ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2015 року Справа № 904/9163/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання : Валяр М.Г.
Представників сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька птахофабрика" с. Рівнопіль, Донецька обл. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 р. по справі № 904/9163/14.
за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька птахофабрика" с. Рівнопіль, Донецька обл.
до: товариства з обмеженою відповідальністю «КР-ЛЕГІОН» м. Кривий Ріг
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 21.01.2015 р. у справі № 904/9163/14, яке підписано 26.01.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Соловйова А.Є.). відмовлено у позові сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Донецька птахофабрика" с. Рівнопіль, Донецька обл. до товариства з обмеженою відповідальністю «КР-ЛЕГІОН» м. Кривий Ріг про визнання недійсним договору № 3292 по надання охоронних послуг від 11.07.2013 р.
Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає його винесеним з неповним з'ясуванням судом обставин справи і дослідженням доказів та встановленням обставин у справі, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням секретаря судової палати від 17.02.15 р. № 138, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М., змінено склад колегії суддів.
Скаржник вважає, що господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення повністю не перевірив позовні вимоги позивача та не надав їм належної оцінки, взявши до уваги лише докази та доводи відповідача, тощо. Наведені факти свідчать про поверхневий та необ'єктивний розгляд справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає, що рішення господарського суду було винесене на підставі та у відповідності до діючого законодавства України, є обґрунтованим та винесеним на підставі повного вивчення і дослідження наданих сторонами по справі доказів.
Відповідач вказує у відзиві, що позивач не надав суду жодного належного підтвердження того, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
ТОВ «КР-ЛЕГІОН» звертає увагу суду на те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає встановленим ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів, що є підставою для відмови у позові.
Крім того відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Неявка скаржника не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній документами.
Розпорядженням секретаря судової палати від 16.03.15 р. № 186, у зв'язку з виходом з лікарняного судді Кощеєва І.М., змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні оголошено постанову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, матеріалами справи установлено, що між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКА ПТАХОФАБРИКА" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КР-ЛЕГІОН" (Охоронне агентство) укладено договір №3292 про надання охоронних послуг від 11.07.2013.
Відповідно п.2.1 договору Охоронне агентство зобов'язується забезпечити не проникнення на Об'єкт охорони, що передасться Замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (Додаток 4 до Договору), а Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати Охоронному агентству згідно протоколу погодження договірної ціни, що є Додатком № 3 до Договору.
Об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є Додатком № 1 до Договору та його невід'ємною частиною. (п.2.2)
Згідно п.2.3 договору охорона об'єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток №1 до Договору) та згідно інструкції по охороні об'єкта Замовника (Додаток №2) Система охорони, регламент несення служби на постах об'єкту та дислокація постів спільно визначається Охоронним агентством та Замовником.
Додаток № 1 та Додаток № 2 підписуються Замовником та Охоронним агентством разом з Договором. Зміни та доповнення у Додатки вносяться у письмовій формі за згодою сторін. (п.2.4)
Перед прийняттям об'єкта Замовника під охорону Сторонами складається акт обстеження технічного стану об'єкту (Додаток 5). Після складання і підписання Акту технічного стану об'єкта Замовник передає об'єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двохстороннього акту (Додаток 4) ( п.2.5 договору).
Пунктом 7.1 договору, Сторони погодили, що сума оплати по цьому Договору визначається на підставі розрахунку, який додається до Договору (Додаток №3). Охоронне агентство забезпечує надання одночасним перебуванням на об'єкті охорони 18 охоронців. Оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Охоронне агентство зобов'язано надавати Замовникові акт про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення щодо виконаного в акті. Уразі не підписання Замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в актів, такі послуги вважаються наданими належним чином. (п.п. 7.2. - 7.5 договору)
Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач, починаючи з дня прийняття об'єкту під охорону систематично порушував свої обов'язки, визначені у розділі 3 Договору, що призвело до чисельних проникнень невідомих осіб у пташники та розкрадань готової продукції птахофабрики.
Так, виявлені непоодинокі випадки порушень правил прийому/здачі об'єкту під охорону (нездійснення пломбування, несвоєчасне виявлення пошкодження пломб, нездійснення перед пломбуванням перевірки факту зачинення дверей приміщень), порушень графіку патрулювання території та охорони прийнятих об'єктів, а також систематично виявлялись порушення порядку несення служби персоналом Охоронного агентства, а саме:
- 3 випадки перебування охоронників у нетверезому стані;
- 5 випадків порушень правил прийому/здачі об'єкту під охорону;
- 1 випадок сну охоронця на посту під час чергування;
- З випадки порушень правил в'їзду/виїзду автотранспорту, ввезення/вивезення ТМЦ;
- 2 випадки порушення правил пропускного режиму.
Крім того, за час надання охоронних послуг, спостерігалась вкрай низька організація та забезпечення цілодобової охорони прийнятих об'єктів від розкрадань, в зв'язку з чим позивач просив суд визнати недійним договір №3292 про надання охоронних послуг від 11.07.2013, посилаючись на те, що вищевказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених в ньому.
Статтями 180 Господарського кодексу України та 628 Цивільного кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Так, відповідно до п. п. 1, 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В силу статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як вбачається зі статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до п 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно- правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Наданий Позивачем договір №3292 про надання охоронних послуг від 11.07.2013 та додатки до нього викладені в письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний позивачем та відповідачем, скріплений печатками позивача та відповідача, а отже є укладений.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Доказами у справі, як це визначено ст.32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили, що оскаржуваний договір № 3292 про надання охоронних послуг від 11.07.2013 р. є таким, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених в ньому, оскільки і сторонами за договором здійснювалися взяті на них за договором зобов'язання, а саме лише не вчинення відповідачем тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивність.
На підставі вищезазначеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька птахофабрика" с. Рівнопіль, Донецька обл. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 р. у справі № 904/9163/14 залишено без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено 17.03.2015 р.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді О.С. Євстигнеєв
І.М. Кощеєв