ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. справа № К2/107-12/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13

за первісним позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісема»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

про визнання статуту частково недійсним та зобов'язання повернути майно

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісема»

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Реверта»

про визнання права власності на нерухоме майно

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Акціонерного товариства «Реверта»

до 1. ОСОБА_2,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісема»

про визнання статуту частково недійсним та визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників:

від ОСОБА_2: не прибув

від ТОВ «Нісема»: відсутній

від ОСОБА_1: ОСОБА_7 (договір №СВВ-02 від 03.12.2013)

від ОСОБА_3: не прибув

від ОСОБА_4: не прибув

від ОСОБА_5: не прибув

від АТ «Реверта»: Левіцький Є.В. (довіреність №2.5.2-14/89 від 16.12.2014)

Савчук М.Ю. (довіреність №2.5.2-14/89 від 16.12.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.10.2012 ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісема» (далі-ТОВ «Нісема»/відповідач) про визнання недійсним статуту відповідача у редакції від 15.03.2012 в частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташованого в АДРЕСА_1, та зобов'язання повернути позивачу вказане нежитлове приміщення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2012 (суддя Наріжний С.Ю.) порушено провадження у справі № К2/107-12 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2012 прийнято зустрічний позов ТОВ «Нісема» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в АДРЕСА_1 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 до участі у даній справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Акціонерне товариство «Реверта» (далі-АТ «Реверта»/третя особа).

Рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі №К2/107-12/13 у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю, а зустрічні позовні вимоги задоволено. Визнано за ТОВ «Нісема» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в АДРЕСА_1 та вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 у справі № К2/107-12/13 залишено без змін, а також визнано недійсним іпотечний договір №2.1.16.4-07/22-ЕІЕ від 23.08.2007, укладений між АТ «Парекс Банк» та ОСОБА_1

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 рішення господарського суду Київської області від 25.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 у справі № К2/107-12/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2013 (суддя Бацуца В.М.) справу №К2/107-12/13 призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2013 позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - АТ «Реверта» до ОСОБА_2, ТОВ «Нісема» про визнання за АТ «Реверта» права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в АДРЕСА_1 та визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема», зареєстрованого Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 15.03.2012, в частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу спірного нежитлового приміщення, прийнято для спільного розгляду з первісним та зустрічним позовами у даній справі.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю, прийнято відмову ТОВ «Нісема» від зустрічного позову та припинено провадження у справі у вказаній частині, позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору задоволено. Визнано за АТ «Реверта» права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в АДРЕСА_1 та визнано недійсним статут ТОВ «Нісема», зареєстрований Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 15.03.2012, в частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу спірного нежитлового приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у даній справі скасовано в частині задоволення позовних вимог АТ «Реверта» та припинено провадження у вказаній частині; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі №К2/107-12/13 скасовано та передано справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду даної справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 скасовано в частині задоволення позовних вимог АТ «Реверта» та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заявлених АТ «Реверта» позовних вимог відмовлено повністю. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 скасовано в частині скасування рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заявлених АТ «Реверта» позовних вимог. Рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 в цій частині залишено в силі. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 залишено без змін.

12.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог АТ «Реверта».

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2015 відновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13, вказану заяву прийнято та призначено до розгляду на 03.03.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області від 03.03.2015 та 10.03.2015 розгляд означеної заяви ОСОБА_1 відкладався на 10.03.2015 та 17.03.2015 відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників заявника та АТ «Реверта», суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2015:

1. у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю;

2. прийнято відмову ТОВ «Нісема» від зустрічного позову і припинено провадження у справі у в частині зустрічних позовних вимог;

3. позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - АТ «Реверта» задоволено, а саме:

- визнано недійсним статут ТОВ «Нісема», зареєстрований 15.03.2012 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, в частині формування статутного капіталу товариства за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташованого в будинку АДРЕСА_1;

- визнано за АТ «Реверта» (Reverta) (попередня назва - АТ «Парекс Банка» (PAREX BANKA) право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2, що становить 13/100 від всього домоволодіння, і що складаються з наступних приміщень:

- підвал: приміщення № 3: приміщення 1 пл. - 75,3 м2, приміщення 2 пл. - 43,7 м2, приміщення 3 пл. - 14,8 м2, приміщення 4 пл. - 24,9 м2, приміщення 5 пл. - 15,0 м2, приміщення 6 пл. - 2,0 м2, приміщення 7 пл. - 17,6 м2, приміщення 8 пл. - 28,6 м2, приміщення 9 пл. - 18,5 м2, приміщення 10 пл. - 8,5 м2, приміщення 11 пл. - 9,7 м2, приміщення 12 пл. - 6,4 м2, приміщення 13 пл. - 5,0 м2, приміщення 14 пл. - 10,8 м2, приміщення 15 пл. - 6,0 м2, приміщення 16 пл. - 55,5 м2, приміщення 17 пл. - 9,8 м2, приміщення 18 пл. - 11,3 м2, приміщення 19 пл. - 9,4 м2, всього по підвалу - 372,8 м2;

-1-й поверх: приміщення 1 пл. - 2,2 м2, приміщення 2 пл. - 84,1 м2, вітрина пл. - 2,1 м2, приміщення 3 пл. - 99,9 м2, вітрина пл. - 4,8 м2, приміщення 4 пл. - 72,8 м2, вітрина пл. - 2,5 м2, приміщення 5 пл. - 2,9 м2, приміщення 6 пл. - 58,3 м2, приміщення 7 пл. - 6,3 м2, приміщення 10 пл. - 44,8 м2, приміщення 11 пл. - 6,1 м2, приміщення 12 пл. - 1,8 м2, приміщення 13 пл. - 2,9 м2, приміщення 14 пл. - 7,3 м2, приміщення 14а пл. - 16,2 м2, приміщення 15 пл. - 10,2 м2, приміщення 16 пл. - 2,6 м2, приміщення 17 пл. - 1,5 м2, приміщення 18 пл. - 2,2 м2, приміщення 19 пл. - 9,1 м2, приміщення 20 пл. - 44,5 м2, вітрини пл. - 2,2 м2, приміщення 21 пл. - 18,3 м2, приміщення 22 пл. - 17,9 м2, приміщення 23 пл. - 25,0 м2, вітрина пл. - 1,0 м2, приміщення 24 пл. - 50,3 м2, вітрини пл. - 4,0 м2, приміщення 25 пл. - 0,9 м2, приміщення 26 пл. - 1,5 м2, всього по 1-му поверху - 606,2 м2;

- антресолі 1-го поверху: приміщення 8 пл. - 47,0 м2, приміщення 9 пл. - 6,3 м2, всього по антресолі 1-го поверху - 53,3 м2.

Задовольняючи позов третьої особи з самостійними вимогами - АТ «Реверта» в частині визнання за товариством права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в будинку АДРЕСА_1, господарський суд Київської області виходив з того, що 23.08.2007 між АТ «Парекс Банка», яке в подальшому перейменовано на АТ «Реверта», та Компанією «Lindmax LLP» було укладено договір кредитної лінії №2.1.16.4.-07/223, на виконання умов якого Компанії «Lindmax LLP» надано кредит в межах ліміту кредитної лінії 6 000 000,00 євро.

23.08.2007 між АТ «Парекс Банка» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1, відповідно до якого ОСОБА_1 (іпотекодавець за договором) у якості забезпечення виконання Компанією «Lindmax LLP» своїх зобов'язань за договором кредитної лінії передав в іпотеку АТ «Парекс Банка» (іпотекодержатель за договором) нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2, та складають 13/100 від всього домоволодіння.

Відповідно до пп. 6.3.1-6.3.4 означеного іпотечного договору, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмета іпотеки у свою власність.

Застереження, зазначене в п. 6.3.1 іпотечного договору, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Статтями 33, 37 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Так, внаслідок невиконання Компанією «Lindmax LLP», як боржником, своїх зобов'язань за договором кредитної лінії, господарський суд Київської області, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що АТ «Реверта» у відповідності до розділу 6.3 договору іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 та на підставі статей 33, 37 Закону України «Про іпотеку», звернуло стягнення на заставлене майно у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на це майно на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

До того ж, господарським судом Київської області встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2011 у справі №2а-17661/11/2670 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності АТ «Реверта», як іпотекодержателя, на заставлене майно.

Водночас, враховуючи передання ОСОБА_2 спірного майна до статуту ТОВ «Нісема» в якості внеску до статутного капіталу вказаного товариства, незважаючи на скасування судом касаційної інстанції ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2011 у справі №2-4263/11, якою (ухвалою) було затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_1 (іпотекодавець спірного майна) передав у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в АДРЕСА_1, місцевий господарський суд дійшов висновку про невизнанням та оспорення ОСОБА_2 та ТОВ «Нісема» права власності АТ «Реверта» на спірне майно, яке останній набув в позасудовому порядку на підставі договору іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1. При цьому, судом було встановлено як відсутність доказів надання АТ «Реверта» згоди на відчуження ОСОБА_1 (іпотекодавцем) нерухомого майна на користь ОСОБА_2, так і відсутності згоди АТ «Реверта» на подальше передання спірної нерухомості до статутного капіталу ТОВ «Нісема».

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

У разі якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

З огляду наведеного, встановивши факт невизнання та оспорювання ОСОБА_2 та ТОВ «Нісема» права власності АТ «Реверта» на заставлене майно, набуте останнім шляхом звернення стягнення на це майно у позасудовому порядку на підставі відповідного іпотечного застереження, та наявності судового рішення, яким КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності позивача на спірне нерухоме майно, господарський суд Київської області, з яким погодився Вищий господарський суд України, дійшов висновку про те, що право власності АТ «Реверта» на спірне майно підлягає захисту шляхом його визнання у судовому порядку на підставі ст. 392 ЦК України.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 за нововиявленими обставинами в частині позовної вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання за АТ «Реверта» права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 посилається на недійсність договору іпотеки №2.1.16.4-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007, що встановлена рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц.

Таким чином, нововиявленою обставиною у даній справі в частині позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору є матеріально-правовий факт недійсності договору іпотеки №2.1.16.4-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007, який виключає можливість задоволення вказаної позовної АТ «Реверта», позаяк, недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення і за ним не виникає цивільних прав і обов'язків, в тому числі і можливості набуття іпотекодержателем права власності на заставлене майно за недійсним договором іпотеки.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

- по-перше, їх існування на час розгляду справи,

- по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

- по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Результат перегляду судового рішення за новоявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити чи скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, яку здійснено судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду щодо яких при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2015 у справі №912/1151/13.

Як зазначено вище, підставою для задоволення господарським судом Київської області позовної вимоги АТ «Реверта» про визнання права власності було встановлення судом факту набуття останнім на підставі договору іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007 права власності на заставлене майно - приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в будинку АДРЕСА_1 шляхом звернення стягнення на вказане майно у позасудовому порядку, невизнання якого ОСОБА_2 та ТОВ «Нісема» зумовило звернення АТ «Реверта» до суду з вказаним позовом.

Водночас, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та АТ «Реверта» про визнання недійсним договору іпотеки та вилучення з реєстру запису про обтяження майна, позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007 та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №93755 щодо нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2, що становить 13/100 від всього домоволодіння.

Ухвалою апеляційного суду міста Києві від 22.04.2014 рішення Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц залишено без змін, а постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2014 відмовлено АТ «Реверта» у відкритті касаційного провадження у справі №757/27188/13-ц. Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.09.2014 та 12.01.2015 у допуску до провадження Верховного суду України вказаної справи відмовлено.

Приписами статей 236, 216 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

За таких обставин, факт недійсності договору іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007 існував як на час розгляду господарським судом Київської області справи №К2/107-12/13, так і на момент прийняття судового рішення у цій справі.

Крім того, недійсність спірного іпотечного договору була встановлена рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №757/27188/13-ц 17.01.2014, тобто після винесення господарським судом Київської області рішення у даній справі - 26.12.2013. Таким чином, заявнику, на момент прийняття господарським судом Київської області вказаного судового рішення, не було і не могло бути відомо про недійсність іпотечного договору.

До того ж, визнання Печерським районним судом міста Києва іпотечного договору недійсним, за своєю юридичною природою, спростовує факти, які були покладені в основу судового рішення від 26.12.2013 у даній справі в частині задоволення позовної вимоги АТ «Реверта» про визнання права власності, як-то: існування іпотечного договору на підставі якого АТ «Реверта», як іпотекодержатель, набув право власності на заставлене майно шляхом звернення стягнення на таке майно в позасудовому порядку, позаяк спірний іпотечний договір є недійсним з моменту його вчинення, і, як наслідок, не породжує для сторін жодних прав та обов'язків, в тому числі не наділяє позивача, як іпотекодержателя, правом задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

З огляду наведеного, врахування господарським судом Київської області при прийнятті 26.12.2013 рішення у справі №К2/107-12/13 про визнання за АТ «Реверта» права власності на заставлене майно факту недійсності спірного іпотечного договору, встановленого рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №757/27188/13-ц від 17.01.2014, мало б наслідком прийняття іншого судового рішення в цій частині, оскільки недійсний договір не породжує для сторін відповідних правових наслідків (з часу його укладання), що спростовує посилання АТ «Реверта» на безпідставність заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у даній справі за нововиявленими обставинами.

Посилання ж АТ «Реверта» на те, що обставини, викладені у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц не є нововиявленими, оскільки на вказане судове рішення ОСОБА_1 посилався при розгляді даної справи як Київським апеляційним господарським судом, так і Вищим господарським судом України оцінюються судом критично, позаяк суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення перевіряє відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, які існували на момент винесення такого рішення, тобто станом на 26.12.2013, натомість, як вже було зазначено, рішення у справі №757/27188/13-ц Печерським районним судом міста Києва було прийнято 17.01.2014, у той час, як суд касаційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, посилання АТ «Реверта» на те, що обставини, заявлені ОСОБА_1 не є істотними і не можуть визнаватись судом нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України з огляду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2011 у справі №2а-17661/11/2670, якою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності позивача, як іпотекодержателя, на спірне нерухоме майно визнаються судом неспроможними, оскільки в силу вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є, зокрема, відповідне застереження в іпотечному договорі, у той час, як іпотечний договір №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007 визнано недійсним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи наявність у сукупності ознак, які характеризують заявлені ОСОБА_1 обставини як нововиявлені у розумінні ст. 112 ГПК України, які полягають у визнанні рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №757/27188/13-ц від 17.01.2014 іпотечного договору недійсним, що спростовують покладений в основу судового рішення від 26.12.2013 у даній справі факт набуття АТ «Реверта» права власності на заставлене майно, яке підлягає захисту шляхом визнання його у судовому порядку на підставі ст. 392 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої ОСОБА_1 заяви та перегляд рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 за нововиявленими обставинами, зокрема, в частині позовної вимоги АТ «Реверта» про визнання права власності.

Аналогічна правова позиція про підставність перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України у зв'язку з визнанням недійсним договору, існування правовідносин за яким покладено в основу судового рішення, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.04.2014 у справі №5015/166/12, від 27.02.2015 у справі №7/807.

Так, судом встановлено, що предметом позову АТ «Реверта», як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, є, зокрема, вимога про визнання за ним права власності на приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташоване в будинку АДРЕСА_1 з підстав ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 328, 392 ЦК України.

Заявлена вимога обґрунтовується безпідставнім невизнанням та оспоренням ОСОБА_2 та ТОВ «Нісема» права власності АТ «Реверта» на спірне майно, яке останній набув в позасудовому порядку на підставі договору іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1, що є порушенням суб'єктивного права позивача, як власника означеного об'єкта нерухомості.

У відповідності до ст.ст. 328, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позивачем у справі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З системного аналізу наведених нормативних приписів слідує, що право на задоволення іпотекодержателем своїх вимог у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки виникає за наявності таких умов, як: по-перше, укладення у встановленому Законом порядку договору іпотеки; по-друге, порушення боржником забезпечених іпотекою зобов'язань, по-третє, відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Водночас, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києві від 22.04.2014, іпотечний договір №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007 визнано недійсним.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на набрання рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц законної сили, суд дійшов висновку, що факти, встановлені зазначеним рішенням, а саме факт недійсності спірного іпотечного договору має преюдиційне значення у розумінні ст. 35 ГПК України і не потребує доказуванню.

Приписами статей 236, 216 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Відповідно до п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

За таких обставин, покладений в основу обґрунтування позовної вимоги АТ «Реверта» іпотечний договір є недійсним з моменту його вчинення, і, як наслідок, не породжує для сторін жодних прав та обов'язків, в тому числі не наділяє позивача, як іпотекодержателя, правом задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань АТ «Реверта» на набуття ним права власності на заставлене майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у позасудовому порядку на підставі іпотечного договору який, в силу вимог ст. 236 ЦК України, є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи фактичні та правові підстави покладені в основу позовної вимоги АТ «Реверта» про визнання права власності, а також існуючі в межах даної справи нововиявлені обставини у розумінні ст. 112 ГПК України, які спростовують факт існування у позивача права власності на заставлене майно, суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 в частині задоволення вказаної позовної вимоги в порядку п. 1 ч. 5 ст. 114 ГПК України та прийняття в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовної вимоги АТ «Реверта» до ОСОБА_2 про визнання за товариством права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2 відмовити повністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у справі №5013/1557/12.

Крім того, задовольняючи позовну вимогу АТ «Реверта» про визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема» в частині формування статутного капіталу вказаного товариства за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1032,30 м2, розташованого в будинку АДРЕСА_1, господарський суд Київської області, виходив з підтвердженості факту звернення АТ «Реверта», в порядку, передбаченому п. п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.3.1 іпотечного договору, стягнення на спірне нерухоме майно шляхом набуття на нього права власності на підставі відповідного застереження у договорі іпотеки у зв'язку з невиконанням Компанією «Lindmax PPL» своїх зобов'язань за договором кредитної лінії.

Водночас, враховуючи скасування 01.08.2012 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали Печерського районного суду від 11.11.2011 про визнання мирової угоди, на підставі якої ОСОБА_2 набула у власність спірне майно, місцевий господарський суд дійшов висновку про незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на це майно, а відтак і незаконність формування статутного капіталу ТОВ «Нісема» за рахунок майна, що не належить ОСОБА_2, оскільки здійснено всупереч вимогам ст.ст. 52, 87 ГК України, ст.ст. 87, 143, 144 ЦК України, ст.ст. 4, 51, 52 Закону України «Про господарські товариства» та порушує права особи - власника цього майна, яким в даному випадку є АТ «Реверта».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Громадянин має право безперешкодно звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорення.

Беручи до уваги наведені обставини, а також враховуючи наявність у АТ «Реверта» суб'єктивного інтересу щодо спірного нерухомого майна, як іпотекодержателя цього майна, що полягає у правовій визначеності щодо права власності на зазначене нерухоме майно, господарський суд Київської області, з яким погодився Вищий господарський суд України, дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги та визнання недійсними положення статуту ТОВ «Нісема», зареєстрованого Тетіївською районною державної адміністрацією Київської області 15.03.2012, в частині формування статутного капіталу товариства за рахунок спірного нерухомого майна.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 за нововиявленими обставинами в частині позовної вимоги АТ «Реверта» про визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема» в частині формування статутного капіталу вказаного товариства за рахунок внесення до його складу спірного іпотечного майна, ОСОБА_1 посилається на недійсність договору іпотеки №2.1.16.4-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007, яка встановлена рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц.

Як було зазначено вище, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони:

- існували на час розгляду справи,

- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

- істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Водночас, враховуючи, що рішення Печерського районного суду міста Києва у справі №757/27188/13-ц, яким визнано недійсним спірний іпотечний договір було прийнято 17.01.2014, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 236 ЦК України, факт недійсності договору іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007 існував як на час розгляду господарським судом Київської області справи №К2/107-12/13, так і на момент прийняття судового рішення у цій справі. При цьому, прийняття вказаного судового рішення 17.01.2014 свідчить про те, що ОСОБА_1, на момент прийняття господарським судом Київської області судового рішення у даній справі (26.12.2013), не було і не могло бути відомо про недійсність іпотечного договору.

Також, визнання недійсним покладеного в основу обґрунтування означеної позовної вимоги АТ «Реверта» іпотечного договору, який, в силу вимог ст. 216 ЦК України, не породжує для сторін жодних прав та обов'язків, за своєю юридичною природою спростовує висновки господарського суду Київської області, викладені у судовому рішенні від 26.12.2013 про наявність у позивача, як власника заставленого майна, суб'єктивного інтересу щодо спірного нерухомого майна, який підлягає захисту в судовому порядку.

Крім того, врахування господарським судом Київської області при прийнятті 26.12.2013 рішення у справі №К2/107-12/13 про визнання частково недійсним статуту ТОВ «Нісема» встановленого в судовому порядку факту недійсності спірного іпотечного договору мало б наслідком прийняття іншого судового рішення в цій частині, оскільки недійсний договір не наділяє АТ «Реверта», як іпотекодержателя, правами (суб'єктивними інтересом) щодо заставленого майна, існування та, відповідно, порушення яких зумовило прийняття вказаного судового рішення.

До того ж, недійсність іпотечного договору виключає можливість задоволення вказаної позовної вимоги АТ «Реверта», позаяк відсутність правочину, на підставі якого останній набув право власності на заставлене майно, свідчить про відсутність у АТ «Реверта» суб'єктивного інтересу щодо цього майна, який підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання частково недійним статуту ТОВ «Нісема».

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи наявність у сукупності ознак, які характеризують заявлені ОСОБА_1 обставини як нововиявлені у розумінні ст. 112 ГПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої ОСОБА_1 заяви та перегляд рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 за нововиявленими обставинами також і в частині позовної вимоги АТ «Реверта» про визнання частково недійсним статуту ТОВ «Нісема».

Так, судом встановлено, що АТ «Реверта», як третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору, заявлено позовну вимогу про визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема» в частині формування статутного капіталу вказаного товариства за рахунок внесення до його складу приміщення загальною площею 1032,30 м2, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 з підстав ст. 144 ЦК України та ст.ст. 13, 52 Закону України «Про господарські товариства».

В обґрунтування заявленої вимоги АТ «Реверта» посилається на невідповідність чинному законодавству України положень статуту ТОВ «Нісема» в частині внесення до статутного капіталу товариства майна АТ «Реверта», набутого останнім у власність в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1, що є порушенням суб'єктивного права останнього, як власника означеного об'єкта нерухомості, оскільки згоди на передання спірного майна до статуту ТОВ «Нісема» позивачем не надавалось.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Дана норма кореспондує з приписами ч. 1 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, статтями 1, 21 ГПК України унормовано, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Отже, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 1 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі №917/1209/14.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Порушення своїх прав і охоронюваних законом інтересів АТ «Реверта» обумовлює тим, що він, звернувши у позасудовому порядку стягнення на заставлене майно на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки №2.1.16.4.-07/22-ІЕ1 від 23.08.2007, є власником означеного майна, а тому формування статутного капіталу ТОВ «Нісема» за рахунок належного позивачу майна без надання останнім відповідної згоди є неправомірним, що наслідок, є підставою для визнання недійсним положень статуту ТОВ «Нісема» в частині внесення статутного капіталу товариства означеного майна, як локального нормативного акта, який порушує охоронювані законом речові права позивача на нерухоме майно.

Водночас, іпотечний договір, покладений в основу обґрунтування наявності у АТ «Реверта» охоронюваного законом інтересу щодо заставленого майна, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2014 у справі №757/27188/13-ц було визнано недійсним.

З огляду наведеного, а також враховуючи встановлені ст. 216 ЦК України наслідки недійсності правочину, суд дійшов висновку, як про відсутність підстав для набуття АТ «Реверта» права власності на заставлене за іпотечним договором майно, так і відсутність в останнього суб'єктивного інтересу щодо такого майна, у той час, як відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2015 у справі №916/2608/14.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи фактичні та правові підстави покладені в основу заявленої АТ «Реверта» позовної вимоги про визнання частково недійсним статуту ТОВ «Нісема», а також наявність нововиявлених обставин у розумінні ст. 112 ГПК України, які спростовують посилання АТ «Реверта» на існування у нього, як іпотекодержателя, суб'єктивного інтересу щодо заставленого майна, який підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання частково недійсним статуту ТОВ «Нісема», суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 в частині задоволення вказаної позовної вимоги в порядку п. 1 ч. 5 ст. 114 ГПК України та прийняття в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовної вимоги АТ «Реверта» до ОСОБА_2 про визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема» в частині формування статутного капіталу вказаного товариства за рахунок внесення до його складу приміщення загальною площею 1032,30 м2, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 відмовити повністю, з підстав її нормативної необґрунтованості та доказової непідтвердженості.

Що ж до позовних вимог АТ «Реверта» до ТОВ «Нісема» про визнання права власності та визнання частково недійсним статуту ТОВ «Нісема» слід зазначити наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України унормовано, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду наведеного, а також враховуючи припинення діяльності ТОВ «Нісема», що підтверджується змістом Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20281673, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог АТ «Реверта» до ТОВ «Нісема» про визнання права власності та визнання частково недійсним статуту на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову, покладаються судом на позивача за вказаним позовом - АТ «Реверта».

При цьому, витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає відшкодуванню за рахунок за сторін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 55, 124, 144 Конституції України, ст. ст. 34, 44, 49, 80, 82-85, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі №К2/107-12/13 в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Реверта» до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісема» про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2 та визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема», зареєстрованого 15.03.2012 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, в частині формування статутного капіталу товариства за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2.

3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Реверта» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2 та визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема», зареєстрованого 15.03.2012 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, в частині формування статутного капіталу товариства за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2 відмовити повністю.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Реверта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісема» про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2 та визнання недійсним статуту ТОВ «Нісема», зареєстрованого 15.03.2012 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, в частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1032,30 м2.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.03.2015.

Суддя В.А. Ярема