УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р. Справа № 876/1089/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014р. про залишення позовної заяви без розгляду у частині вимог по справі №813/7781/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні з 15.02.2013 року по 11.11.2014 року, інфляційних витрат, стягнення моральної шкоди, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

14.11.2014р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні з 15.02.2013 року по 11.11.2014 року, допомогу на оздоровлення, моральну шкоду, зобов'язати змінити дату закінчення страхового стажу з 05.02.2013р. по 15.02.2013р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р. залишено без розгляду позов в частині вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні з 15.02.2013р. по 11.11.2014р., з підстав ч.3, 9 ст.155 КАС України: у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

ОСОБА_1 не погодившись з ухвалою суду з підстав неповного з»ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржила її та просить скасувати таку та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог покликається на те, що відповідач не провів повний розрахунок, а відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не містять обмежень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013р. залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р., якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконними та скасування наказів Державної екологічної інспекції у Львівській області від 05 лютого 2013 року за №15-к, від 03 квітня 2013 року за №50-к, від 17 грудня 2013 року за №1214-к, від 31 жовтня 2013 року за №192-к, акту про відмову від надання пояснень від 01.02.2013 року, акту службового розслідування від 05.02.2013 року; поновлення його на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю природних ресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з моменту незаконного звільнення; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Львівській області відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн..

Покликання суду на те, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року у справі №813/1475/13-а, заяву позивача про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року та ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року за нововиявленими обставинами у справі за його позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому про порушення своїх прав під час проходження служби позивачу стало відомо з 02.07.2014 року, не заслуговують на увагу, оскільки в згаданих вище судових рішеннях спір про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні з 15.02.2013 року по 11.11.2014 року не був предметом розгляду судами.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст.199, ч.1, 4 ст.204, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014р. по справі №813/7781/14 в частині залишення без розгляду вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні з 15.02.2013р. по 11.11.2014р. - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції, для продовження розгляду.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 20.03.2015р.