Справа № 2-590/08

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

                         30 грудня 2008 року                                                       м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді               Кір'яка А.В.

при секретарі                                          Сірко І.І.

за участю представника позивачки адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Фонду комунальної власності м.Дніпродзержинська, виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради та виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська про визнання права користування квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду комунальної власності м.Дніпродзержинська, виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради та виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська і просить суд:

- визнати за нею право користування АДРЕСА_1

- зобов'язати  Відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ України у Дніпропетровській області здійснити реєстрацію за вказаною адресою.

 Свої позовні вимоги вона та її  представник в позовній заяві та судовому засіданні обгрунтовують тим, що на підставі ордеру № 55 на жиле приміщення від 09.11.95 року  батько позивачки ОСОБА_3набув право користування АДРЕСА_1. До грудня 1998 року батько позивачки мешкав за вказаною адресою разом зі своєю матір'ю, особовий рахунок був оформлений на неї. Після смерті своєї матері ОСОБА_3  став проживати в квартирі сам, але особовий рахунок на себе не переоформив. В період навчання в учбовому закладі у м.Дніпропетровську вона проживала у м.Дніпропетровську і була зареєстрована в гуртожитку. Після закінчення навчання вона повернулася до м.Дніпродзержинська та зареєструвалася за місцем проживання своєї матері за адресою АДРЕСА_2. Але з перших чисел вересня 2005 року постійно стала проживати зі своїм батьком за адресою АДРЕСА_1. Вселилася вона в квартиру батька за його згодою та нарівні з усіма користувалася правами стосовно можливості проживання в квартирі, і ніяких домовленостей щодо обмеження її в користуванні житлом не було. Батько мав намір зареєструвати її в квартирі, але не встиг, оскільки 24.10.06 року неочікувано помер. В зв'язку з тим, що вона не проживала за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_2, за рішенням суду її визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Оскільки на теперішній час вона проживає у спірній квартирі, але без відповідної реєстрації, і взагалі не має реєстрації, просить задовольнити її позовні вимоги.

Представник відповідача - виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що єдиною підставою для вселення в квартиру є ордер. Квартиронаймач при житті не вчинив жодних дій відносно  прописки позивачки- своєї доньки. Відповідно до статі 31 ЖК України розподіл житла здійснюється лише відносно осіб, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку. Вважає, що позивачка не надала доказів про те, що вона постійно проживала в спірній квартирі і тому в позові слід відмовити.

Притягнутий до участі у справі в якості представника відповідача -  Фонд комунальної власності міської ради м.Дніпродзержинська в судове засідання не зявився, хоча належним чином  були повідомлені, про причини неявки суд  не повідомили.

Притягнутий до участі у справі в якості 3 особи -  Виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради  в судове засідання не зявився, а у своєму відзиві на позовну заяву просили справу розглядати без участі їх представника.

Притягнутий до участі у справі в якості 3 особи - Відділ громадянства, міграції та реєстрації  фізичних осіб Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не зявився, а згідно напису на судовій розписці виконуючого обов'язки начальника Відділу  громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб ОСОБА_4просили справу розглядати у відсутності їх представника.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши інші докази по справі,  вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно статті 64 Житлового Кодексу України … члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно статті 65 Житлового Кодексу України …наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно статті 106 Житлового Кодексу України ...повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з вересня 2005 року проживала разом зі своїм батьком в квартирі за адресою АДРЕСА_1, вселилася в квартиру батька за його згодою. Вказані обставини підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, безпосередні сусіди позивачки, які підтвердили суду, що знають позивачку і її батька ще з часів проживання по вулиці Оніщенко в м.Дніпродзержинську. А коли їм дали квартиру у вказаному домі, позивачка часто проживала в спірній квартирі ще коли там була жива її бабуся. А коли бабуся по мерла позивачка після закінчення навчання стала жити в квартирі з батьком, жили як одна сімя. Коли батько захворів, вона взагалі від нього не відходила. Він завжди був радий, що донька проживає з ним і говорив, що квартира залишиться їй. У вказаній квартирі вона мешкає і зараз. Позивачка надала в якості доказів рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого вона визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_2, оскільки не проживала там 17 місяців, а проживала у свого батька по АДРЕСА_1

Це підтверджується слідуючими письмовими документами в матеріалах  цивільної справи, які були досліджені судом під час розгляду справи шляхом їх оголошення в судовому засіданні, а саме:

-     свідоцтвом про смерть ОСОБА_3;

-     рішенням Дніпровського районного суду від 12 лютого 2007 року про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житлом;

-     копія особового рахунку на АДРЕСА_1 в м.Дніпродзержинську;

-     копією свідоцтва про народження позивачки.

Посилання відповідача на те, що єдиною підставою для вселення в квартиру може бути леш ордер, та на те, що позивачка не надала доказів про те, що вона постійно проживала в спірній квартирі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону та нічім не підтверджуються, а навпаки, спростовуються вищевказаними доказами та поясненнями, даними в п.15 Пленуму Верховного Суду України.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.-4.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 (v0009700-96) “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позивачка за згодою свого батька вселилась в квартиру по АДРЕСА_1, як член його сімї, проживала там тривалий час, мешкає і зараз.Тому є підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 64,65,106 ЖК України, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.-4.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та ст.ст. 10,11, 209,212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1до Фонду комунальної власності м.Дніпродзержинська, виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради та виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська про визнання права користування квартирою задовольнити повністю.

 Визнати за ОСОБА_1право користування АДРЕСА_1

Зобов'язати Відділення громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати ОСОБА_1в АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                   Кір'як А.В.