номер провадження справи 20/9/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 Справа № 908/66/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради

"Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової,буд.1)

про стягнення 32 525 166,68 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Бережок С.І. (дов. № 14-96 від 18.04.2014 р.);

Від відповідача - Богінська Т.М. (довіреність №37/01 від 21.11.2014 р.)

Коваль Л.Л.(довіреність № 39/01 від 21.11.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення 32 525 166,68 грн., із яких: 3 113 775,44 грн. пені, 2 938 996,70 грн. -3% річних, 26 472 394,54 грн - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл позову між суддями та визначено до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №908/66/15-г, присвоєно номер провадження 20/9/15, призначено судове засідання на 02.02.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 02.02.2015 р. оголошено перерву до 24.02.2015 р. Ухвалою суду від 24.02.2015р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 23.03.2015 р.включно, розгляд справи відкладено до 11.03.2015 р.

11.03.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просив стягнути з відповідача 32 525 166,68 грн., із яких: 3 113 775,44 грн. пені, 2 938 996,70 грн. -3% річних, 26 472 394,54 грн - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів. Позовні вимоги обґрунтовані слідуючими обставинами. На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2387-ТЕ-7 від 28.12.2012р. позивач передав відповідачу у власність протягом січня - грудня 2013 р. імпортований природний газ на загальну суму 187 085 618,70 грн., що підтверджується 19-ма актами прийому-передачі природного газу. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками. Пунктом 6.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідач оплату за поставлений газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови договору. Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/2517/14 від 04.06.2014 р. стягнуто з відповідача основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявлених НАК "Нафтогаз України" по справі №905/2517/14, було заявлено по 24.03.2014 р. (копія позовної заяви з розрахунками у справі №905/2517/14 долучено до матеріалів справи). Із урахуванням викладеного, позивачем донараховано 3 113 775,44 грн. пені, 2 938 996,70 грн. -3% річних, 26 472 394,54 грн. - втрат від інфляції. На підставі ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 599, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст.193, 216-217,231,264-265 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні, письмовому відзиві заперечив проти позову, надав додаткові письмові пояснення, клопотання та контррозрахунок. Вважає, що договором № 13/2387-ТЕ-7 з боку НАК "Нафтогаз України" було встановлено кабальні умови щодо порядку розрахунків за спожитий природний газ та штрафні санкції. Заборгованість виникла за відсутності вини ККП "Маріупольтепломережа" через різницю в тарифах на теплову енергію. Основний борг за договором був погашений шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію №753/30 від 14.10.2014 р. Відповідно до договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості. Тобто, позивач заперечував проти погашення заборгованості іншим шляхом, ніж взаєморозрахунком, зокрема, шляхом оплати грошовими коштами, тому нарахування штрафних санкцій після 14.10.2014 р. є безпідставним. Новація припиняє додаткові зобов'язання. Усього шляхом взаємозаліку з бюджету погашено заборгованості на суму 153 073 123,31 грн. Із метою погашення заборгованості підписано договори на реструктуризацію на 20 років відповідно до Закону України №3319 від 12.08.2011 р. на суму 45,8 млн. грн., які на сьогоднішній день ККП "Маріупольтепломережа" виконує у повному обсязі; розстрочено виконання рішення суду у інших судових справах. При вирішенні рішення по цій справі відповідач просить врахувати надскладне фінансове становище та суспільне значення підприємства, яке є комунальним, єдиним постачальником тепла у м.Маріуполі і обмежене в своїй діяльності особливим порядком ціноутворення, коли тарифи на виготовлену продукцію не відповідають собівартості, а порушення платіжної дисципліни з боку населення та контрагентів унеможливлює своєчасність розрахунків з постачальником газу. Відповідно до фінансової звітності підприємства (баланс, звіт про фінансові результати) підприємство є збитковим: станом на 31.12.2013 р.- 289 431 тис. грн., на 30.09.2014 р. - 361 184 тис. грн. За період 2012 - 2014 р. скорочено 313 штатних одиниць, у 2014 році з метою економії коштів введено режим неповного робочого часу, 4-денний робочий тиждень. Ситуація з платежами ускладнюється у зв'язку з проведенням АТО, 24 січня в місті здійснено терористичний акт. Наразі здійснюється відновлення теплопостачання пошкодженого від обстрілу мікрорайону «Східний», що потребує залучення додаткових матеріальних ресурсів. При вирішенні спору просить застосувати ст.233 ГК України і зменшити штрафні санкції на 95%. Вважає, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втраті 3% річних не відповідає вимогам, викладених у п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 р. Із посиланням на ст.ст.604,625 ЦК України, ст.ст.218,230,232,233 ГК України, ст.31 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст.ст.8,20 Закону України «Про теплопостачання», ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», просить відмовити у позові в частині стягнення 3% річних та інфляційної суми за період із 14.10.2014 р. по 21.11.2014 р., і зменшити штрафні санкції на 95%.

Позивач надав письмове заперечення на відзив відповідача (вх.№09-06/6153 від 24.02.2015р.), в якому зазначено, що НАК "Нафтогаз України" має стратегічне значення для економіки і безпеки країни. Перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані: збиток за 9 місяців 2014 р. - 62 474 671 тис. грн.. Бюджетом України та фінансовим планом НАК "Нафтогаз України" не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотками 20-24% річних. Зменшення судом розміру неустойки спричинить позивачу збитки та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2387 -ТЕ-7, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору). Газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо - комерційної діяльності (п.1.2).

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У матеріалах справи маються підписані сторонами за період з січня 2013 р. по грудень 2013 р. копії актів приймання-передачі природного газу, відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв природний газ (разом із вартістю транспортування) на загальну суму 187 085 618,70 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.06.2014 р. у справі №905/2517/14 встановлено, що станом на 24.03.2014 р. сума основної заборгованості ККП "Маріупольтепломережа" за договором складала 153 073 123 грн.31 коп. На час прийняття рішення відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати суми боргу, визначеної позивачем у позовній заяві. Рішенням суду стягнуто з відповідача суму основного боргу у розмірі 153073123,31 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1871517,88 грн., 3% річних у розмірі 3128411,88 грн., пеню у розмірі 4579370,58 грн.

Згідно з довідки по операціях за договором, сальдо з 01.01.2013 по 30.11.2014, картки рахунку 631 та платіжних доручень, копії яких долучені до матеріалів справи, відповідач остаточно розрахувався за спожитий у 2013 р. газ лише 21.11.2014 р.

Обґрунтовуючи вимоги несвоєчасністю розрахунків за поставлений у період з січня по грудень 2013 р. включно природний газ за договором №13/2387 -ТЕ-7 від 28.12.2012 р., позивач у січні 2015 р. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 3 113 775,44 грн. пені, 2 938 996,70 грн. - 3% річних, 26472394,54 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, які нараховані за період з 25.03.2014 р. (після періоду, за який вже стягнуто рішенням суду у №905/2517/14) по 21.11.2014 р. включно згідно з розрахунком по кожному акті.

Як слідує із матеріалів справи, сторонами у договорі №13/2387 -ТЕ-7 обумовлено порядок здійснення розрахунків за природний газ - остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст.549,611, 625 ЦК України.

Як вбачається із розрахунку позивача, платіжних доручень, довідки про операції та довідкою про сальдо, відповідач остаточно розрахувався за спожитий газ 21.11.2014 р.

Відповідач факт порушення грошового зобов'язання не спростував. Крім того, суд бере до уваги приписи ст.35 ГПК України та вважає, що факт порушення грошових зобов'язань відповідачем встановлений у рішенні господарського суду Донецької області від 04.06.2014 р. у справі №905/2517/14.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 26472394,54 грн., нараховані за період квітень - листопад 2014 р..

У п. 3.2 постанови Пленуму роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Також у п.1.9 постанови Пленуму роз'яснено: якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Умовами договору №13/2387 -ТЕ-7 сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, прострочення виконання зобов'язання настає 14 числа.

У пункті 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ вважається завершеним із моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Отже, день фактичної сплати суми боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущено помилки. Інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями березня 2013 р. становлять 4726975,08 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями квітня - 2286084,25 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями травня - 403 443,90 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями червня - 419229,72 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями липня - 371538,48 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями серпня - 322 537,12 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями вересня - 484211,79 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями жовтня - 3539875,28 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями листопада - 3941488,50 грн.; інфляційні втрати, які нараховані за зобов'язаннями грудня 5790108,98 грн. В іншій частині (4040035,71 грн. за зобов'язання лютого) нарахування правильні. Таким чином, загальна сума інфляційних втрат становить 26 325528,81 грн. і саме ця сума стягується з відповідача, в частині стягнення 146865,73 грн. відмовляється.

Також позивачем заявлено до стягнення 2 938 996,70 грн. - 3% річних, нарахованих за періоди з 25.03.2014 р. по 21.11.2014 р. включно по кожному акту (конкретні періоди нарахування вказані у розрахунку).

Враховуючи, що зобов'язання вважається припиненим саме з дати надходження грошових коштів, перевіривши розрахунок 3% річних, заявлених до стягнення, судом встановлено, що позивач допустив помилки, оскільки включив у розрахунок і дні фактичної оплати. Відповідно до перерахунку, здійсненого судом, з відповідача стягується сума 2926415,37 грн. 3% річних за період з 25.03.2014 р. по 20.11.2014 р. включно (429611,51 грн. (зобов'язання лютого 2013 р.) + 529596,97 грн. ( зобов'язання березня 2013 р.) +256126,44 грн. ( зобов'язання квітня 2013 р.) +45200,72 грн. ( зобов'язання травня 2013 р.) +46969,32 грн. ( зобов'язання червня 2013 р.) +41626,12 грн. (зобов'язання липня 2013 р.) +36136,15 грн. ( зобов'язання серпня 2013 р.) +54249,73 грн. ( зобов'язання вересня 2013 р.) +396597,65 грн. ( зобов'язання жовтня 2013 р.) +441593,27 грн. (зобов'язання листопада 2013 р.) +648 707,49 грн.( зобов'язання грудня 2013 р.). У частині стягнення 12 581,33 грн. - 3% річних відмовляється.

Позивач також просить стягнути суму 3 113 775,44 грн. пені (за період із 25.03.2014 р. по 13.07.2014 р. включно, нараховану по кожному акту згідно з розрахунком) .

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.2 договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Штрафними санкціями, відповідно до ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є правильним, не суперечить наведеним вище приписам законодавства та умовам договору, тому пеня у розмірі 3113775,44 грн. заявлена обгрунтовано.

Заперечення відповідача спростовуються наведеним вище, а також наступним. Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Статтею 617 даного Кодексу визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Як зазначалося вище, факт порушення зобов'язання судом встановлений, відповідач підтвердив неналежне виконання грошового зобов'язання зі свого боку. Таким чином, у суду відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Суд також не може взяти до уваги, як підставу для звільнення від відповідальності, посилання відповідача на договір про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію №753/30 від 14.10.2014 р., і ствердження відповідача, що позивач заперечував проти погашення заборгованості іншим шляхом, ніж взаєморозрахунком, зокрема, шляхом оплати грошовими коштами. Суд враховує, що сума основної заборгованості ККП "Маріупольтепломережа" за договором у розмірі 153 073 123,31 грн. була стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 04.06.2014 р. у справі №905/2517/14, тому рішення в силу приписів ст.ст.4-5, 115 ГПК України підлягало виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У зв'язку з цим підстави для відмови в позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 95%, суд вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити частково, виходячи з наступного.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Як було встановлено судом, відповідачем допущене порушення грошового зобов'язання з оплати за отриманий у 2013 р. газ, який використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками. Відповідач є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання в м. Маріуполь Донецької області, на території якої проводиться антитерористична операція. Відповідно до положень статуту ККП "Маріупольтепломережа" основним видом діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії тепловими мережами та надання послуг із централізованого опалення житловому фонду та підприємствам, установам, організаціям. Відповідно до фінансової звітності підприємства (баланс, звіт про фінансові результати) підприємство є збитковим: станом на 31.12.2013 р.- 289 431 тис. грн., на 30.09.2014 р. - 361 184 тис. грн. У теперішній час триває опалювальний період, і відповідач повинен здійснювати поточні платежі за природний газ для сталого постачання теплом всіх споживачів, у тому числі населення, бюджетні установи. 24 січня 2015 року в м.Маріуполь здійснено терористичний акт, що є загальновідомим фактом і на цей час здійснюється відновлення теплопостачання пошкодженого від обстрілу мікрорайону «Східний», що потребує залучення додаткових матеріальних ресурсів. Суд вважає доводи, викладені відповідачем у письмовому відзиві та у клопотанні про зменшення розміру неустойки винятковими, та вважає за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення пені, із відповідача стягується сума 1 556 887,72 грн. пені. При цьому суд бере до уваги, що згідно з представлених позивачем Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року, балансу на 30.09.2014 р. позивач також мав непокритий збиток, короткострокові кредити банків. Тому суд враховує матеріальні інтереси обох сторін і зменшує розмір пені на 50%.

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради

"Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової,буд.1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 1556887 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 72 коп. пені, 2926415 (два мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 37 коп. - 3% річних, суму 26325528 (двадцять шість мільйонів триста двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім ) грн. 81 коп. інфляційних втрат, суму 73080 (сімдесят три тисяча вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 16 березня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.