за даним договором (а.с.210).Таким чином, відбулась згода поручителя, тобто, ОСОБА_9 поручився за нового боржника, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору поруки, зокрема, п.4, і вказана згода була виражена діями поручителя, а саме, направленням ОСОБА_9 відповідного повідомлення ФОП ОСОБА_7 30.04.2014року (а.с.210).

В ході апеляційного розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_9 виконано рішення суду першої інстанції від 06.11.2014року в частині стягнення з нього на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 50 000 грн. за договором поруки та 500грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, що підтверджується квитанціями: №246045958 від 26.11.2014року та №246046072 від 26.11.2014року (а.с.203).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого судом в межах заявлених позовних вимог на основі обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: