ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року № 813/2543/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю представників позивача Пронюк В.В., Васьків І.В.

представника відповідача Гладій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 року №0000054210/3427, №0000044210/3426 , -

Встановив:

25 березня 2014 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 року №0000054210/3427, №0000044210/3426.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що передача вантажних вагонів на підставі наказів Укрзалізниці №231-Ц від 25.06.2012., № 250-Ц від 11.07.2012., № 360-Ц від 08.10.2012. здійснена у межах єдиного виробничо-технологічного комплексу, а не між підприємствами різних сфер підпорядкування, для забезпечення ефективного використання рухомого складу у єдиному технологічному процесі, зниження собівартості і підвищення рентабельності перевезень та подальшої реструктуризації галузі.

При обліку даних господарських операцій керувався Методичними рекомендаціями щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з перерозподілу (передачі) між залізницями та підприємствами Укрзалізниці об'єктів рухомого складу, розробленими Головним фінансово-економічне управління Укрзалізниці відповідно до умов ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, зазначає, що підприємства, які отримують безоплатно об'єкти рухомого складу, їх вартість у податковому обліку не включають до складу доходів та збільшують балансову вартість відповідної групи основних засобів, і нараховують амортизацію. При цьому сума нарахованої амортизації не визнається доходом.

Тобто, залізниці при передачі рухомого складу його залишкову вартість не включили до складу інших витрат, а зменшили суму статутного капіталу. Підприємством вартість отриманого рухомого складу відображено у складі іншого додаткового капіталу, який після прийняття рішення про збільшення статутного капіталу підприємства буде зараховано до складу його статутного капіталу. Оскільки єдиним учасником державного підприємства є держава, то передача майна відповідно до розпорядчих документів Укрзалізниці є внеском учасника в статутний капітал підприємства.

При такій передачі залізниці не нараховують витрати, а підприємства не нараховують доходи, оскільки суть такої господарської операції - перерозподіл майна між підприємствами залізничного транспорту у зв`язку з єдиним технологічним процесом та реструктуризацією галузі.

Також позивач зазначив про безпідставність нарахування штрафних санкцій відповідно до Податкового кодексу України за податковим повідомленням-рішенням № 0000054210/3427 від 04.03.2014 р., оскільки платіж - частина чистого прибутку (доходу) - згідно норм Податкового кодексу України не являється податком чи збором.

Позовні вимоги обґрунтовує також судовими рішеннями у справі № 813/2898/13-а та Висновком науково-правової експертизи щодо застосування окремих норм законодавства стосовно порядку нарахування амортизації на безоплатно отриманий рухомий склад (вантажних вагонів) суб'єктів господарювання (крім залізниць), що належать до сфери управління Мінінфраструктури та Укрзалізниці, виконаної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 12.07.2013.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила повністю, надавши письмові заперечення, в яких зазначила, що Податковий кодекс є спеціальною правовою нормою з питань оподаткування та регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Тому вважає, що посилання позивача на норми Закону України «Про залізничний транспорт» є необґрунтованими.

Відповідно до п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) доходи платника податку у вигляді вартості основних засобів, отриманих з метою здійснення їх експлуатації, які не враховані у складі доходу під час їх зарахування на баланс платника податку відповідно до цього Кодексу, з метою оподаткування визнаються доходами в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованої в порядку, передбаченому цим Кодексом, у момент нарахування такої амортизації у разі:

безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і тепло забезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до зазначених мереж;

безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредиті, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;

безоплатно отриманих підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств.

Враховуючи вищезазначене, якщо основні засоби безоплатно передаються за правилами, встановленими пп. 136.1.16 п. 136.1 ст. 136 ПКУ, то їх вартість не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а порядок їх безоплатної передачі здійснюється відповідно до Постанови № 145.

При цьому відповідно до п. 137.17 ст. 137 ПКУ доходи платника податку у вигляді вартості основних засобів, безоплатно отриманих з метою здійснення їх експлуатації, які не враховані у складі доходу під час їх зарахування на баланс платника податку на підставі пп. 136.1.16 п. 136.1 ст. 136 ПКУ, визнаються доходом в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованої згідно зі ст. 145 ПКУ, одночасно з її нарахуванням.

Представник відповідача вказує, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, в порушення пп. 137.17 ст. 137 ПКУ, дохід в сумі нарахованої амортизації безоплатно отриманих основних засобів в період з 01.07.2014. по 31.12.2014. не відображено у рядку 03.28 «Інші доходи» Додатка ІД до рядка 03 Декларації. Тим самим ним занижено дохід на загальну суму 27 494 700 грн.

Внаслідок невідображення доходу від безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, який визначається у сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних активів одночасно з її нарахуванням ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» занижено обсяг інших доходів за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. на загальну суму 27 494 700 грн., що призвело до заниження чистого прибутку за згаданий період на суму 27 494 700 грн.

В результаті цього, в порушення вимог п.1-5 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 платником податку занижено суму частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями на загальну суму 4 124 205,00 грн., в тому числі по періодах: ІІІ-й кв. 2012р. - 2 158 870,00грн. ІV-й кв.2012р. - 1 985 335,00грн.

При цьому зазначає про неправомірність посилання позивача у своїх доводах на норму 197.1.12 Податкового Кодексу, оскільки дана норма Податкового кодексу стосується операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, а не податком на прибуток.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтрмали повністю, з підстав наведених у позовній заяві, просили позов задоволити повністю.

Також, додаткового зазначили, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» № 5083-VI від 05.07.2012., яким доповнено п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України абзацом четвертим, набрав чинності лише 12.08.2012. Амортизація нараховується підприємством помісячно, а відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції повинні бути складені під час здійснення господарської операції.

Крім цього, умови даної норми застосовуються щодо безоплатно отриманих підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури. Однак, Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, дано визначення, що інфраструктура залізничного транспорту - це технологічний комплекс, до складу якого входять: залізничні шляхи сполучення, залізничні станції, пристрої енергопостачання, зв'язку, сигналізації, централізації, блокування, інформаційні комплекси і система керування рухом та ін., що забезпечують функціонування єдиного комплексу перевезень залізничним транспортом загального користування. Тим самим, рухомий склад (вантажні вагони) не підпадають під визначення основного засобу транспортної інфраструктури.

Звернули увагу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013. у справі № 813/2898/13-а за позовом позивача до Державної фінансової інспекції у Львівській області, якою встановлено безпідставність вимог інспекції про відображення в обліку доходу в сумі нарахованої на безоплатно отримані основні засоби (вагони) амортизації та сплати частини прибутку (дивідендів) до бюджету. Дана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.11.2014 р.

Також зазначили про безпідставність нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000054210/3427 від 04.03.2014. на підставі норм Податкового кодексу України за платежем частина чистого прибутку (доходу).

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена у запереченнях, та зокрема пояснив, що позивачу, на підставі наказів Укрзалізниці було безоплатно передано на баланс вантажні вагони. За період з 01.07.2012. по 31.12.2012. ним нараховано амортизації по безоплатно отриманих основних засобах на загальну суму 27494700 грн., яку позивач по бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відобразив у складі операційних витрат підприємства. Всупереч вимогам Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та в порушення вимог п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України, позивач не включив дану суму до доходів, чим його занизив на суму в розмірі 27494700 грн.

Внаслідок невідображення доходу від безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, який визначається у сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних активів одночасно з її нарахуванням позивач занизив обсяг інших доходів за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. на загальну суму 27 494 700 грн., що призвело до заниження чистого прибутку за згаданий період на суму 27 494 700 грн., чим порушив вимоги п.1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011. № 138.

При цьому, посилання позивача на норми Закону України «Про залізничний транспорт» та пп.197.1.12 п.197.1 ст. 192 Податкового кодексу України вважає неправомірним з підстав, наведених в запереченнях.

Стосовно донарахувань з податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу) вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем винесено правомірно, діючи на підставі та у межах чинного законодавства, а тому не визнає позовні вимоги повністю та просила відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку,суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В період з 21.01.2014 р. по 07.02.2014 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів. було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012.р, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт № 62/28-06-42-10/20770332 від 13.02.2014 року, в якому встановлені такі порушення:

1) п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, чим занижено податок на прибуток на загальну суму 5 773 887 грн., в т.ч.: 3 кв.2012р. на суму 2 994 418 грн., 4кв.2012р. на суму 2 779 469 грн.

2) п.7, п.9 та п.28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999. № 87, п.5 та п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999. №290, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999. №318. та абзаців 7 тексту до рахунку бухгалтерського обліку 42 «Додатковий капітал» та 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999. № 291, п.1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011. №138, занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами га їх об'єднаннями на загальну суму 4 124 205.00 грн., в тому числі по періодах: ІІІ-йкв.2012р.-2 138 870.00грн., ІV-йкв.2012р.-1 985 335.00грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, наведеними податковим органом, надав заперечення до акту перевірки № ЮВ-27 від 20.02.2014 р. Відповіддю від 28.02.2014. за № 3227/28-06-42-10/428 заперечення позивача податковий орган залишив без задоволення та на підставі акту перевірки виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014. № 0000044210/3426, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 5773887,00грн. - основний платіж, 2886943,50 грн. штрафні санкції, а всього 8660830,50 грн.

Підставою для нарахування зазначених вище сум зазначено порушення п.п. 137.17 ст. 137 Податкового кодекс України.

- податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014. № 0000054210/3427, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету в сумі 4124205,00 грн. - основний платіж, 2062102,50 грн. штрафні санкції, а всього 6186307,50 грн.

Підставою для нарахування зазначених вище сум зазначено порушення п.7, п. 9 та п. 28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999. № 87, п. 5 та п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999. № 290, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999. № 318, та абзаців 7 тексту до рахунку бухгалтерського обліку 42 «Додатковий капітал» та 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України віл 30.11.1999. № 291, п. 1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011. № 138.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. № 1555-р схвалено Стратегію розвитку залізничного транспорту на період до 2020 року.

З метою забезпечення реалізації вимог зазначеного Розпорядження, Укрзалізниця видала накази № 231-Ц від 25.06.2012 р., № 250-Ц від 11.07.2012 р., № 360-Ц від 08.10.2012 р., за якими на баланс позивача передано рухомий склад (вантажні вагони), що підтверджено актами приймання-передачі вагонів.

Згідно з умовами п.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87, який був чинним на момент формування записів в бухгалтерському обліку позивача, цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Відповідно до пунктів 7 та 9 вищезазначеного Положення, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників). (п.7) Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. (п.9).

Аналогічна позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що зазначеною нормою пункту 7 встановлено обмеження для відображення доходу за рахунок зростання капіталу за рахунок внесків учасників.

Згідно Статуту позивача дане підприємство являється самостійним суб'єктом господарювання, що утворений на базі відокремленої частини державної власності, належить до сфери управління органу державної влади Міністерства інфраструктури України, що є представником держави і виконує його функції в межах, визначених законодавством України, та підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці).

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262, Укрзалізниця є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерству інфраструктури України та видає накази, які обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, що входять до сфери управління Укрзалізниці, організовує та контролює їх виконання.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 07.09.2011 року № 351 (п.3.4) Укрзалізниці надано право на здійснення розгляду матеріалів та надання в установленому чинним законодавством порядку дозволу на безоплатну передачу майна (крім нерухомого) між підприємствами, які підпорядковані Укрзалізниці. Передача здійснюється в разі: виробничої потреби у зв'язку з єдиним технологічним процесом; розподілу рухомого складу у зв'язку з реструктуризацією галузі та ліквідацією окремих підрозділів.

За змістом ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт", майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без змін форми власності приймаються Укрзалізницею.

Відповідно до умов підпункту 197.1.12 пункту 197.1. статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

Безкоштовна передача рухомого складу між підприємствами в межах залізниці проводиться за поданням начальника залізниці на основі рішення Укрзалізниці, а в межах Укрзалізниці - згідно з наказом її генерального директора. Безкоштовна передача рухомого складу оформляється актом приймання-передачі відповідно до законодавства.

Безкоштовна передача здійснюється в разі: виробничої потреби у зв'язку з єдиним технологічним процесом; розподілу рухомого складу у зв'язку з реструктуризацією галузі та ліквідацією окремих підрозділів.

У разі якщо на дату проведення операцій з безоплатної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності, податкові зобов'язання не виникають. При цьому залізниці або підприємства залізничного транспорту, які безоплатно передають рухомий склад, коригування сум податкового кредиту не провадять.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

З метою забезпечення єдиних методологічних засад ведення бухгалтерського обліку на залізничному транспорті, Головне фінансово-економічне управління Укрзалізниці розробило Методичні рекомендації щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з перерозподілу (передачі) між залізницями та підприємствами Укрзалізниці об'єктів рухомого складу, відповідно до якого, отриманий рухомий склад відображається як додатковий капітал.

При такій передачі не нараховують витрати, а підприємства не нараховують доходи, оскільки суть такої господарської операції - перерозподіл майна між підприємствами залізничного транспорту у зв'язку з єдиним технологічним процесом та реструктуризацією галузі.

Тобто, залізниці при передачі рухомого складу його залишкову вартість не включили до складу інших витрат, а зменшили суму статутного капіталу. Підприємством вартість отриманого рухомого складу відображено у складі іншого додаткового капіталу, який після прийняття рішення про збільшення статутного капіталу підприємства буде зараховано до складу його статутного капіталу.

Відтак суд приходить до переконання, що єдиним учасником позивача, як державного підприємства є держава, і передача майна відповідно до розпорядчих документів Державної адміністрації залізничного транспорту є саме внеском учасника, в розумінні вищезазначених нормативних актів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Однак відповідач не заперечував обставин, встановлених постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013. у справі № 813/2898/13-а, яка набрала законної сили та не надав належних та допустимих доказів для їх спростування.

При цьому, судом враховано те, що відповідно до листа №62/10/28-10-09-06 від 26.01.2015 року кримінальне провадження №320141001100000142 закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб позивача ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а позивач під час відображення господарських операцій з безоплатної передачі об'єктів рухомого складу діяв в межах норм чинного законодавства України, відповідно до статуту підприємства та наказів, вказівок Укрзалізниці, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» 487,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 04.03.2014 року № 0000054210/3427 та №0000044210/3426.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (м.Стрий, вул.Зубенка,2, ЄДРПОУ 20770332) 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.