У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015 Справа №607/13072/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючого - судді Стельмащука П.Я.;

- при секретарі Музика О.М.,

- за участю представника заявника (відповідача, боржника) – ОСОБА_1,

- позивача (стягувача) – ОСОБА_2,

- представника позивача (стягувача) – ОСОБА_3,

- представника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення апеляційного суду Тернопільської області від 02.12.2014р. по справі №607/13072/14-ц,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про відстрочку на шість місяців виконання рішення апеляційного суду Тернопільської області від 02.12.2014р. по справі №607/13072/14-ц про стягнення із нього на користь ОСОБА_2 190000,00 грн., як компенсацію вартості її частки у спільному майні подружжя та 801,30 грн. судових витрат. В обґрунтування заяви посилається на погіршення матеріального стану, важкий стан здоров’я, необхідність стаціонарного лікування в медичному закладі, а також необхідність сплачувати аліменти на користь позивача на утримання їх спільної дитини.

Представник заявника (боржника) в судовому засіданні підтримала заяву та просила її задовольнити з підстав наведених у заяві та наданих суду усних поясненнях.

Позивач (стягувач) та її представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення заяви з підстав її необґрунтованості та відсутності виняткових обставин для відстрочки виконання рішення суду. Пояснили, що з моменту ухвалення рішення боржником нічого не сплачено на виконання рішення суду, боржник ухиляється від виконання, відчужив належне йому нерухоме майно.

Представник органу ДВС при вирішення питання про відстрочення виконання рішення поклався на думку суду.

При розгляді заяви судом встановлено наступне.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 02.12.2014р. по справі №607/13072/14-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 190000,00 грн., як компенсацію вартості її частки у спільному майні подружжя та 801,30 грн. судових витрат

28.01.2015р. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист на виконання даного рішення суду.

Оглядом матеріалів виконавчого провадження ВП №46323045 судом також становлено, що постановою державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 09.02.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №46323045 з виконання вищевказаного виконавчого документа.

Постановою державного виконавця від 18.02.2015р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_5.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.02.2015р., за ОСОБА_5 до 04.12.2014р. було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. З 04.12.2014р. право власності припинено.

На запит державного виконавця від 17.02.2015р. Держсільгоспінспекція повідомила, що за боржником сільгосптехніка не зареєстрована.

Іншої інформації про майновий стан боржника матеріали виконавчого провадження не містять.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 є суб’єктом підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 06.07.2005р.

Боржник сплачує аліменти позивачу за рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26.12.2014р. в розмірі 3500,00 грн.

Із виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 вбачається, що останній має захворювання хребта (остеохондроз, спондилоартроз).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про не обґрунтованість заяви, не підтвердження її матеріалами справи та необхідність відмовити у задоволенні заяви з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. А згідно ч. 4 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

З матеріалів справи судом не встановлено виняткових випадків, які б давали можливість відстрочити виконання рішення суду. Лише наявність захворювання хребта (опорно-рухового апарату) не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду. Боржнику слід довести належними та допустимими доказами, що це захворювання потребує тривалого стаціонарного лікування із чіткою вказівкою про тривалість такого лікування, що в свою чергу обґрунтовує неможливість вчинення боржником будь-яких дій на виконання рішення суду протягом конкретного періоду.

Також не може бути підставою для відстрочення виконання наявність іншого зобов’язання (аліментів) та низького рівня заробітку (доходів), так як дані обставини не спростовують принципу обов’язковості виконання усіх рішень суду, які набрали законної сили.

Держаний виконавець, в порядку і строки визначені Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативними документами, виконує рішення суду, у тому числі вправі звернути стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, звернути стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

При цьому суд вважає за можливе роз’яснити заявникові, що згідно п. 3 ч. 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження може бути зупинено у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі.

Керуючись статтею 373 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення апеляційного суду Тернопільської області від 02.12.2014р. по справі №607/13072/14-ц - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено буз участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий П.Я.Стельмащук