КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа№ 911/5082/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна

Аграрна Компанія Об'єднана"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 28.11.2014р.

у справі №911/5082/14 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"

до Приватного акціонерного товариства "Технологічна

Аграрна Компанія Об'єднана"

про визнання припиненим договору інвестування

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2014р. у справі №911/5082/14 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" було передано за підсудністю до Господарського суду Житомирської області на підставі ч.8 ст. 16, ч.1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014р. у справі №911/5082/14 скасувати, справу для розгляду направити до Господарського суду Київської області.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 16, 17 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного, на думку відповідача, направлення позовної заяви за підсудністю до іншого суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.03.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судове засідання 10.03.2015р. представники сторін не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевих господарських судів, а також приймаючи до уваги наявність доказів належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (далі - відповідач) про визнання припиненим договору інвестування від 24.09.2012р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2014р. у справі №911/5082/14 вищевказану позовну заяву було скеровано за підсудністю до Господарського суду Житомирської області на підставі ч.8 ст. 16, ч.1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, місцевий господарський суд в своїй ухвалі зазначив про те, що об'єктом спірного договору є земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, у зв'язку з чим спір відповідно до ч.8 ст. 16 ГПК України повинен розглядатися господарським судом Житомирської області за місцезнаходженням об'єкту земельних відносин.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджував про те, що спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцезнаходженням однієї із сторін, до якої звернувся заявник. Оскільки місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 7, то справа підсудна Господарському суду міста Києва, а не Господарському суду Житомирської області.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх нормативно та документально необґрунтованими, з наступних підстав.

У вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (ст. ст. 13, 15 і 16 Господарського процесуального кодексу України).

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог. Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності (аналогічна правова позиція наведена в п.п.1.1, 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є вимога про визнання припиненим договору інвестування від 24.09.2012р., укладеного між позивачем і відповідачем. При цьому, об'єктом інвестиційної програми за названим договором виступають земельні ділянки загальною площею 1458 га ріллі, розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Тобто, в даному випадку має місце спір, який виник із земельних правовідносин сторін.

Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

В даному випадку спір між позивачем і відповідачем є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцезнаходженням однієї із сторін, до якої звернувся заявник.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, про яку зазначено в ст. 16 Господарського процесуального кодексу України. Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.

В ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік справ, підвідомчих господарським судам. Відповідно до п.6 ч.1 названої статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Поза увагою відповідача залишилися положення ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, в якій встановлено виключну підсудність справ. Зокрема, згідно з ч.8 названої статті справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як уже зазначалося вище, спір у даній справі безпосередньо стосується земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, які є об'єктом договору інвестування від 24.09.2012р., який позивач просить визнати припиненим з 31.12.2013р.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Отже, в даному випадку підлягають застосуванню норми не ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якою визначається територіальна підсудність справ, а ст. 16 названого кодексу, якою встановлюється виключна підсудність справ.

З урахуванням вищевикладених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір у даній справі відповідно до ч.8 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України повинен розглядатися господарським судом Житомирської області, тобто за місцезнаходженням об'єкту земельних відносин (в даному випадку земельної ділянки, розташованої на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області).

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегією суддів було встановлено правомірність застосування Господарським судом міста Києва ст. ст. 15-17 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Київської області від 28.11.2014р. у справі №911/5082/14.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була прийнята з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 15-17, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014р. у справі №911/5082/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/5082/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков