Справа 2-975/08

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2008 року.              Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді                            Кір'яка А.В.,

при секретарі                                                        Сірко І.І.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4про виселення за неможливістю спільного проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом та просять: постановити рішення про виселення ОСОБА_4з АДРЕСА_1в звязку   з неможливістю спільного проживання. Свої позовні вимоги вони в позовній заяві і в судовому засідання обгрунтовують тим, що ОСОБА_4являється батьком позивачів ОСОБА_2та ОСОБА_3. Донька позивачки ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На протязі тривалого часу відповідач зловживає спиртними напоями, терроризує  усіх членів сімї, створює своєю поведінкою неможливість сумісного проживання в одній квартирі. Відповідач знаходиться в лікарні на обліку як хронічний алкоголік. У нетверезому стані відповідач постійно створює конфлікти, дебоші, принижує людську гідність, ображає нецензурними словами, погрожує фізичною розправою.  Відповідач неодноразово попереджувався робітниками міліції про протиправну поведінку. Відповідач  неохайний, ніде не працює, не приймає участі у сплаті за квартиру та комунальні послуги.

В судове засідання позивачі  з'явились, підтримуєть свої позовні вимоги та просять позов задовольнити.

Представник третьої особи - ТОВ «КРОНА» в судове засідання не зявився, хоча про день та час судового засідання сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4проти задоволення позову заперечує. З доводами позовної заяви не згодний.

Суд, вислухавши  позивачів, доводи відповідача, покази свідків, та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4про виселення за неможливістю спільного проживання не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 9 Житлового Кодексу України  ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, а згідно статті 64 Житлового Кодексу України члени сімї наймача, які проживають раом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

У відповідності до статті 116 Житлового Кодексу України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зверталася в Дніпровський РВ м.Дніпродзержинська з заявою  з приводу зловживання спиртними напоями та провокуванням конфліктних ситуацій з боку свого зятя - відповідача по справі ОСОБА_6, і до нього по результатам цих звернень. У 2005 році були застосовані наступні заходи: 10.10.2005 року ОСОБА_4 попереджений про недопустимість антигромадської поведінки, а також інформовано керівництво 1 міської лікарні м.Дніпродзержинська про неадексатну поведінку ОСОБА_4 за місцем проживання; 23.10.2005 року, 04.07.06 року відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України.

Крім цих мір, які мали місце в 2005 році,  заходи запобігання і  громадського впливу, як того вимагає  Постанова Пленуму Веровного Суду України при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 Житлового Кодексу України, до відповідача не застосовувались.  Таким чином, суд не одержав в судовому засіданні ніяких даних про вжиті у 2006-2008 роках заходи запобігання та громадського впливу до відповідача,  і тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Керуючись ст.9 ч.3, 64, 116 ЖК  України та ст. 10,11, 209, 212-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

 У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4про виселення за неможливістю спільного проживання відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення або з дня його отримання та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                            Кір'як А.В.