УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.03.15р. Справа № 904/9685/13

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Полєв Д.М.

при секретарі судового засідання Карпенко К.М.

за участю представників сторін:

від кредитора: представник Гармаш О.О. за довіреністю №1699/9/04-65-10-026 від 10.02.2015р.

від боржника: представник ліквідатора Мирошник Є.П. за довіреністю б/н від 05.01.2015р.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", м. Дніпропетровськ

про визнання грошових вимог

СУТЬ СПРАВИ:

Розглядаються спірні грошові вимоги ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.07.2015р. до 17.03.2015р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 16.12.2013 р. заяву підприємства з 100% іноземною інвестицією "Г.К. ХАН і Ко КИЇВ", с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", м. Дніпропетровськ прийнято до розгляду.

Ухвалою від 23.01.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", м. Дніпропетровськ.

Постановою від 29.07.2014р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шистопала П.М.

11.12.2014р., 29.01.2015р. до суду надійшли заяви ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - кредитор) №2/136/9/10-018 від 09.12.2014р., №630/9/10-018 від 26.01.2015р. з грошовими вимогами до банкрута в розмірі 2350478грн.

Грошові вимоги кредитора складаються з:

- 8168грн. заборгованості по земельному податку з юридичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення №0004342201 від 17.11.2014р.

- 2342310грн. заборгованості по орендній платі на підставі податкового повідомлення-рішення №0004332201 від 17.11.2014р.

Ліквідатор відповідно до повідомлень № 02-06/896 від 12.01.2013р., №02-06/918 від 03.02.2015р. грошові вимоги кредитора відхилив через недостатність доказів, а саме первинної документації, зокрема договорів оренди, які необхідні для всебічного розгляду грошових вимог кредитора. Крім того ліквідатор зазначає, що кредитором пропущено строк для подання кредиторських вимог згідно із. ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

11.03.2015р. подано до суду уточнення-повідомлення №02-06/955 від 11.03.2015р. згідно з яким ліквідатор визнає грошові вимоги кредитора в розмірі 1888880,88грн. із включенням їх до 6 черги задоволення, решту вимог в розмірі 461597,12грн. відхиляє з огляду на наступне.

Кредитором винесено податкові повідомлення-рішення від 17.11.2014 р. № 0004342201 та №0004332201 з посиланням на положення ст. 33 Закон України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі від 28.12.2009 на 2012-2014 рр. пролонговано автоматично згідно чого і здійснено відповідне податкове донарахування та донарахування штрафних санкцій, але із ст. 33 зазначеного Закону, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки та уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Крім того п. 3.2 договору оренди землі від 28.12.2009 р. визначає, що після закінчення строку на, який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради, договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Ліквідатору невідомо про існування, як відповідної додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі від 28.12.2009 р., яка згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі наявності наміру сторін продовжити строк дії договору, повинна бути укладена в обов'язковому порядку, відсутність якої підтверджується та відображена в акті перевірки №2644/2201/13472597 від 08.10.14, так і про існування відповідного клопотання до міської ради щодо продовження строку дії договору, також ліквідатору невідомо ким фактично за вищезазначений період використовувалась відповідна земельна ділянка.

Таким чином ліквідатор вважає, що строк дії договору оренди землі від 28.12.2009 р. закінчився 28.12.2011 р., а донарахування здійсненні кредитором за 2012, 2013 та 2014 роки безпідставні.

Крім того, ліквідатор посилається на невірний розрахунок кредитором орендної плати.

Розглянувши матеріали справи та грошові вимоги кредитора, встановлено наступне.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки боржника складено акт від 08.10.2014р.№ 2644/22-1/13472597 про порушення податкового законодавства та винесено податкові повідомлення-рішення №0004342201 від 17.11.2014р. по земельному податку в розмірі 8168грн., №0004332201 від 17.11.2014р. по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 2342310грн.

Відповідно до ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.3., 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 ПК України).

Як встановлює пункт 57.3 зазначеної статті ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 59.1 статті 59 названого Кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують на обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку, такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Якщо платник податків в установлений строк розпочинає процедуру оскарження рішення, грошове зобов'язання вважається узгодженим лише з дати набрання рішенням суду законної сили. У разі ж несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлений строк, така сума вважається податковим боргом, що є підставою для надсилання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога може бути пред'явлена (вручена) платнику податків виключно за наявності податкового боргу (несплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання).

Сторонами не подано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №0004342201 від 17.11.2014р., №0004332201 від 17.11.2014р. в судовому порядку.

Таким чином грошові вимоги кредитора, що виникли на підставі зазначених податкових повідомлень-рішень є узгодженими, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст.23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня , порушення провадження у справі про банкрутство, зобов 'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення і провадження у справі про банкрутство. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ст. 38 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як вбачається із доказів доданих до заяви з грошовими вимогами заборгованість банкрута виникла з січня 2012 року по серпень 2014р.

Таким чином грошові вимоги нараховані до 23.01.2014р. є конкурсними, вимоги з 24.01.2014р. по 29.07.2014р. є поточними.

З огляду на те, що грошові вимоги кредитора заявлено до суду із порушенням строків зазначених у статтях 23, 38 Закону, суд вважає за необхідне грошові вимоги кредиторів визнати в розмірі 2257632,78грн. із віднесенням до 6 черги задоволення.

Грошові вимоги в розмірі 92845,22грн., нараховані за серпень 2014 року, суд вважає за необхідне відхилити, оскільки відповідно до ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 86, 87 ГПК України, ст. ст. 38, 40, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна фабрика "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ визнати частково в розмірі 2257632,78грн. (6 черга).

Решту вимог в розмірі 92845,22грн. відхилити.

Суддя Д.М. Полєв