КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа№ 911/4116/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря Бовсунівської Л.О.,

за участю представників:

від позивача Грищенко О.М., дов. від 02.06.2014,

від відповідача-1 не з'явився,

від відповідача-2 Макіян Г.М. дов. від 01.12.2014 №65/1,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум»

на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2014

(дата підписання - 16.12.2014)

у справі №911/4116/14 (головуючий суддя Горбасенко П.В., судді: Лилак Т.Д., Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум»

про стягнення 16083,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» (далі - відповідач-2) про стягнення 16083,75 грн задоволено частково.

Солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 1000,00 грн 3% річних.

Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 3622,60 грн інфляційних втрат, 5005,51 грн 3% річних, 858,32 грн витрат на послуги адвоката та 980,10 грн судового збору.

Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 99,48 грн витрат на послуги адвоката та 113,00 грн судового збору.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач-2 заперечує можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат та суму, що складається з сум 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих у справі №9/131, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у застосуванні строку позовної давності. На думку відповідача-2, строк позовної давності не переривався та є пропущеним позивачем. Крім того, відповідач-2 заперечує проти стягнення з нього суми витрат на послуги адвоката, оскільки вважає їх недоведеними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.02.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 23.01.2015) позивачу - 28.01.2015, відповідачу 1 - 14.02.2015 та відповідачу 2 - 30.01.2015, долучені до матеріалів справи.

31.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 18.03.2015.

24.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав доповнення до заперечення на апеляційну скаргу.

16.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача - 1 надав відзив на апеляційну скаргу та просив розглядати справу без участі його представника.

17.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача - 2 надав практику з вирішення спорів.

У судовому засіданні 18.03.2015 представник відповідача-2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представники відповідача-1 у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача 2, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача-1, звертаючи увагу на клопотання відповідача-1 про розгляд справи за відсутності його представника, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2009 у справі №9/131, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2010, відмовлено ТОВ «Тридента Агро» до ТОВ «Гранум» про стягнення 303438,87 грн за договором купівлі-продажу від 31.10.2006 №192.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 у справі №9/131 касаційну скаргу ТОВ «Тридента Агро» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2010 у справі №9/131 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2010 та рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2009 у справі №9/131 скасовано. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Гранум» на користь ТОВ «Тридента Агро» 240835,63 грн, з яких 172484,81 грн основного боргу, 8371,55 грн 3% річних, 59979,27 грн інфляційних втрат та 6063,69 грн судових витрат.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції, з посиланням на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, зазначено, що видаткові накладні від 01.11.2006 № РН-СЛ00681 та від 10.11.2006 № РН-СЛ00682 підтверджують факт укладення між ТОВ „Тридента Агро" (як продавцем) та ТОВ „Гранум" (як покупцем) в письмовій формі договору купівлі-продажу товару загальною вартістю 172484,81 грн, а також факт невиконання ТОВ „Гранум" своїх зобов'язань з оплати його вартості. Судом касаційної інстанції підтверджено правомірність стягнення з ТОВ „Гранум" на користь ТОВ „Тридента Агро" 3% річних в сумі 8371,55 грн, нарахованих на борг в сумі 172484,81 грн за період з 20.11.2006 по 04.07.2008.

У 2010 році виконавче провадження стосовно стягнення з ТОВ «Гранум» на користь ТОВ «Тридента Агро» 193857,39 грн було відкрито ВДВС Слов'янського РУЮ Донецької області. Однак, 24.02.2012 ВДВС Слов'янського РУЮ Донецької області було закінчено виконавче провадження №23492722 на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, хоч юридична адреса ТОВ «Гранум» у м. Слов'янськ Донецької області, але фактично свою діяльність підприємство веде у Луганської області, тому виконання наказу направлено за належністю до іншого відділу ДВС.

26.04.2012 державним виконавцем ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області на виконання наказу від 03.11.2010 №9/131 Господарського суду Донецької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №32369091 стосовно стягнення з ТОВ «Гранум» на користь ТОВ «Тридента Агро» 193857,39 грн.

08.08.2013 ухвалою Господарського суду Донецької області у справі №9/131 заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Здійснено заміну ТОВ «Тридента Агро» на ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у виконавчому провадженні щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області, виданого за рішенням Господарського суду Донецької області від 03.11.2010 №9/131.

З ухвали Господарського суду Донецької області від 08.08.2013 у справі №9/131 вбачається, що 26.01.2011 між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М. укладено угоду №127-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої ТОВ «Тридента Агро» відступило ФОП Грищенко О.М. право вимоги виконання ТОВ «Гранум» зобов'язання щодо сплати заборгованості та судових витрат, набутих первісним кредитором на підставі наказу Господарського суду Донецької області від 03.11.2010 №9/131. Вартість зобов'язання становить 193857,39 грн.

30.04.2013 згідно угоди №30/04-13 ФОП Грищенко О.М. відступив ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» право вимоги 193857,39 грн від ТОВ «Гранум».

27.08.2013 державним виконавцем ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження - здійснено заміну стягувача ТОВ «Тридента Агро» на ТОВ «Ніко Тайс».

Таким чином, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у даній справі є належним кредитором перед ТОВ «Гранум».

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за наказом Господарського суду Донецької області від 03.11.2010 у справі №9/131, 07.04.2014 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки №07-04-2014-37 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Гранум" (боржник) щодо сплати суми 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно наказу Господарського суду Донецької області від 03.11.2010 у справі №9/131.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою 3% річних в сумі 1000,00 грн (п.3.1 договору поруки).

У пункті 4.1 договору поруки зазначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою від 05.05.2014 №05-37/14, в якій просив виконати обов'язки відповідно до договору поруки (одержана 08.05.2014).

У відповідь на вимогу відповідач-1 надіслав позивачу лист від 12.05.2014 №69, в якому повідомив про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, однак гарантував виконати його в строк до 31.08.2014.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області до банківських установ, де були відкриті рахунки ТОВ «Гранум» надало платіжні вимоги від 16.07.2013 №36 на суму 5190,55 грн, від 06.08.2013 №52 на суму 8100,00 грн, від 14.08.2013 №57 на суму 8419,34 грн, від 20.08.2013 №56 на суму 800,00 грн та від 21.08.2013 №57 на суму 180000,00 грн з призначенням платежу «зг.прим.виконання наказу №9/131 від 03.11.2010. ГС Донец.обл.». Таким чином, на рахунок ГУ ДКСУ у Луганській області з рахунків боржника було стягнуто 202509,89 грн.

Відповідно до листа ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області від 25.02.2014 №1191 станом на 25.02.2014 боржником ТОВ «Гранум» заборгованість перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в сумі 193857,39 грн сплачено в повному обсязі, однак кошти не перераховані на рахунок ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» Управлінням Державної казначейської служби України в Кремінському районі.

Згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виконавчий документ вважається фактично виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок стягувача - позивача, що відбулось 06.05.2014 та стало підставою для закінчення виконавчого провадження.

06.05.2014 ВДВС Кремінського РУЮ Луганської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №32369091 на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» - заборгованість в сумі 193857,39 грн сплачено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2014 у справі №916/772/14 задоволено позов ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс». Солідарно стягнуто з ТОВ „Гранум" та ТОВ „Совагро" на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" 3% річних в сумі 29071,84 грн за період з 15.07.2008 по 03.03.2014, нарахованих на суму боргу 172484,81 грн, а також судовий збір в сумі 1827,00 грн та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2700,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2014 у справі №911/2392/14 задоволено позов ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс». Стягнуто солідарно з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Гранум" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 1428,14 грн 3 % річних, 72443,62 грн інфляційних втрат, 7000,00 грн адвокатських витрат та 1827,00 грн судового збору. 3% річних нараховані на суму боргу 172484,81 грн за період з 04.03.2014 по 12.06.2014, а інфляційні втрати - за період з червня 2008 року по травень 2014.

Враховуючи, що сума боргу ТОВ «Гранум» у справі №9/131 становить 240835,63 грн, з яких 172484,81 грн основного боргу, 59979,27 грн інфляційних втрат та 8371,55 грн 3% річних, а у справах №916/772/14 та №911/2392/14 суми 3% річних та інфляційних втрат нараховані на 172484,81 грн, позивач у даній справі нараховує 3% річних та інфляційні втрати на борг в сумі 68350,82 грн (240835,63 грн - 172484,81 грн).

У частині 5 ст.11 ЦК України вказано, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (постанова Верховного Суду України від 05.12.2011 №16/164(2010)).

Таким чином, 68350,82 грн є грошовим зобов'язанням боржника перед новим кредитором.

В зв'язку з тим, що відповідачі не сплатили вчасно заборгованість згідно рішення суду у справі №9/131, позивач (новий кредитор) просить стягнути з відповідача-2:

6403,20 грн 3% річних за період з 17.09.2010 по 30.04.2014, нарахованих на суму боргу 68350,82 грн;

8680,55 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2010 року по квітень 2014 року, нарахованих на суму боргу 68350,82 грн,

а також стягнути з відповідачів - 1,2 солідарно 1000,00 грн 3% річних та 1600,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, заявлений позивачем, обмежив кінцевий період нарахування інфляційних втрат та 3% річних 20.08.2013, оскільки зобов'язання відповідача-2 зі сплати 68350,82 грн за наказом Господарського суду Донецької області від 03.11.2010 у справі № 9/131 є припиненими 21.08.2013.

Тому, місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача частково та стягнув 3622,60 грн інфляційних втрат та 6005,51 грн 3% річних, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Відтак, вимоги позивача є обґрунтованими в частині солідарного стягнення з відповідачів 1000,00 грн 3% річних та стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат в сумі 3622,60 грн та 5005,51 грн 3 % річних.

Щодо застосування строку позовної давності, про що просить відповідач-2, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позовна вимога стосується 3% річних та інфляційних втрат, які у своїй сумі становлять суму боргу, невиконане грошове зобов'язання - 68350,82 грн, до них підлягає застосуванню загальна позовна давність, як до основного боргу - три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1000,00 грн 3 % річних та стягнення 6403,20 грн 3% річних та 8680,55 грн інфляційних втрат з відповідача-2 звернулося до суду 24.09.2014.

21.08.2013 відповідачем-2 сплачено позивачу 180000,00 грн, частина яких в сумі 68350,82 грн вважаються погашенням боргу перед позивачем за наказом Господарського суду Донецької області від 03.11.2010 у справі № 9/131, що є перериванням строку позовної давності.

Враховуючи зазначене вище та переривання перебігу строку позовної давності, судом першої інстанції правомірно відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі №30/63).

На підтвердження понесених витрат позивач надав:

договір від 02.06.2014 №02-37/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), укладений з адвокатом Грищенко О.М.,

акт прийому-передачі документів від 02.06.2014;

акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.06.2014,

платіжне доручення від 22.09.2014 №662 на суму 1600,00 грн.

Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом та посвідченням адвоката.

Дослідивши умови договору від 02.06.2014 №02-37/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), колегія суддів встановила, що правова допомога вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п.1.2 договору).

Сторони погодили, що розмір оплати послуг Грищенко О.М. (гонорар) за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) становить 1600,00 грн (п.3.1 договору).

Враховуючи, що між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт від 12.06.2014, є всі підстави вважати, що послуги адвоката були надані та оплачені (згідно платіжного доручення 22.09.2014 №662). З матеріалів справи вбачається, що адвокат Грищенко О.М., як представник позивача, брав участь у судових засіданнях.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи викладене вище, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про відшкодування 1600,00 грн, сплачених за послуги адвоката.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2014 у справі №911/4116/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/4116/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій