АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1487/15 Справа № 172/361/14 Головуючий у 1 й інстанції - Ушакова Н.Є. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), в обґрунтування своїх вимог посилаючись на ті обставини, що 27 вересня 2012 року він уклав з відповідачем договір добровільного страхування наземного транспорту, яким було застраховано автомобіль НОМЕР_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31 липня 2013 року о 23-50 годині (наїзд на електроопору), автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджено страховим актом № 4726 від 31 жовтня 2013 року.

Відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку.

Вважаючи відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування незаконною, позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь 140600 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 1200 грн. витрат, пов'язаних з оцінкою вартості матеріального збитку при пошкодженні транспортного засобу; 2052,76 грн. пені по заборгованості із невиплаченого страхового відшкодування; 2976,3 грн. втрат від інфляції та 1687,2 грн. 3% річних за користування чужими грошима та 15000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про страхування», норм ст.ст.989, 991 ЦК України, порушення позивачем умов договору страхування щодо вчасного повідомлення про ДТП, проходження медичного огляду, перекручення обставин події та приховування використання транспортного засобу як таксі, дійшов висновку про правомірну відмову страховика у виплаті позивачу страхового відшкодування та безпідставність позовних вимог.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 27 вересня 2012 року між Страхувальником ОСОБА_2 та Страховиком Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №054772-02-04-01 (далі - Договір) про страхування автомобіля «Сітроен С4», 2012 року випуску, н/з НОМЕР_2, який є предметом застави для забезпечення виконання зобов'язань Страхувальника ОСОБА_2 перед Вигодонабувачем Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк (а.с.7).

Керуючи автомобілем НОМЕР_3 на місцевій дорозі сел. Письменне - с. Вербівське Васильківського району Дніпропетровської області 31 липня 2013 року о 23-50 годині, водій ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив з'їзд на узбіччя з послідуючим наїздом на електроопору. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.10).

Позивач 05 серпня 2013 року звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.11,12).

Відповідачем 31 жовтня 2013 року складений Страховий акт №4726-02, згідно якого подія ДТП була кваліфікована як страховий випадок, проте, у виплаті страхового відшкодування відмовлено з посиланням на положення п.п. 10.3, 13.1.1, 13.1.2 Договору про право Страхувальника відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо про подію не було повідомлено Страховика або у компетентні органи в порядку та строки, зазначені у договорі, без поважних на те причин, а також коли даний факт не підтверджується документами компетентних органів або надані документи оформлені з порушенням діючих норм (відсутність номера, печатки, дати, мають виправлення) (а.с.15,16).

П.10.3 Договору передбачено, що до зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників ДТП, слідів настання страхового випадку і таке інше), що сталася, але не пізніше, ніж через 2 години Страхувальник зобов'язаний повідомити про настання страхового випадку Страховика (представника Страховика) за телефоном НОМЕР_4 і виконувати його інструкції, а також до державних органів, в компетенцію яких входить підтвердження факту настання страхового випадку (ДАІ, МВС, Гідрометцентр, пожежна охорона і таке інше) та протягом 2-х годин з моменту ДТП пройти медичний огляд на предмет алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння в закладах охорони здоров'я, незалежно від результатів огляду проведеного працівниками ДАІ на місці пригоди з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших технічних засобів.

У разі відсутності повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку з місця події безпосередньо до зміни обставин (картини) події, Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач без поважних причин не повідомив Страховика, або інші компетентні органи про випадок, що мав ознаки страхового, а також, що він не пройшов медичний огляд у строки, передбачені умовами договору, внаслідок чого ПрАТ «СК «ВУСО» не мав можливості достовірно встановити чи керував ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп'яніння.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Судом встановлено, що ДТП сталася у нічний час, за відсутності зовнішнього освітлення проїзної частини у темний час доби, на районній дорозі місцевого значення, у місці, віддаленому від населених пунктів, внаслідок аварії автомобіль зазнав численні механічні пошкодження.

Зазначені обставини підтверджуються складеними працівниками ДАІ на місці ДТП 01 серпня 2013 року схемою місця ДТП, протоколами огляду та перевірки технічного стану транспорту, огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.133-136).

Згідно довідок відділення ДАІ Васильківського районного відділу внутрішніх справ внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження: повна деформація кузова, розбиті передні фари, лобове скло, заднє скло, задній лівий стоп, пошкоджені передня центральна, бокова права, задня центральна, бокова ліва частини (а.с.19,128).

З матеріалів справи убачається, що позивач місце ДТП до приїзду працівників ДАІ не залишав, за результатами перевірки за допомогою приладу «Алкотест 6010» о 10-30 годин 01 серпня 2013 року та огляду у медичному закладі о 12-20 годин того ж дня, ознак сп'яніння у нього не виявлено, визнаний тверезим (а.с.23).

Факт повідомлення позивачем страхової компанії 01 серпня 2013 року підтверджується Актом виїзду на місце події, складеного працівником ПрАТ «СК «ВУСО» Олефіренко Я.Л., який прибув на місце ДТП 01 серпня 2013 року о 14-45 годин, а також письмовим поясненням ОСОБА_2 від 01 серпня 2013 року на ім'я ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с.15, 129).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не повідомив Страховика про настання страхового випадку протягом двох годин з моменту ДТП з об'єктивних причин, а також, що таке порушення положень Договору Страхувальником не перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Також судом встановлено, що внаслідок ДТП була пошкоджена електроопора та стався обрив ЛЕП, у зв'язку з чим на місце виїжджала бригада працівників РЕС.

Зазначені обставини підтверджуються схемою, протоколом огляду ДТП та письмовими поясненнями електромонтера ОСОБА_5 на ім'я голови ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с.132).

Колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача щодо самовільного переміщення позивачем транспортного засобу безпосередньо з місця ДТП, оскільки таке переміщення автомобіля з місця зіткнення з електроопорою було здійснено не з вини позивача, а у зв'язку з необхідністю доступу працівників та техніки РЕС до пошкодженої електроопори з метою відновлення електропостачання.

Висновки суду щодо використання позивачем у період дії Договору застрахованого транспортного засобу як таксі колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, протоколами та актами огляду транспортного засобу.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що згідно Страхового акту № 4726-02 від 31 жовтня 2013 року ПрАТ «СК «ВУСО» правильно кваліфікувало подію ДТП як страховий випадок, проте, безпідставно відмовила у виплаті страхового відшкодування.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди №04-11-13 від 12 листопада 2013 року (далі - Звіт), складеного Суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_6, який має кваліфікацію оцінщика по оцінюванню транспортних засобів (свідоцтво про реєстрацію у державному реєстрі оцінщиків України № НОМЕР_5 від 29 березня 2002 року, Свідоцтво про підвищення кваліфікації НОМЕР_6 від 04 жовтня 2013 року), кваліфікацію аварійного комісара з правом проведення автотоварознавчої експертизи (свідоцтво НОМЕР_7 від 13 листопада 1998 року) (а.с.39), вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 161367,38 грн., ринкова вартість колісного транспортного засобу (КТЗ) - 140600 грн., відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним (а.с. 25-38).

Виходячи з умов Розділу 16 Договору, перевищення вартості відновлювального ремонту автомобіля дійсної вартості КТЗ на момент настання ДТП, свідчить про повну загибель транспортного засобу.

У судовому засіданні позивач визнав факт повної загибелі транспортного засобу, підтвердивши, що із заявами до Страховика про відмову від своїх прав на застрахований транспортний засіб на користь Страховика з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі, а також щодо визнання вартості залишків ТЗ, придатних для подальшого використання, відповідно до умов Договору, не звертався.

Тому, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення страхового відшкодування підлягає задоволенню частково, з урахуванням положень п.12.25.1 Договору.

Згідно Звіту ринкова вартість колісного транспортного засобу (КТЗ) дорівнює 140600 грн. Вартість залишків, придатних до подальшого використання становитимуть 40% від цієї суми, або 56240 грн.

Відповідно до п.2.2.1 Договору франшиза при повній загибелі ТЗ складає 10% від страхової суми, що визначена п.2.3.2 Договору і становить 163173 грн. Відповідно, розмір безумовної франшизи дорівнюватиме 16317,3 грн. (163173 грн. х 10%).

Сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становитиме 68042,7 грн. (140600 грн. - 56240 грн. - 16317,3 грн.).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Тому суд зобов'язує позивача після отримання стягнутої суми передати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» залишки транспортного засобу «Сітроен С4» номерний знак НОМЕР_2, знищеного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 31 липня 2013 року.

Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Зазначене положення міститься і в ст. 3 Закону України «Про страхування».

За змістом наведених законів України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Згідно істотних умов Договору, укладеного між сторонами, страховими ризиками за договором, прийнятими під страховий захист, є дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за умови, зокрема, що особа, винна в ДТП - це водій застрахованого транспортного засобу (п.п.2.1.1.2 Договору).

За умовами п.3.2 Договору Страховик зобов'язується відшкодувати Страхувальнику або Вигодонабувачу, прямі збитки, що сталися внаслідок ризиків, позначених у цьому Договорі які прийняті під страховий захист.

Із матеріалів справи вбачається, що вигодонабувач ПАТ «ПУМБ» ? залучений до участі у справі як третя особа та згідно зі ст. 34 ЦПК України самостійних позовних вимог до Страховика про стягнення на його користь страхової виплати не заявив.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, згідно довідки відділення ПУМБ «РЦ в м. Дніпропетровськ» № DN5-3 від 20 лютого 2015 року станом на 20 лютого 2015 року прострочена заборгованість за кредитним договором № 17433978 від 27 вересня 2012 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «ПУМБ» відсутня. Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 виконує своєчасно та у повному обсязі. Дата погашення кредитного договору - 27 вересня 2019 року (а.с.118).

ПАТ «ПУМБ» підтвердив, що не звертався до Страховика за виплатою страхового відшкодування та не отримував від ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування по цій справі (а.с.213,214).

Оскільки Вигодонабувач не скористався своїм правом на отримання страхового відшкодування, враховуючи відсутність простроченої заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що у позивача наявні підстави для захисту своїх прав шляхом отримання страхового відшкодування.

Що стосується інших позовних вимог, то колегія суддів не вбачає правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди заявлені у зв'язку з тим, що відповідач зволікав із виплатою страхового відшкодування та в подальшому відмовився від його виплати, що спричинило йому значні душевні хвилювання.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні даної позовної вимоги, посилався на ті обставини, що відповідач своє зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі шляхом прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування в порядку та строки, погоджені сторонами при його укладанні.

З такими висновками колегія суддів не погоджується та вважає, що у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити з інших правових підстав, виходячи з положень ст.611 ЦК України, оскільки ні договором страхування, ні законом таке відшкодування не передбачено.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, після отримання від Страхувальника всіх необхідних документів, у строки, встановлені Договором, виконав свої зобов'язання по складанню Страхового акту та письмовому повідомленню Страхувальника про причини відмови у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи, що об'єктивність причин недотримання позивачем умов Договору, через які відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, встановлено судом в ході судового розгляду, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення з відповідача пені по заборгованості з невиплаченого страхового відшкодування, втрат від інфляції та 3% річних за користування чужими грошима відсутні.

Не вбачає колегія суддів і підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з оцінкою вартості матеріального збитку при пошкодженні транспортного засобу, оскільки зазначені витрати не є судовими у розумінні ч.3 ст.79 ЦПК України та не відносяться до прямих збитків, які за умовами Договору Страховик зобов'язувався відшкодувати.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення, відповідно до положень ч.ч.3,5 ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ 31650052 на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 68042,7 грн. (шістдесят вісім тисяч сорок дві грн.70 коп.);

Зобов'язати ОСОБА_2 після отримання стягнутої суми передати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» знищений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 31 липня 2013 року транспортний засіб «Сітроен С4» номерний знак НОМЕР_2.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» в дохід держави судовий збір в розмірі 680,43 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді