УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/10050/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.
Категорія 39 Доповідач Широкова Л. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Широкової Л.В.,
суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,
при секретарі судового
засідання Мишаковській В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2015 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,-
в с т а н о в и л а :
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, вимоги якого уточнив у ході розгляду справи. На обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла його мати - ОСОБА_6, після смерті якої залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що після поховання матері він не міг звернутися до нотаріальної контори за умовами, характером роботи та у зв'язку з відсутністю запису про його народження у архіві, а юридичний факт про родинні відносини між померлою та ним був встановлений рішенням суду лише 23.05.2014 року, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає до скасування у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, не належним дослідженням та наданням не вірної оцінки його доводам.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 10,60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Частиною 4 ст.60 ЦПК передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується законодавство чинне на той час, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Згідно зі ст.252 ЦК УРСР часом (моментом) відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до вимог ст.548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно зі ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Частина 1 ст.550 ЦК УРСР передбачає, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач порушив у суді спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, між сторонами виникли правовідносини щодо прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року.
Враховуючи зазначене та фактичні обставини справи суд першої інстанції вірно визначив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню чинне на той час законодавство, а саме, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року та правильно зазначив про помилковість посилань позивача на положення ст.1272 ЦК України.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2, вважаючи поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини посилався на те, що після поховання матері він не міг звернутися до нотаріальної контори за умовами, характером роботи та у зв'язку з відсутністю запису про його народження у архіві, а юридичний факт про родинні відносини між померлою та ним був встановлений рішенням суду лише 23.05.2014 року, що на його думку перешкоджало своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інших причин пропуску шестимісячного строку, визначеного законом, позивач не зазначив.
На думку колегії суддів зазначені позивачем причини пропуску ним шестимісячного строку для прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не є такими, що не залежали від його волі, не є непереборними та такими, що створювали для нього істотні труднощі для прийняття спадщини. Зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, не є поважними, такими що не перешкоджали йому подати до нотаріальної контори протягом шести місяців заяву про прийняття спадщини, а відтак висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявленого позову є правильним.
Крім того, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач після смерті своєї матері не міг вступити в управління майном, оскільки не проживав у спірній квартирі та не міг до неї потрапити, тому що його туди не допускав відповідач ОСОБА_2
Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо відмови у задоволенні заявлених вимог грунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: