Справа № 357/18489/13-к Головуючий у І інстанції Гавенко О.Л.

Провадження № 11-кп/780/210/15 Доповідач у 2 інстанції Димарецький

Категорія 23 12.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Димарецького В.М.,

суддів: Полосенка В.С., Матюшка М.П.,

при секретарі Шовкопляс С.П.,

за участю прокурора Ляшенка Р.О., представників потерпілого - ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року

народження, уродженця м. Сєверодонецьк Луганської

області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. Судом також прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ ,,Біріт-Фортуна" в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 157113 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч сто тринадцять) грн. Також судом прийнято рішення щодо речових доказів по справі.

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 скасувати та ухвалити новий виправдувальний вирок. Підставами для визнання вказаного вироку незаконним та його скасування апелянт вказує таке: судом не було в процесі судового провадження закрито справу, не дивлячись на наявність для цього підстав, прямо передбачених нормами кримінального закону (п.1 ч.2 ст. 412 КПК України), що є істотним порушенням кримінального процесуального закону; неправильне застосування судом норм кримінального закону, що тягне за собою скасування відповідного вироку, в частині застосування судом норми, яка не підлягає застосуванню в даному кримінальному провадженні (п.2 ч.1 ст. 413 КПК України); невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в частині не підтвердження висновків суду доказами, що досліджені під час судового розгляду, а також в тій частині, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. 1,2 ч.1 ст. 411 КПК України).

Прокурор в запереченнях вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_3 є законним, обґрунтованим та мотивованим, судом вірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_3 - без змін.

Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого, які уточнили вимоги апеляційної скарги і просили вирок щодо останього скасувати, а провадження по справі - закрити; прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України указує на те, що при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано цих вимог закону, оскільки направлений прокурором обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення. Так, обвинувальний акт містить у собі лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, вказівку на підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та правову кваліфікацію його дій.

Залишивши поза увагою відсутність висунутого обвинувачення щодо ОСОБА_3, суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок, чим порушив вимоги положень ст. 370 КПК України.

Статтею 17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі ,,Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту ,,а" п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню ,,обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі ,,Камасінскі проти Австрії", п.79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту ,,а" п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі ,,Пелісьє та Сассі проти Франції", п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі ,,Матточіа проти Італії", п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі ,,І.Н. та інші проти Австрії", п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі ,,Даллос проти Угорщини", п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом ,,b" п.3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі ,,Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також ,,Даллос проти Угорщини", п. 47).

Із урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним у зв'язку із істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що поряд з описанням в обвинувальному акті дій ОСОБА_3, які, як зазначено в ньому, виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах і яким дана правова кваліфікація за ч. 4 ст. 191 КК України, в обвинувальному акті викладені обставини, як вказано у ньому, злочинної діяльності епізоду 3 листопада 2009 року, зокрема: ,,директор ТОВ ,,Агро-Дніпро" ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність та маючи умисел на незаконне вилучення та заволодіння врожаєм сої, який належить ТОВ ,,Біріт-Фортуна", увів в оману водіїв комбайнів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що соя належить ТОВ ,,Агро-Дніпро", перебуваючи на полі №19 с. Кодаки Васильківського району Київської області, що на підставі укладених з власниками земельних часток паїв договорів оренди перебуває у користуванні ТОВ ,,Біріт-Фортуна", виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, зловживаючи своїм службовим становищем віддав незаконну вказівку вказаним комбайнерам на збирання сої, що належить ТОВ ,,Біріт-Фортуна". Виконуючи незаконну вказівку ОСОБА_3 водії комбайнів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, 3 листопада 2009 року, в першій половині дня на полі №19 с. Кодаки Васильківського району Київської області, що на підставі укладених з власниками земельних часток паїв договорів оренди перебуває у користуванні ТОВ ,,Біріт-Фортуна", незаконно скосили врожай сої ТОВ ,,Біріт-Фортуна" у кількості 3930 кг. Натомість довести свій злочинний умисел до кінця, спрямований на заволодіння і цим майном ТОВ ,,Біріт-Фортуна" директор ТОВ ,,Агро-Дніпро" ОСОБА_3 не зміг з причин, що не залежали від його, оскільки його протиправні дії, направлені на заволодіння врожаєм сої ТОВ ,,Біріт-Фортуна" були припинені працівниками даного товариства, власниками земельних паїв та працівниками Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області. Вказані вище дії містить ознаки незакінченого злочину, тобто замаху на злочин (ст. 15 КК України), однак відповідної кваліфікації, як вбачається з обвинувального акту, вказані вище дії ОСОБА_3 не отримали. Вказане також указує на неконкретність пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню. Відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України та ст. 9 того ж КК, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання для виконання вимог ст. 314 КПК України.

На підставі наведенного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 - скасувати.

Призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Головуючий підпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом. Суддя В.М. Димарецький